Кутуз

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Кутуз, аль-Малік аз-Музафар Саїф ад-Дін Кутуз (араб. الملك المظفر سيف الدين قطز‎) — мусульманський полководець і політичний діяч, султан Єгипту з династії Бахрітів.

З біографії[ред.ред. код]

За походженням хорезмієць. Був захоплений у полон монголами і проданий рабство. У Дамаску його купив єгипетський торгівець, що постачав невільників для гвардії аюбідського султана. Як мамлюк дослужився до звання старшого еміра.

Із здобуттям влади Айбеком (1250), був у призначений наїбом Єгипту, а після його смерті - оскільки новому султану Мансуру Алі виповнилося лише 15 років - головнокомандувачем. 12 листопада 1259 року усунув від влади Мансура Алі і проголосив султаном себе, поширюючи версію про те, що насправді є близьким родичем покійного шаха Хорезму Мухаммеда II Ала ад-Діна.

Очолював єгипетське військо, що рушило на зустріч монголам, - хоча за поширеною версією фактичним командувачем був Бейбарс.

Після перемоги над монголами серед мамлюків, незадоволених призначеннями, здійсненими Кутузом у Сирії, виникла змова. 23 жовтня 1260 року під час полювання біля Гази Бейбарс наблизився до султана, нібито із проханням віддати йому привабливу полонянку. Кутуз погодився, і Бейбарс поцілував йому руку. За цим сигналом змовники накинулися на володаря. Смертельний удар Кутузу завдав Анас аль Сілхадар, проте пізніше вбивство Кутуза приписували особисто Бейбарсу.

Література[ред.ред. код]