Кут природного укосу

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Кут природного укосу насипу гравію.
Кут природного укосу.

Кут приро́дного уко́су (рос. угол естественного откоса, англ. natural angle of slope, angle of repose, angle of rest, slope angle; нім. natürlicher Böschungswinkel m, Schüttwinkel m) — найбільший кут, який може бути утворений укосом вільно насипаного сипкго матеріалу (гірничої маси) в стані рівноваги з горизонтальною площиною. Залежить від шорсткості і форми зерен, їх вологості, ґранулометричного складу та густини і насипної щільності матеріалу. Зі збільшенням вологості гірських порід до певного значення кут природного укосу росте, а потім зменшується. Із збільшенням розмірів зерен та їх кутастості кут природного укосу теж зростає.

За кутом природного укосу розраховують максимальні кути укосів, уступів і бортів кар'єрів, відвалів, штабелів та насипів.

При струшуванні опорної поверхні з насипним вантажем, як це має місце при транспортуванні матеріалу на стрічці конвеєра, що рухається по роликовим опорам, кут природного укосу. зменшується. Тому розрізняють кути природного укосу у спокої φ та в русі φ1. В залежності від умов руху φ1= (0,35…0,7)φ. При висипанні матеріалу через випускний отвір, розташований під штабелем, кут природного укосу стає більш крутим і називається кутом обвалення φо.

Кут природного укосу вугілля[ред.ред. код]

Кут природного укосу для рядових антрацитів знаходиться у межах 27–30°, для вугілля середньої стадії метаморфізму 35–40°, для дрібного вугілля 45–50°, для шламу 70–75°.

Література[ред.ред. код]