Кюї Цезар Антонович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Цезар Кюї, 1913 р.

Цезарь Антонович Кюї (уроджений Цезарий-Вениамин Кюи; 6 (18) січня 1835 — 13 березня 1918) — російський композитор та музичний критик, член «Могутньої купки» і Біляївського гуртка, професор військової фортифікації, інженер-генерал.

Біографічні відомості[ред.ред. код]

Народився у Вільні. У 1851 році вступив до інженерного училища, 1855 був проведений в офіцери, а 1857 закінчив Миколаївську інженерну академію. Залишений при ній репетитором топографії, потім викладачем фортифікації, з 1878 — на посаді професора одночасно в трьох військових академіях: генерального штабу, інженерної та артилерійської.

Як композитор Кюї публічно дебютував в концерті імператорського музичного товариства 14 грудня 1859 року, де було виконано його скерцо, присвячене дружині Мальвіні Рафаїлівні Бамберг. Значний вплив на долю Кюї зіграло його знайомство з Балакірєвим (1857) та іншими учасниками майбутньої «могутньої купки» — Мусоргським (1857), Римським-Корсаковим (1861) і Бородіним (1864), а також з Даргомижським (1857). Пізніше Цезар Кюї брав участь у Біляєвському гуртку. У 1896—1904 роках Кюї був головою петербурзького відділення, а в 1904 р. обраний почесним членом Імператорського Російського Музичного Товариства. Помер у Санкт-Петербурзі, похований в Олександро-Невській лаврі.

Творчий доробок[ред.ред. код]

Творчій доробок Ц.Кюї як композитора включає:

  • 14 опер, зокрема «Син мандарина» (1859), «Вільям Раткліфф» (1869), «Анджело» (1875), «Сарацин» (1898), «Капітанська дочка» (1909),
  • 4 дитячі опери;
  • твори для оркестру, камерних інструментальних ансамблів, фортепіано, скрипки, віолончелі;
  • хори, вокальні ансамблі,
  • романси (понад 250), серед яких найвідомішими є «Сожжённое письмо», «Царскосельская статуя» (слова О. С. Пушкіна), «Эоловы арфы» (слова А. М. Майкова) та інші.

Окрім того Ц.Кюї є автором ряду статей з музики та фортифікацій.

Література і посилання[ред.ред. код]

  • Бернандт, Г. Б. Словарь опер впервые поставленных или изданных в дореволюционной России и в СССР, 1736—1959. Москва: Советский композитор, 1962.
  • Mercy-Argenteau, (La Comtesse de), César Cui: esquisse critique. Paris: Fischbacher, 1888.
  • Edward Wrocki, Cezary Cui. Życie i działalność. 1835—1918. Warszawa 1925.Nakład Rytmu.
  • Назаров, А. Ф. Цезарь Антонович Кюи. Moskva: Muzyka, 1989.
  • Neef, Sigrid. Handbuch der russischen und sowjetischen Oper. 1. Aufl. Kassel: Bärenreiter, 1989, c1985.
  • Neef, Sigrid. Die Russischen Fünf: Balakirew, Borodin, Cui, Mussorgski, Rimski-Korsakow. Berlin: E. Kuhn, 1992.
  • Norris, Geoffrey and Neff, Lyle. "Cui, César [Kyui, Tsezar' Antonovich], " Grove Music Online. Ed. L. Macy. (Accessed 26 November 2005), <http://www.grovemusic.com> (Subscription required)
  • Стасов, В. В. «Цезарь Антонович Кюи: биографический очерк» Артист, no. 34 (1894); Перепеч. и ред. в Избранные сочинение: живопись, скульптура, музыка. В трех томах. Т. 3. Москва: Искусство, 1952, с. 387—408.
  • Генеральний алфавітний каталог книг російською мовою в Російській національній бібліотеці.
  • Кюї: Ноти творів на сайті International Music Score Library Project (англ.)