Кібардін Борис Михайлович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Борис Михайлович Кібардін
Народження 23 жовтня 1912(1912-10-23)
Томськ
Смерть 23 листопада 1984(1984-11-23) (72 роки)
Київ
Країна СРСР СРСР
Освіта Військова академія Генерального штабу Збройних Сил Російської Федерації
Партія КПРС
Звання генерал-майор
Командування Київське суворовське військове училище
Війни / битви німецько-радянська війна
Нагороди
Орден Червоного Прапора Орден Червоного Прапора Орден Червоного Прапора
Орден Червоної Зірки Орден Червоної Зірки Орден Суворова III степеня
Орден Олександра Невського
Медаль «За бойові заслуги»
Медаль «За бойові заслуги»
Медаль «За перемогу над Німеччиною у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.»
Медаль «За визволення Праги»
Медаль «За визволення Праги»
Медаль «За взяття Берліна»
Медаль «За взяття Берліна»

Борис Михайлович Кібардін (23 жовтня 1912, Томськ — 23 листопада 1984, Київ) — радянський військовий діяч та педагог, генерал-майор, начальник Київського суворовського військового училища (1958–1970).

Біографія[ред. | ред. код]

Народився 23 жовтня 1912 року в місті Томськ. У 1934 році був призваний до лав РСЧА. Службу почав червоноармійцем в 12 стрілецькому територіальному батальйоні. У травні 1935 закінчив школу молодших командирів і продовжив службу командиром відділення та помкомвзводу цього ж батальйону. У 1936 році залишився на надстрокову службу і служив старшиною в Свердловському піхотному училищі. У 1939 році закінчив Свердловське військове училище і продовжив службу на посадах командира курсантського взводу та начальника навчальної частини батальйону курсантів. З липня по вересень 1941 служив командиром батальйону в 23 запасному полку 22 запасний бригади Уральського військового округу. У вересні 1941 року був направлений на навчання в академію ім. М. В. Фрунзе, яку закінчив за прискореною програмою в травні 1942 року. З травня 1942 по липень 1944 рр. — служив у штабі 5-й резервної Армії на посаді старшого помічника начальника оперативного відділення. З липня по жовтень 1944 — командував батальйоном 106 сд, 3 гв. Армії, а з жовтня 1944 по червень 1945 рр. — був командиром 979 сп 253 сд 23 ск 3 гвардійської армії. У німецько-радянській війні брав участь з червня 1942 і до її закінчення. Брав участь в боях від Сталінграда до Берліна і Праги. Легко поранений і контужений при форсуванні ріки Вісли, вдруге важко контужений в ході Берлінської операції.

Після війни в 1948 р — закінчив повний курс академії М. В. Фрунзе, отримав призначення на посаду командира батальйону курсантів Молотовського піхотного училища. У 1950 р був переведений на посаду заступника начальника Тамбовського суворовського військового училища по стройовій частині. У 1954 р закінчив академію Генерального штабу ім. К. Е. Ворошилова.

З вересня 1958 по 1970 рр. — очолював Київське суворовське військове училище.

Помер 23 листопада 1984 року, похований у Києві.

Нагороди та відзнаки[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. наказ військам 1 УФ № 0146 / н від 19.09.45 р

Посилання[ред. | ред. код]