Кижі

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з Кіжі)
Перейти до: навігація, пошук
Музей-заповідник «Кижі»
рос. Музей-заповедник «Кижи»
Karelien (170).jpg
Засновано січень1966
Розташування Росія Росія: (Карелія)
Директор Луговий Дмитро Дмитрович (2000 р.)
Сайт [1]
Kiji Enclos paroissial.JPG

Кúжі (карел. Kiži) - острів на Онезькому озері в Карелії. Відомий як музей просто неба з дерев'яними пам'ятками архітектури 17-20 ст.

Історія[ред.ред. код]

Назва[ред.ред. код]

Правильний наголос - Кúжі. Філологи доводять, що слово йде від прамови зі значенням гульбище, місце зібрань, місце свят. Саме цей наголос використовують місцеві мешканці.

Створення комплексу[ред.ред. код]

План погосту Кижі

Кижський погост - лише один з п'яти випадково збережених комплексів в північно-західному регіоні Росії. Але його побудову та розміщення вважають типовим для малонаселених поморських районів з суворим кліматом та далеко розкиданими православними поселеннями. Зазвичай до погостів діставались або посуху, або (частіше) водою на човнах. Окрім значення релігійного центру, погости з величними вертикалями дзвіниць та шатрових церковних верхів виконували роль маяків та просторових ориєнтирів, що доведено дослідженнями сучасних архітекторів (Ушаков Ю. С. та інші). Загроза повного зникнення в 20 столітті подібних комплексів дерев'яної архітектури спонукала створити подібний музейний заклад у січні 1966 р. На території комплексу проводять фольклорні свята та Дні ремесел.

Під час створення музейного закладу на острів звезено декілька дерев'яних споруд з інших місць, серед яких - каплиці, житлові та службові споруди, млини тощо. Сам погост (лише частина комплексу) обнесено новою огорожею через знищення первісної, оригінальної. Загальна кількість пам'яток на острові - близько 90. Для відвідин туристів слугують Покровська церква та селянські будинки.

Розпланування[ред.ред. код]

Острів лежить приблизно в середній частині озера. Розпланування погосту - за трикутною схемою, що забезпечувало кругове сприйняття усіх споруд. При мінімумі будівель трикутною схемою забезпечувалась різноманітність силуетних сполучень, гра об'ємів під час руху. Трикутна схема була використана також в розплануванні інших храмових ансамблів в селах -

  • Підпорожжя,
  • Малошуйка,
  • Заострів'я на річці Північна Двина,
  • Юрома на річці Мезень,
  • Турчасове на річці Онега, (всі - Архангельська обл.)

Будівничі[ред.ред. код]

Відомостей про архітекторів Кижського погосту не збережено. Звернулись до аналогів. Так, розшуки в архівах довели, що дерев'яну Покровську церкву села Анхімове 1708 року (колишній Вітегорський погост, Вологодська обл. Вітегорський р-н) створила команда у 75 теслярів, серед яких значилися і 12 жінок. Головували в записах не майстри, а замовники Невзоров та Буняк, що дали гроші. Це один з небагатьох прикладів збережених відомостей про будівничих. Сама церква в селі Анхімове не збережена, згоріла у 1960-ті роки.

Споруди комплексу[ред.ред. код]

  • церква Преображення Господня 1714 р. За архівними даними, церква побудована на місті давньої, що була знищена при пожежі. Загальна висота церкви - 37 метрів. За схемою - це восьмерики, план яких збагачений прирубами (прямокутними частинами) та похилими сходами, прикритими дахом на західному фасаді. Внутрішній об'єм церкви використовувався лише на одну третину. Величний силует храму теж слугував просторовим орієнтиром серед площинного краєвиду озера та острова. Побудова церкви досить оригінальна і не наслідувала ніякі взірці кам'яної архітектури.

Первісний іконостас Преображенської церкви втрачений. Колишня стеля на третину висоти церкви нині розібрана заради металевих конструкцій, зведених на повну внутрішню висоту споруди. Це зроблено з міркувань спостережень за станом стародавньої споруди та її колод. Храм був літнім, тобто використовувався для богослужінь лише влітку і печей не мав. Літні церкви погостів були зазвичай вищі за зимові.

Твердження, що церква створена без цвяхів, правдиве лише частково. Цвяхи не використовували в побудові стін, де були застосовані інші системи скреп. Але цвяхи використовували при побудові бань та куполів. Церква не мала звичного фундаменту, а стоїть на кам'яних брилах. При ремонті 1870 р. під західною частиною церкви створили бутовий фундамент на вапняному розчині.

На хвилі «благоліпного відновлення» на початку 19 ст. зовнішні стіни храму прикрили дошками, а дерев'яний лемех (дерев'яна імітація черепиці) був замінений на бляху. Під час реставрації церкви зовнішні дошки та бляху зняли, відновивши превісний вигляд споруди (реставрація - керівник Ополовніков Олександр Вікторович). Але на збереження деревини це вплинуло погано і її стан погіршився. Аби загальмувати процеси гниття - використані хімічні преперати. З міркувань зміцнення стін зсередини використали металеві скоби. Ззовні стіни зміцнені вертикальними колодами, яких церква ніколи не мала. В приміщенні колишньої церкви встановлені прилади для вимірювання вологи, температури тощо. На верхній бані церкви встановлено блискавковідвід.

Покровська церква[ред.ред. код]

Верхня частина Покровської церкви.

Храм був зимовим, мав печі і опалення взимку. Службу правили з 1 жовтня до Великодня. Покровська церква побудована у 1764 р. і має тричастинний об'єм - висотна частина, трапезна, сіни та двосхилові сходи, прикриті дахом. Найцікавіша - висотна частина, де восьмерик на четверику прикрашений дев'ятьма банями з куполами, що перегукуються з двадцятьма двума куполами Преображенської церкви. Десята баня церкви стоїть на даху апсиди. Восьмерик цієї церкви зверху має уширення (повал), що підтримує (як консоль) значний винос даху для водовідведення дощової води. Церква менша за Преображенську і її бані сягають рівня лише третього ярусу бань Преображенської церкви.

Первісний іконостас Покровської церкви не збережено. У 1950-ті роки його відновили, він має чотири ряди ікон. Але ікони давні і датовані 17 століттям. За документами, це ікони, що були вивезені з Кіжського погосту у Фінляндію, а потім повернуті. Інтер'єр храму досить простий, головними були зовнішні фасади храму та його висотність.

Дзвіниця[ред.ред. код]

У 1862 р. стару дзвіницю розібрали через руйнацію, нову звели за старою схемою роком пізніше. Дзвіниця триярусна, восьмерик на четверику, дах - шатро. Під дзвіницею - бутовий фундамент, колоди - сосна та ялина, лемех - з осики. Нижня частина дзвіниці має два портали - північний та південний. Два інші - фальшиві, декоративні. Освітлення внутрішнього простору йде через арочні вікна порталів.

Млин з восьми крилами[ред.ред. код]

Kishi windmill and church.jpg

Млин дерев'яний, зведений у 1928 р. за старими кресленнями. Реставрований у 1976 р. Є ще один млин з чотирма крилами, відреставрований у 2010 р.

Як дістатися[ред.ред. код]

До острова Кіжі можна дістатися човном на повітряних крилах з міста Петрозаводськ, відстань 68 км за 1 годину (квиток бл. 500 рублів, на 2007 рік, вхідний квиток в музей та екскурсії - сплачуються окремо). Відвідини острова здійснюються впродовж року -

  • влітку з 8 до 20 години
  • восени з 9 до 19 г.
  • взимку з 10 до 15 г.
  • навесні з 9 до 16 г. без вихідних.

В зимовий період дістатися на острів можна гелікоптером.

Див. також[ред.ред. код]

Джерела[ред.ред. код]

  • Ополовников А. В. Кижи. Изд. 2-е. (Изд. 1-е — 1970). — М., Стройиздат, 1976. — 160 с. (Памятники зодчества).
  • Мильчик М. И., Ушаков Ю. С. Деревянная архитектура Русского Севера: Страницы истории. — Л.: Стройиздат, 1981. (рос)
  • Пилявский В. И. и др. История русской архитектуры. — Л.: Стройиздат, 1984. — 511 с. с ил.

Посилання[ред.ред. код]