Кізяк
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Зміни шаблонів/файлів цієї версії очікують на перевірку.
Стабільна версія була перевірена 26 квітня 2013.
|
|
Було запропоновано, щоб цю статтю або розділ було об'єднано з Коров'ячий кал, але, можливо, це варто додатково обговорити. Пропозиція з квітня 2013. |
Кізяк, послід — продукт життєдіяльності худоби, екскременти. Виходить в результаті ферментативної, зокрема мікробної, переробки смітних і кормових трав та калу організмом худоби. Володіє характерним запахом і консистенцією. Використовується як природне добриво або паливо.
Зміст |
Терміни [ред.]
- Кізяк1 — «послід, кал свійських тварин» — запозичення з тюркських мов.[1] Кізяк2 — «бурдюк із козячої шкури».[1]
- Кирпич — «плитки гною як паливо», [керпи́ч] «плитки для палива з моху, кізяків та ін.; плитки глини з соломою як будівельний матеріал», [кирпичи́на] «плитка гною для опалення» — запозичення з тюркських мов; турецьке kerpiç «цегла-сирець», татарське кирпеч «цегла» виводяться з перської мови.[3]
Використання в якості палива [ред.]
В 1920 році в Сибірському навчально-дослідному господарстві було збудовавно газогенераторну установку для двигуна внутрішнього згорання в 20 к. с. первинним паливом для якої могли бути використані опале листя, солома, полинь або кізяк в лампачах.[4] Інтенсивність газифікації соломи, очерету і кізяка може знаходитись в межах 600-700 тисяч ккал/м² год.[5]
Див. також [ред.]
Примітки [ред.]
- ↑ а б Етимологічний словник української мови: В. 7 т. Том другий (Д-Копці) / Ін-т мовознавства ім. О. О. Потебні; Редкол. О. С. Мельничук (головний ред.), В.Т. Коломієць, О.Б.Ткаченко та ін.— К.: Наук. думка, 1985. (сторінки:443-444)
- ↑ Етимологічний словник української мови: В. 7 т. Том другий (Д-Копці) / Ін-т мовознавства ім. О. О. Потебні; Редкол. О. С. Мельничук (головний ред.), В.Т. Коломієць, О.Б.Ткаченко та ін.— К.: Наук. думка, 1985. (сторінка:430)
- ↑ Етимологічний словник української мови: В. 7 т. Том другий (Д-Копці) / Ін-т мовознавства ім. О. О. Потебні; Редкол. О. С. Мельничук (головний ред.), В.Т. Коломієць, О.Б.Ткаченко та ін.— К.: Наук. думка, 1985. (сторінка:437)
- ↑ Л.К.Коллеров / Газомоторные установки, 1951 (с.:109-110)
- ↑ Л.К.Коллеров / Газомоторные установки, 1951 (с.:41,43)
| Це незавершена стаття про сільське господарство. Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її. |

