Кійомідзудера

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Головна зала монастиря — «Помост Кійомідзу». Основне місце паломництва буддистів і звичайних туристів. Національний скарб Японії.

Японський крилатий вислів «зістрибнути з помосту Кійомідзу» означає прийнятти дуже відповідальне рішення.

Західні ворота Кійомідзудера — головний вхід до монастиря.

Кійомідзудера (яп. 清水寺,きよみずでら, кійомідзу-дера, «храм чистої води») — буддистський монастир в Японії, розташований у районі Хіґасіяма стародавньої японської столиці Кіото.

[ред.] Короткі відомості

Монастир Кійомідзу віддавна належав буддистській секті Хоссо-сю, проте у 20 столітті виділився в окрему секту, Північну Хоссо-сю, головним осередком якої служить по сьогодні. Буддистсьтка назва монастиря — Отовасан (音羽山), «гора тріпотіння крил». Вона пов'язана із іменем одноіменного бескиду, на якому споруджено основний храмовий комплекс.

Кійомідзудера входить до 33-ох основних місць паломництва у Західній Японії під номером 16. Головний об'єкт поклоніння в монастирі — статуя одинадцятиликої і тисячирукої бодхісаттви Каннон. Ця статуя зарахована до цінних культурних надбань країни.

Історія заснування монастиря міститься у «Переказах Кійомідзудера» (清水寺縁起). Згідно них, у 778 році чернець Ентін прибув на гору Отовасан і заснував тут першу буддистську общину. З 780 року вона отримала підтримку японського сьоґуна Саканоуе но Тамурамаро, який був вилікуваний її монахами. У 805 році за гроші полководця було зведено перші храми і келії^[1]. Ймовірно, на початку свого існування Кійомідзудера функціонував як приватний храм роду Саканоуе.

У 10 — 11 століттях, у середині періоду Хей'ан, Кійомідзудера поглибив свої стосунки із храмом Кофукудзі в Нарі і увійшов під його патронат. Зростання серед японців віри у цілющщі властивості бодхістаттви Каннон, поступово перетворило монастир на один із найбільших кіотських центрів цієї віри. Японські аристократи і простолуюдини прибували на прощу, вклонитися місцевому образу Каннон, жертвуючи великі суми грошей ченцям Кійомідзудера. Завдяки популярності цього монастиря, його описи зустрічаються у багатьох літературних творах того часу, таких як «Записки у подушки» чи «Повість про принца Ґендзі».

Кійомідзудера знаходився по сусідству із войовничим монастирем Енрякудзі. Його озброєні монахи сохей часто нападали на опонентів, намагаючись відбити паству та забезпечити своє релігійне домінування у столиці. Навали з Енрякудзі особливо почастішали з 11 століття, у результаті чого будівлі монастиря Кійомідзудера неодноразового перетворювалися на попіл, але знову відбудовувалися. Негативно на розвитку і збереженні культурних набдань Кійомідзудера позначились також самурайські міжусобиці 14 — 16 століть.

Сучасний центральний храм монастиря — «Головна зала», яку називають «Помостом Кійомідзу» (清水の舞台), ввжається пам'яткою 10 століття, але насправді була перебудована 1633 року за наказом сьоґуна Токуґави Іеміцу. Серед стародавніх архітектурних споруд монастиря виділяють дзвіницю і Західні ворота. Узвіз, що бере початок від цих воріт відомий своїми крамничками, які існують тут з 17 століття. На півдні монастиря розташований водоспад Отова — популярне місце як серед сучасних відвідувачів, так і тих, які прибували сюди сотні років тому. З вершин монастиря відкриваються прекрасні види на сучасне Кіото.