Кіклопи
Кікло́пи, цикло́пи (грец. Κύκλωπες) — у давньогрецькій міфології — сини Урана й Геї, міфічні одноокі велетні, що відзначалися надзвичайною силою і спритністю.
Найчастіше згадуються Арг (грец. Άργης — яскравий, виблискуючий), Бронт (грец. Βρόντης — громовий) і Стероп (грец. Στερόπης — блискучий).[1]
Батько ув'язнив кіклопів в Аїді, згодом їх звільнив Зевс, і вони допомагали йому в боротьбі з Кроносом і гігантами, виковуючи громи та блискавки. Пізніше кіклопи працювали в кузні Гефеста.
Циклопи-ковалі викували Посейдонові тризубець і ясла для його коней, Аїду — шолом-невидимку, Артеміді — срібний лук і стріли (Аполлодор).
Зевс вразив блискавкою сина Аполлонова - Асклепія. Розгніваний Аполлон убив циклопів - посібників Зевса.
Греки вважали, що всі місця, де зустрічалися «кіклопічні», тобто збудовані з величезних каменів, споруди (Арголіда, Аркадія, Епір, Латіум), були колись населені кіклопами. В епосі вони — могутні велетні, що живуть у печерах на далекому Заході, не знають хліборобства, не шанують богів.
На формування уявлень про кіклопів вплинуло, мабуть, знайомство стародавніх греків з племенами, в яких збереглося людожерство. В «Одіссеї» кіклопів зображено дикими, надзвичайно жорстокими пастухами (Поліфем). Згідно з однією версією міфа, кіклопів повбивав Аполлон, що помстився Зевсові за смерть Асклепія. В античному мистецтві кіклопів зображували з одним оком на чолі.
Переказ про однооких велетнів став сюжетом для однойменної драми Евріпіда та однієї з ідилій Теокріта.
У сучасній мові кіклоп — синонім до слова «коваль», кіклопічний означає величезний, велетенський.
