Кілессо Сергій Костянтинович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Сергій Костянтинович Кілессо
Народження 28 березня 1931(1931-03-28)
Смерть 30 червня 2012(2012-06-30) (81 рік)
Країна СРСР СРСРУкраїна Україна
Діяльність архітектор, мистецтвознавець
Праця в містах Київ
Найважливіші споруди пам'ятник Лесі Українці в Луцьку (1977, архітектурна частина)
пам'ятник Богдану Хмельницькому в с. Суботів Чигиринського району Черкаської області (1995, архітектурна частина)
Реставрація пам'яток проєкт реставрації Троїцької надбрамної церкви Києво-Печерської лаври (1958—1962);
проєкт реставрації комплексу Мотронинського монастиря в с. Мельники Чигиринського району Черкаської області (1964—1969);
проєкт реставрації Іллінської церкви в с. Суботів Чигиринського району Черкаської області (1977; 1995 — іконостас)
Нагороди
Державна премія України в галузі архітектури
Державна премія України в галузі архітектури
Державна премія України в галузі архітектури
Державна премія України в галузі архітектури
Заслужений архітектор України
Заслужений архітектор України

Сергі́й Костянти́нович Кіле́ссо (28 березня 1931(19310328), Київ — 30 червня 2012, Київ) — український архітектор і мистецтвознавець, дійсний член Української академії архітектури, заслужений архітектор України, лауреат Державної премії України в галузі архітектури (1997, 2007).

Біографія[ред. | ред. код]

Народився 28 березня 1931 року у Києві в родині відомого лікаря Костянтина Григоровича Кілессо. Після закінчення Київської художньої середньої школи імені Т. Г. Шевченка навчався на архітектурному факультеті Київського художнього інституту в майстерні В. Г. Заболотного. За дипломний проєкт «Критий стадіон на 10 000 місць» отримав «відмінно» і разом з колегами почав працювати над проєктом Палацу Спорту в «Київпроекті». Після закінчення інституту одержав направлення на роботу в Києво-Печерський заповідник на посаду завідувача відділу охорони і реставрації пам'яток архітектури.

Помер 30 червня 2012 року. Похований на Байковому кладовищі у Києві.

Творчий доробок[ред. | ред. код]

Автор проєктів реставрації:

Автор пам'ятників:

  • Лесі Українці в Луцьку (1977; у співавторстві з архітектором В. Жигуліним; скульптори М. Обезюк, А. Німенко);
  • Богдану Хмельницькому в с. Суботові (1995; скульптор Є. Кунцевич).

Розробив проєкти будівництва церкви Іона Богослова в с. Моринцях (1997) і Володимирського собору в Чигирині (1999).

Праці[ред. | ред. код]

Автор понад 600 статей, наукових публікацій та есе, серед них:

  • Черкаси: історико-архітектурний нарис. К., 1966;
  • О. М. Вербицький — архітектор і педагог. К., 1966 (у співавт.);
  • Керамика в архитектуре Украины. К., 1968;
  • Канів: історико-архітектурний нарис. К., 1969;
  • Мистецтво будівничих (1971);
  • Киево-Печерская лавра. М., 1975;
  • Донецьк: історико-архітектурний нарис. К., 1982 (у співавт.);
  • Архітектура України на сучасному етапі. К., 1984 (у співавт.);
  • Архитектура Крыма. К., 1986;
  • Київ архітектурний. К., 1989;
  • Конкурс на проєкт повоєнної відбудови Хрещатика — пошуки національної своєрідності. «Архітектурна спадщина України», 1995, вип. 2;
  • Історія української архітектури. К., 2003 (у співавт.);
  • Історія українського мистецтва (у співавт.);
  • Архітектурні та мистецьки скарби Богданового краю. — Київ: Техніка, 2000. — 144 с. — 2000 прим. — ISBN 966-575-008-9.

Премії, нагороди[ред. | ред. код]

Джерела та література[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]