Кільце (астрономія)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Кільця планети — система плоских концентричних утворень з пилу і льоду, що обертається навколо планети в екваторіальній площині. Кільця виявлені у всіх газових гігантів Сонячної системи: Сатурна, Юпітера, Урана, Нептуна і, можливо, у Реї, супутника Сатурна.

Історія[ред.ред. код]

Система кілець Сатурна була відкрита в XVII столітті. Першим її спостерігав швидше за все Галілео Галілей у 1610 році, проте через низьку якість оптики він бачив не кільця, а лише «придатки» по обидва боки Сатурна.

У 1655 році Хрістіан Гюйгенс, використовуючи досконаліший ніж у Галілея телескоп, першим побачив кільце Сатурна і записав: «кільцем оточений тонким, плоским, що ніде не торкається, до екліптики нахиленим».

Понад 300 років Сатурн вважався єдиною планетою, оточеної кільцями. Лише в 1977 році, при спостереженні покриття Ураном зірки, у планети були виявлені кільця. Слабкі і тонкі кільця Юпітера були відкриті в 1979 році космічним апаратом «Вояджер-1». Через 10 років, у 1989 році, «Вояджер-2» виявив кільця Нептуна.

Кільця може мати також супутник Сатурна Рея. Дані передані в листопаді 2005 і в серпні 2007 року апаратом «Кассіні — Гюйгенс» показали, що при заході в «тінь» Реї, потік реєстрованих від Сатурна електронів у кілька разів аномально зменшувався, що може свідчити про наявність у Реї трьох кілець.

Див. також[ред.ред. код]


Сатурн Це незавершена стаття з астрономії.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.