Кімакський каганат

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Қимақтар.png

Кімакський каганаттюркське державне утворення (втім, не згадане під цим ім'ям в жодному тюркському джерелі), яке розташовувалося в північних областях Євразійського степу, в значній частині - в Західному Сибіру в районі між Об - Іртиш приблизно з 743 до 1050 року. Кипчаки, як повідомляють ісламські географи, займали західні області каганату, що виходять до Уралу і до Волзького регіону.

Згідно з Гардізі (середина XI ст.), Кімакська конфедерація включала племінне угруповання, яке іменувалося "татари" (з якої походила правляча династія), що вказує на зв'язки як з монголомовним, так і тюркомовним світом.

Кимаки складалися з етнічно і лінгвістично різноманітних елементів: переважно були тюрками, але деякі були монголами, інші, можливо, мали іранське або палеосибірське походження.

Археологія і писемність[ред.ред. код]

Кімакська археологія розроблена слабо, а видані станом на 2008 рік матеріали, досить обмежені, вказують на деяке знайомство кімаків з рунічною писемністю, яка в різноманітних формах виявлена ​​у багатьох тюркських народів Євразії: болгарів, хозарів, печенігів, тюрків, уйгурів і т.д..

Джерела[ред.ред. код]