Кім Новак

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Кім Новак
англ. Kim Novak
Зображення
Зображення
Ім'я при народженні Marilyn Pauline Novak
Народився 13 лютого 1933(1933-02-13)[1][2][…] (91 рік)
Чикаго, Іллінойс, США[4]
Громадянство  США
Діяльність кіноакторка, художниця, модель, телеакторка, кінопродюсерка
Alma mater Школа інституту мистецтв Чикагоd, Farragut Career Academyd і Wilbur Wright Colleged
Роки діяльності 1954 — тепер. час
У шлюбі з Річард Джонсонd
IMDb nm0001571
Нагороди та премії

CMNS: Кім Новак у Вікісховищі

Кім Новак (англ. Kim Novak, при народженні Мерілін Полін Новак, англ. Marilyn Pauline Novak, нар. 13 лютого 1933, Чикаго, Іллінойс) — американська акторка, модель та художниця.

Життєпис[ред. | ред. код]

Мерілін Полін Новак народилася 13 лютого 1933 року у Чикаго в родині вчителя історії Джозефа Новака (1897—1987) та його дружини Бланш, в дівоцтві Крал (1907—1985), кравчині, які обоє походили з родин чеських іммігрантів. Її сестра Арлін Новак, за чоловіком Мальмборг (нар. 1931) — дизайнер одягу у Чикаго. Навчалася у початковій школі Вільяма Пенна, середній школі Фаррагут, коледжі Вілбура Райта та Школі Чиказького інституту мистецтв, після чого почала працювати моделлю і переїхала до Лос-Анджелесу.

1953 року дебютувала в кіно з епізодичнію роллю в музичному фільмі «Французький рейс» з Джейн Рассел, тоді ж студія Columbia Pictures підписала з нею контракт, змінивши її ім'я на Кім, щоб уникнути плутанини з Мерілін Монро. 1954 року виконала одну з головних ролей у фільмі-нуар «Легка здобич» Річарда Квайна[5].

1955 року отримала премію Золотий глобус як найобіцяюча акторка-новачок за роль у романтичній комедії «Фі» (1954) з Джуді Голідей і Джеком Леммоном. Того ж року знялася у фільмі Отто Премінгера «Людина із золотою рукою» з Френком Сінатрою, а також виконала роль Мадж Оуенс у кінодрамі Джошуа Логана «Пікнік» з Вільямом Голденом, за яку була номінована на премію BAFTA як найкраща іноземна акторка. Наступним успіхом стала роль танцівниці Лінди Інгліш у музичній комедії «Приятель Джої» Джорджа Сідні, де зіграла спільно з Сінатрою і Рітою Гейворт. 1957 року на 14-й церемонії нагородження премії Золотий глобус отримала премію Генрієтти (світова улюблениця — акторка).

1958 року спільно з Джеймсом Стюартом зіграла у трилері «Запаморочення» Альфреда Гічкока (спершу режисер запропонував цю роль Вірі Майлз, але та була змушена відмовитися через вагітність). Стрічка зазнала невдачі в прокаті, але пізніше була визнана класикою жанру. Того ж року втілила образ сучасної відьми в успішній романтичній комедії «Дзвін, книга і свічка» Річарда Квайна. 1959 року разом з Фредріком Марчем зіграла у кінодрамі «Середина ночі» Делберта Манна, яку пізніше називала своєю найкращою акторською роботою. 1960 року удостоєна іменної зірки на Голлівудській алеї слави[6].

На початку 1960-х років її кар'єра пішла на спад. Найбільш відомі ролі того часу вона зіграла в фільмах «Хлопці йдуть гулять» (1962), «Тягар пристрастей людських» (1964), «Поцілуй мене, дурнику» (1964) та «Любовні пригоди Молль Флендерс» (1965). У листопаді 1965 року під час зйомок в містичній драмі «Око Диявола» Новак впала з коня, отримавши серйозну травму спини, після чого була замінена на Дебору Керр. Починаючи з 1970-х років майже припинила зніматися, зігравши лише кілька ролей в кіно та на телебаченні, серед яких Лола Брюстер в детективному фільмі «Дзеркало тріснуло» (1980) за романом Агати Крісті, та Роза Селлерс у кінодрамі «Діти» (1990) за романом Едіт Вортон. Її останньою появою на великому екрані став фільм «Ліберстаум» (1991), але майже всі сцени з нею були вирізані через конфлікт з режисером. Того ж року на її честь було названо астероїд 9339 Кімновак, відкритий Еріком Вальтером Ельстом[7].

1995 року Кім Новак посіла 92 місце у списку 100 найсексуальніших зірок в історії кіно за версією журналу «Empaire». 1997 року на 47-му Берлінському кінофестивалі нагороджена почесною премією Золотий ведмідь за кар'єрні досягнення. 2005 року британський модельєр Александр Макквін назвав на її честь модель жіночої сумки — The Novak[8].

У жовтні 2010 року в Кім Новак було діагностовано рак молочної залози. Згодом акторка повідомила, що пройшла курс лікування і подолала хворобу[9].

2013 року стала почесним гостем Каннського кінофестивалю, де представила відреставровану версію «Запаморочення»[10].

Новак професійно займається живописом, її вчителями були художники Гарлі Браун і Річард Маккінлі. Свої імпресіоністичні та сюрреалістичні картини вона пише аквареллю, олійними фарбами та пастеллю. 2019 року — з червня по листопад — в місті Янгстаун, Огайо, проходила велика ретроспективна виставка її робіт, організована Інститутом американського мистецтва Батлера (Butler Institute of American Art)[11]. 2021 року Інститутом Батлера було видано книгу з підбіркою її картин під назвою «Кім Новак: Її мистецтво і життя» (англ. Kim Novak: Her Art and Life)[12].

Особисте життя[ред. | ред. код]

У 1950-х роках Новак зустрічалася з політиком Рамфісом Трухільйо, сином домініканського диктатора Рафаеля Трухільйо, дипломатом Порфіріо Рубіроса та співаком Семмі Девісом-молодшим. 1959 року була заручена з режисером Річардом Квайном. На початку 1970-х років перебувала у стосунках з актором Майклом Брендоном[13].

1965 року Новак вийшла заміж за британського актора Річарда Джонсона. Наступного року пара розлучилася, що не завадило їм лишитися друзями[14].

1966 року, після того, як її будинок у Бел-Ейр було знищено зсувом грунту, Новак переселилася на каліфорнійський Біг-Сур, де почала розводити коней. Це призвело до знайомства 1974 року з її другим чоловіком — ветеринаром Робертом Моллоєм, за якого вона вийшла заміж 12 березня 1976 року[15]. Акторка з чоловіком побудували дерев'яний будинок на березі річки Вільямсон поблизу Чилоквіна, Орегон, де й проживали до 1997 року, коли придбали — там само в штаті Орегон — 43-акрове ранчо. Шлюб Новак і Моллоя тривав 44 роки — до смерті чоловіка 27 листопада 2020 року в 80-річному віці[16].

Фільмографія[ред. | ред. код]

Рік Українська назва Оригінальна назва Роль
1953 ф Французький рейс The French Line модель
1954 ф Легка здобич Pushover Лона Маклейн
1954 ф Фі Phffft Дженіс
1955 ф Син Сіндбада Son of Sinbad нальотчиця
1955 ф П'ятеро проти казино 5 Against the House Кей Грейлек
1955 ф Людина із золотою рукою The Man with the Golden Arm Моллі
1955 ф Пікнік Picnic Мадж Оуенс
1956 ф Історія Едді Дучина The Eddy Duchin Story Марджорі Оелрічс
1957 ф Джинн Іглс Jeanne Eagels Джинн Іглс
1957 ф Приятель Джої Pal Joey Лінда Інгліш
1958 ф Запаморочення Vertigo Мадлен Елстер / Джуді Бартон
1958 ф Дзвін, книга та свічка Bell, Book and Candle Джиліан Голройд
1959 ф Середина ночі Middle of the Night Бетті Прайшер
1960 ф Ми незнайомі, коли зустрічаємось Strangers When We Meet Маргарет Голт
1960 ф Мексиканець в Голлівуді Pepe у ролі самої себе
1962 ф Тридцять три нещастя The Notorious Landlady місіс Карлайл Гардвік (Керлі)
1962 ф Хлопці йдуть гулять Boys’ Night Out Кеті
1964 ф Тягар пристрастей людських Of Human Bondage Мілдред Роджерс
1964 ф Поцілуй мене, дурнику Kiss Me, Stupid Поллі
1965 ф Любовні пригоди Молль Флендерс The Amorous Adventures of Moll Flanders Молль Флендерс
1968 ф Легенда про Лайлу Клер The Legend of Lylah Clare Ельза
1969 ф Велике пограбування банку The Great Bank Robbery сестра Ліда
1973 тф Третя дівчина зліва The Third Girl from the Left Глорія Джойс
1973 ф Розповіді, свідки божевілля Tales That Witness Madness Оріоль
1975 тф Трикутник Сатани Satan’s Triangle Єва
1977 ф Білий бізон The White Buffalo місіс Покер (Дженні Шермерхорн)
1978 ф Прекрасний жиголо, бідний жиголо Schöner Gigolo, armer Gigolo Хельга фон Кайзерлінг
1980 ф Дзеркало тріснуло The Mirror Crack’d Лола Брюстер
1983 тф Малібу Malibu Біллі Фарнсворт
1985 с Альфред Гічкок представляє Alfred Hitchcock Presents Роза
19861987 с Соколине гніздо Falcon Crest Кіт Марлоу
1990 ф Діти The Children Роза Селлерс
1991 ф Ліберстраум Liebestraum Ліліан Андерсон Маннсен

Нагороди та номінації[ред. | ред. код]

Золотий глобус

  • 1955 — Найкраща акторка-новачок (Фі).
  • 1957 — Премія Генрієтти (світова улюблениця — акторка).

BAFTA

Берлінський міжнародний кінофестиваль

Галерея[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. SNAC — 2010.
  2. Blumberg N. Encyclopædia Britannica
  3. Filmportal.de — 2005.
  4. Deutsche Nationalbibliothek Record #119460947 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
  5. WashingtonPost.com: Kim Novak: No Fear of Falling. www.washingtonpost.com. Архів оригіналу за 18 жовтня 2014. Процитовано 30 листопада 2019. 
  6. https://projects.latimes.com/hollywood/star-walk/kim-novak/
  7. https://ssd.jpl.nasa.gov/tools/sbdb_lookup.html#/?sstr=9339
  8. https://www.interviewmagazine.com/film/new-again-kim-novak
  9. Kim Novak, Star of 1958's 'Vertigo,' Has Cancer | Arts Entertainment | Epoch Times. web.archive.org. 23 жовтня 2010. Архів оригіналу за 23 жовтня 2010. Процитовано 19 квітня 2020. 
  10. https://m.festival-cannes.com/en/infos-communiques/communique/articles/kim-novak-guest-of-honour-at-the-66th-festival-de-cannes
  11. Hitchcock Icon Kim Novak Ditched Hollywood to Become a Painter. Observer (амер.). 13 січня 2020. Архів оригіналу за 14 січня 2020. Процитовано 19 квітня 2020. 
  12. https://theclassicmoviemuse.com/2022/02/25/book-review-kim-novak-her-art-and-life-by-kim-novak/?amp=1
  13. Архівована копія. Архів оригіналу за 12 листопада 2022. Процитовано 12 листопада 2022. 
  14. Kim Novak – TCM Classic Film Festival 2014. web.archive.org. 1 травня 2014. Архів оригіналу за 1 травня 2014. Процитовано 30 листопада 2019. 
  15. Turnquist, Kristi (31 липня 2010). Interview with actress Kim Novak, who lives in Oregon and is revisiting her cinematic past. oregonlive (англ.). Архів оригіналу за 20 вересня 2020. Процитовано 30 листопада 2019. 
  16. Griffith, Keith (23 грудня 2020). 'My soulmate has passed on to greener pastures.': Kim Novak, 87, the star of Hitchcock classic Vertigo, reveals her veterinarian husband of 44 years has died. The Daily Mail. Архів оригіналу за 5 червня 2022. Процитовано 13 березня 2023.  (англ.)

Посилання[ред. | ред. код]