Кінезітерапія

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Кінезітерапія (кінезитерапія, кінезіотерапія, кінезотерапія; англ. Kinesiotherapy) або лікування рухом  — напрямок фізичної терапії, який передбачає виконання активних і пасивних рухів, певних вправ лікувальної гімнастики та роботи на тренажерах для досягнення конкретного терапевтичного результату.

Визначення[ред. | ред. код]

Назва кінезітерапія походить від давньогрецького «кінезис» — рух + «терапія» — лікування.

Це — самостійна реабілітаційна дисципліна, яка спирається на досвід і ґрунтується на всіх інших суміжних дисциплінах і включає в себе як теорію, так і методику фізичної терапії. Кінезитерапія здійснюється у взаємодії між пацієнтом і терапевтом з метою лікування, поліпшення і підтримки в здоровому стані, профілактики рецидивів і сприяє досягненню психофізичного комфорту особи. Це активний метод лікування, при якому хворий бере активну участь у реабілітаційному процесі.

Кінезітерапія також являє собою науково-прикладну діяльність, в якій поєднуються знання: медицини, педагогіки, анатомії, фізіології, біохімії і т. д..

Механізм[ред. | ред. код]

В основу кінезітерапії покладені реальні клінічні досягнення, а також результати наукових досліджень м'язової системи людини, її фізіології і біохімії процесу скорочення м'язових волокон і впливів на опорно-руховий апарат людини.

Лікування правильними рухами передбачає адаптовані, поступово зростаючі силові дії, визначені строго індивідуально для кожного пацієнта, з урахуванням його анамнезу, вікових, фізіологічних та інших особливостей та інших захворювань, супутніх основному. Поступове навчання правильним (простим і складним) рухам призводить до їх нейрорефлекторного закріплення. Відновлення рухливості, в свою чергу, веде до відновлення трофіки та обміну речовин у кістково-м'язовій системи людини. Лікування здійснюється за допомогою спеціальних лікувально-реабілітаційних тренажерів, еспандерів, гантель, м'ячів та іншого приладдя, а також без нього, за допомогою, наприклад, партерної гімнастики.

Однією з основних вимог при проходженні лікувального або реабілітаційного кінезітерапевтичного курсу на тренажерах є правильне дихання, інакше рухи, що виконуються в рамках програми занять, матимуть менший ефект.

Методики[ред. | ред. код]

Активна кінезітерапія (коли пацієнт рухається сам):

Пасивні методи:

  • Масаж
  • Механотерапія (лікування фізичними вправами за допомогою спеціальних апаратів)
  • Метод витягування

Рухові розлади мають величезну різноманітність клінічних відтінків, тому фахівець-кінезітерапевт повинен володіти як можна більш широким спектром методів і вміти застосовувати їх на практиці, безпосередньо у відновному лікуванні. При кінезітерапевтичному впливі використовується велике розмаїття рухів, що класифікуються як активно-пасивні, довільно-мимовільні, синергічні, асистовані, трюкові, виконувані активно і пасивно, за допомогою кінезітерапевта або механотерапії.

Деякі методи кінезітерапії припускають проведення хворого через больові фізіологічні адаптаційні реакції, що виникають при неминучому силовому впливі на м'язи опорно-рухового апарату, уражені хворобою. Обов'язком пацієнта, що використовує дані методики, є активне подолання виникаючого болю. Передбачається, що таким чином формується новий поведінковий стереотип, властивий здоровій людині, яка не боїться і не залежить від проявів хвороби.

Показання[ред. | ред. код]

Курс кінезітерапії, як правило, призначається людям, що страждають тим чи іншим захворюванням опорно-рухового апарату:

або функціональними порушеннями опорно-рухового апарату:

Протипоказання[ред. | ред. код]

Відносні[ред. | ред. код]

Гострі травми з розривом сухожиль і м'язів;

Абсолютні[ред. | ред. код]

Тромбофлебіт із наявністю внутрішньосудинних утворень.

Маловідомі факти[ред. | ред. код]

  • У міжнародному понятті кінезітерапевт це фізичний реабілітолог, який у власній клінічній діяльності використовує лише фізичні вправи без додаткових «апаратних» методів.
  • В Україні співіснують терміни лікувальна фізична культура (ЛФК), фізична реабілітація, кінезітерапія, що мають схожий, а часом, і тотожний підхід: вони передбачають цілеспрямоване застосування фізичних вправ для покращення функціонального стану організму пацієнта. Справа в тім, що стара ЛФК радянського зразка себе вичерпала, існуючи багато десятиліть без будь-якого розвитку[1]. Але необхідність фізичних вправ для реабілітації очевидна. І тому представники нових течій намагаються відмежуватися від самої абревіатури «ЛФК», щоб уникнути хибних асоціацій. Концепція фізичної реабілітації все більше наближається до міжнародно прийнятої фізичної терапії, що знайшло вираз, наприклад, у перейменуванні Української асоціації фізичних реабілітологів на асоціацію фізичних терапевтів та її вступ до Світової конфедерації фізичної терапії[2] За кордоном іще більше розмаїття методик, зокрема рольфінг, кінезіологія тощо.
  • Останнім часом[коли?] популярності серед представників усіх цих методик а також мануальних терапевтів, хіропракторів та масажистів набула концепція «м'язових важелів», «анатомічних поїздів»[3], або «міофасціальних меридіанів»[4]. Цікаво, що підґрунтя цього підходу базується на роботах радянського нейрофізіолога М. О. Бернштейна[5][6], опонента академіка I.П. Павлова. Підхід Бернштейна після смерті Павлова був підданий остракізму (хоча ці два видатні фізіологи не мали особистих сварок, публічно висловлювали повагу один до одного)[джерело?].

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ Руководство по кинезитерапии/Под ред. проф. П.Слынчева, Л.Бонева, С. Банкова. — София: Гос. изд-во «Медицина и физкультура», 1978. — 357 с.
  2. ↑ Історія УАФТ. Архів оригіналу за 22 березня 2011. Процитовано 23 грудня 2014.
  3. ↑ Анатомічні поїзди. Томас В. Майерс / Book Chef, 2020.- 320 с. ISBN 978-966-993-282-2
  4. ↑ Міофасціальне розслаблення[en]
  5. ↑ Бернштейн Н.А О ловкости и ее развитии. — М.: Физкультура и спорт, 1991. — 288 с. ISBN 5-278-00339-1 (С.?)
  6. ↑ Бернштейн Н.А О построении движений, — М.: Медгиз, 1947. (С.?)

Література[ред. | ред. код]

  1. Кінезітерапія на щодень. Сергій Бубновський / Перекладач В. Коваленко.- Book Chef.- 2020.- 224 с. ISBN 978-966-993-382-9
  2. (рос.) Прикладная кинезиология. Восстановление тонуса и функции склетных мышц. Васильева Л. Ф. / М.: Эксмо.- 2018.- 304 с. ISBN 978-5-699-97158-9
  3. (рос.) Бубновский С. М . Теория и методика кинезитерапии. Методическое пособие / М.- 2011.- 56 с. ISBN 978-5-903311-09-5
  4. (рос.) Бубновская, Лукъянычев. Адаптивная физкультура с основами кинезитерапии. — М. : Астрея-центр, 2008. — 96 с. — ISBN 978-5-903-311-04-0.
  5. (рос.) Бубновский С. М. Секреты суставов или 20 незаменимых упражнений / М.,2004.- 80 с. ISBN 5-98113-003-2
  6. (рос.) П.Л. Жарков, Э.Г. Мартиросов, А.П. Жарков; Под общ. ред. П.Л. Жаркова. Лечение движением (кинезитерапия) в домашних условиях и в лечебном учреждении при болях в опорно-двигательной системе / П.Л. Жарков. — М. : Элит-2000, 2002. — ISBN 5-94126-030-X.
  7. (англ.) Thomas W. Myers (LMT.) (19 вересня 2001). Anatomy Trains: Myofascial Meridians for Manual and Movement Therapists. Elsevier Health Sciences. с. 3. ISBN 978-0-443-06351-0. Архів оригіналу за 8 квітня 2020. {{cite book}}: Вказано більш, ніж один |pages= та |page= (довідка)
  8. (рос.) Энока Р. М. — Основы кинезиологии / Перврод с англ. Г.Гончаренко.- Киев: Олимпийская литература.- 1998. ISBN 966-7133-08-7
  9. (рос.) Бубновский С. М. Практическое руководство по кинезитерапии / М.- 1998.

Посилання[ред. | ред. код]

Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Кінезітерапія&oldid=41067685