Кінська
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
| Кінська | |
|---|---|
| Гирло | Каховське водосховище Дніпра |
| Прирічкові країни |  Україна Запорізька область |
| Довжина | 149 км |
| Площа басейну | 2 600 км² |
| Притоки | Ліві: Токмачка Праві: Жеребець |
Кінська, Кінські води (назва за часів козаччини), Кінка, Конка (крим. Yilki Su — «Вода диких коней») — річка в Україні, ліва притока Дніпра. Басейн Чорного моря. Довжина 149 км. Площа водозбірного басейну 2 600 км². Похил 1,7 м/км. Долина у верхній і середній течії вузька, нижче розширюється до 3,5 км. Судноплавна. Використовується на потребу рибного господарство (у гирлі).
Бере початок на Приазовській височині, поблизу села Зразкового. Тече по території Куйбишевського, Пологівського, Оріхівського та Запорізького районів Запорізької області.
Зміст |
[ред.] Гідрологічний режим
Річище у нижній течії утворює рукави та протоки, глибиною 6—7 м. Живлення снігове і дощове. Льодостав нестійкий, з грудня до початку березня. Зведено Жданівське водосховище та близько 140 ставків.
[ред.] Притоки
Праві: Жеребець.
Ліві: Токмачка.
[ред.] Населені пункти
Над річкою розташовані такі села, селища, міста (від витоків до гирла): Пологи, Оріхів.
[ред.] Історія
До створення Каховського водосховища текла серед плавнів паралельно до головного річища Дніпра уздовж лівого берега дніпровської долини, то зливаючись із Дніпром, то віддаляючись від нього. Ширина становила близько 120 м при глибині 4 м. При впадінні у Великий Луг вона з’єднувалася з основним річищем Дніпра численними протоками. Потім віддалялася і ще кілька разів з’єднувалася (вдруге — біля Кам’яного Затону, втретє — в урочищі Карай-Тебен біля сучасного с. Бережанка Херсонської області). Вода в ній, порівняно із жовтуватою водою Дніпра, здавалася зовсім синьою і прозорою. Від сучасного села Князе-Григорівка до села Любимівка Херсонської області протягом 45 км текла окремим річищем. Наступне окреме від Дніпра її річище починалося на 7,5 км вище сучасної Каховської греблі й закінчувалося на 2,5 км нижче, відділяючи від лівого берега дніпровської долини острів Тавань. Нині залишилося лише те її окреме від Дніпра русло, що розташоване нижче греблі Каховської ГЕС. Її рукав — Козачелагерна Кінська починається на 24-му км й закінчується на 42-му нижче греблі ГЕС. Рукав Верхня Кінська бере початок на 47 км нижче греблі і переходить у судноплавний рукав Цюрупинська Кінська, впадаючи у Дніпровсько-Бузький лиман. У XVII—XVIII столітті по берегах Кінської знаходилися ногайські поселення. Русло річки в степовій частині перетинали татарські Муравський шлях і Кримський шлях — їхні переправи були, відповідно, в урочищах Кінські Роздори біля сучасного с. Кірове (у минулому Жеребець) та Григорівка, колишня слобода Кінсьководівка. З річкою тісно пов’язана історія запорозького козацтва. Урочище Карай-Тебен у гирлі другого відрізка течії Кінської слугувало запорожцям місцем для переговорів та обміну полоненими. У гирлі іншого відрізка течії Кінської знаходилася турецька фортеця Ісламкермен. Козацькі флотилії під час військових походів не раз проходили рукавом Кінської біля цієї фортеці, залишаючись непоміченими для турків і татар. Дослідники вважають, що по річці Берді та степових відрізках Кінської запорожці верталися на Січ після вдалих походів на чорноморське узбережжя. Біля рукава Цурюпинська Конка знаходилась Олешківська Січ. У гирлі одного з її рукавів 1696—1711 роках існувала велика російська фортеця Кам’яний Затон. У XVIII сторіччі по берегах річки розташовувалися козацькі зимівники. У 1705 році по Кінськії було проведено кордон із Кримським ханством та Туреччиною. У 1770 році по Кінськії та Берді почалося будівництво Дніпровської лінії.
[ред.] Література
- Авдальян М. М. Историко-географический словарь Херсонской области (путеводитель). 1971. (рос.)
- Боплан Г. «Опис України, кількох провінцій Королівства Польського, що тягнуться від кордонів Московії до границь Трансільванії, разом з їхніми звичаями, способом життя і ведення воєн». К., 1990.
- Военно-топографо-статистическое описание Екатеринославской губернии. В книзі: «Південна Україна XVIII — XIX століття», випускь 3. Запоріжжя, 1998.
- Кащенко А. Оповідання про славне військо Запорозьке низове. Дніпропетровськ, 1991.
- Стрижак О. С. Назви річок Запоріжжя і Херсонщини (Нижньонаддніпрянське Лівобережжя). К., 1967.
- Чабаненко В. А. Великий Луг Запорозький: Історико-топонімічний словник. Запоріжжя, 1999.
[ред.] Посилання
|
|
||
|---|---|---|
| Праві притоки | Друть • Березина • Прип'ять • Ірпінь • Тетерів • Рось • Тясмин • Інгулець • Базавлук |  |
| Ліві притоки | Сож • Десна • Трубіж • Сула • Псел • Ворскла • Оріль • Самара • Конка | |
| Водосховища | Дніпровське • Дніпродзержинське • Канівське • Каховське • Київське • Кременчуцьке | |
| Міста | Смоленськ • Орша • Могильов • Київ • Переяслав-Хмельницький • Канів • Черкаси • Кременчук • Світловодськ • Дніпродзержинськ • Дніпропетровськ • Запоріжжя • Нікополь • Енергодар • Нова Каховка • Херсон | |
 |
Ця стаття недостатньо ілюстрована. |
