Кіншаса

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Кіншаса
Ville de Kinshasa
Прапор
Університет
Університет
Основні дані
Країна Демократична Республіка Конго
Населення 10 076 099 (2009)[1]
Площа міста 9 965[1] км²
Географічні координати 4°19′54″ пд. ш. 15°18′50″ сх. д. / 4.33167° пд. ш. 15.31389° сх. д. / -4.33167; 15.31389Координати: 4°19′54″ пд. ш. 15°18′50″ сх. д. / 4.33167° пд. ш. 15.31389° сх. д. / -4.33167; 15.31389
Міська влада
Веб-сторінка http://www.kinshasa.cd/
Кіншаса (Демократична Республіка Конго)
Кіншаса
Кіншаса

Кінша́са (лінг. Ville de Kinshasa, колишній Леопольдвіль (фр. Léopoldville)) — столиця Демократичної Республіки Конго. Цей найбільший порт на лівому березі річки Конго (Заїр) є одним із найбільших міст на Африканському материку на південь від Сахари. Кіншаса розділяє з Йоханнесбургом третє місце за чисельністю населення серед міст Африки, після Лагоса і Каїра.

Хоча населення міста в 2009 році становило 10 076 099 чоловік, 60% його території — це слабозаселена сільська місцевість, котра, проте, потрапляє в адміністративні межі міста[1]. Густонаселені міські райони займають лише невелику частину території на заході провінції[2][3].

Вона також є другим у світі за населенням містом, де більша частина жителів розмовляє французькою мовою (після Парижу). При зберіганні сучасної демографічної ситуації, Кіншаса обжене за кількістю населення Париж у 2020 році[4][5].

Історія[ред.ред. код]

Вид станції та порту Леопольдвіль (1884 р.)

Кіншаса була заснована в 1881 році англійським першовідкривачем Генрі Мортоном Стенлі, який назвав новий торгівельний центр Леопольдвіль — на честь короля Бельгії Леопольда II, який контролював велику територію, яка зараз є Демократичною Республікою Конго, причому навіть не як колонію, а як приватну власність. Місто процвітало як перший судноплавний порт на річці Конго вище водоспадів Лівінгстона, серії порогів понад 300 кілометрів завдовжки нижче Леопольдвілю. Спочатку всі товари, які прибувають з моря, або надсилаються до моря, переносилися носіями між Леопольдвілем і Матаді, портом, що стоїть нижче порогів і за 150 км від берега. Завершення волокової залізниці Матаді-Кіншаса в 1898 забезпечило більш швидкий та ефективний альтернативний шлях навколо порогів і викликало бурхливий розвиток Леопольдвілю. До 1920 року у місто перевели столицю Бельгійського Конго, перенісши її з міста Бома, що в естуарії Конго.

Зі звільненням країни від колоніальної залежності в 1960 році місто почало дуже швидко зростати.

У 1965 році Мобуту Сесе Секо, захопивши владу в Конго під час другого перевороту, почав проводити політику "африанізації" імен людей і назв місць у країні. У 1966 році Леопольдвіль був перейменований у Кіншасу за назвою села Кіншасса (Kinchassa), що колись стояло поруч з цим місцем. Місто швидко зростало за Мобуту, так як люди з усієї країни приходили сюди в пошуках кращої долі, або щоб уникнути етнічних конфліктів в інших місцях. Це неминуче призвело до сильної зміни етнічного та мовного складу міста. Відтак, хоча воно й розташоване на території, яка традиційно належить людям етнічних груп Батеке (Bateke) та Багумбу (Bahumbu) людей, лінгвою-франка в Кіншасі сьогодні є лінгала.

У 1974 році в Кіншасі відбувся "Гуркіт в джунглях" — боксерський поєдинок між Мухаммедом Алі і Джорджем Форманом, в якому Алі переміг Формана і повернув собі титул чемпіона світу у важкій вазі.

Кіншаса сильно постраждала через надмірності Мобуту, масову корупцію, кумівство та громадянську війну, яка привела до його падіння. Тим не менш, вона як і раніше залишається великим культурним та інтелектуальним центром Центральної Африки, з процвітаючою спільнотою музикантів та митців. Це також великий промисловий центр країни, який переробляє багато природних ресурсів, які привозять з глибин країни.

У Кіншасі відбувся найперший документально зафіксований випадок інфікування інфекцією ВІЛ-1, який датується 1959 р., коли в законсервованому зразку крові місцевого жителя був виявлений цей вірус[6].

Адміністрація[ред.ред. код]

Статус[ред.ред. код]

Поруч з тим, що Кіншаса є столицею Демократичної Республіки Конго, з точки зору адміністративного статусу вона є як містом, так і провінцією, однією з 11 провінцій Демократичної Республіки Конго. Його статус, таким чином, схожий на статус Парижу, який є одночасно і містом, і одним із 101 департаменту Франції.

Поділ[ред.ред. код]

Місто-провінція Кіншаса розділена на чотири райони (округи), які поділяються на 24 комуни (муніципалітети)[3][7]. Комуна Кіншаса дала назву всьому місту, але комерційним та адміністративним серцем міста є комуна Гомбе.

24 комуни Кіншаси
Стяг Кіншаси
Kinshasa-communes.svg
Ґомбе
Барумбу
Кін.
Лінґ.
К.-В.
Нґ.-Нґ.
Кал.
Банда-
лунґва
Кінтамбо
Нґалієма
Селембао
Бумбу
Макала
Нґаба
Лемба
Лімет
Матете
Кінсенсо
Мазіна
Нджілі
Кімбансеке
Нселе
Монт-Нґафула
Нселе
Малуку
Скорочення : Кіншаса (Кін.), Каза-Вубу (К.-В.), Лінґвала (Лінґ.), Нґірі-Нґірі (Нґ.-Нґ.)

Округ Фуна (фр. district de la Funa)

Округ Лукунґа (фр. district de la Lukunga)

Округ Монт-Амба (фр. district du Mont Amba)

Округ Тсанґу (фр. district de la Tshangu)

Клімат[ред.ред. код]

Клімат Кіншаси виражений субекваторіальний. Він має тривалий сезон дощів, який охоплює період з жовтня по травень і відносно короткий сухий сезон, який проходить в період з червня по вересень. У зв'язку з тим, що Кіншаса лежить на південь від екватора, її сухий сезон починається в період її "зимового" сонцестояння, котре відбувається у червні, на відміну від інших африканських міст далі на північ, розташованих у цьому кліматі, де сухий сезон зазвичай починається приблизно в січні. Сухий сезон Кіншаси трохи холодніший, ніж її вологий сезон, хоча температура залишається відносно постійною протягом усього року (середня температура січня — +26 °С, липня — +22,5 °С). Більш вираженою є різниця в опадах. Хоча цілий рік спека, але температура не піднімається вище +35 °С і не опускається нижче 15 °C.

Клімат Кіншаси
Показник Січ Лют Бер Кві Тра Чер Лип Сер Вер Жов Лис Гру Рік
Абсолютний максимум, °C 36 36 36 36 35 34 32 35 36 36 34 36 36
Середній максимум, °C 31 31 32 32 31 29 27 29 31 31 31 30 30
Середній мінімум, °C 21 22 22 22 22 19 18 18 20 21 22 21 21
Абсолютний мінімум, °C 18 18 18 19 18 15 14 14 16 15 17 17 14
Норма опадів, мм 135 145 196 196 159 8 3 3 30 119 222 142 1358
Кількість сонячних годин 124 140 155 150 155 120 124 155 120 155 150 124 1672
Кількість дощових днів 11 11 12 16 12 1 0 1 5 11 16 15 111
Джерело: BBC Weather[8]

Демографія[ред.ред. код]

Чисельність населення[ред.ред. код]

Населення Кіншаси становило 4,6 млн жителів на 1994 рік, 7 787 832 жителів на 1 січня 2005.

Демографічний ріст в Кіншасі[9][10]
Рік Населення
1920 1600
1936 40 300
1938 35 900
1939 42 000
1947 126 100
1957 299 800
1959 402 500
1967 901 520
1968    1 052 500
Рік Населення
1970 1 323 039
1974 1 990 700
1976 2 443 900
1984 2 664 309
1991 3 804 000
1994 4 655 313
2003 6 786 000
2008 9 500 000
2015    близько 14 000 000

Мови спілкування[ред.ред. код]

Населення Кіншаси складається з людей з усіх куточків Конго, з інших країн Африки і всього світу, відтак в місті розмовляють багатьма мовами, як у будь-якому іншому космополітичному місті[11]. Найважливіші мови відображають склад населення. Так, французькою, офіційною мовою, в 2010 році говорили 92% жителів Кіншаси (87% в 2008). Вона використовується в торгівлі, управлінні та навчанні. Більшість документів написані по-французьки. Це також основна мова засобів масової інформації. Основною мовою міста, проте, залишається лінгала, і часто кіншасці говорять нею краще, ніж французькою. Це мова поп-культури, музики, церкви, народного театру, армії і національної поліції ще з колоніальних часів. Лінгала, що вже була мовою міжнаціонального спілкування до та під час колоніального періоду на північ від річки, стала мовою більшості, оскільки багато кіншасців походять з районів, де лінгала вже була міжнаціональною мовою. Вона змінила кіконго в якості основної мови в регіоні. Більшість дітей говорять лінгалою, яка згодом витісняє мову племен їхніх батьків[12].

Також у місті існують громади вихідців із заходу, сходу та південного сходу і з центру країни, які спілкуються на кіконго, суахілі та чілубі відповідно[12][13][14].

Економіка[ред.ред. код]

У столиці розвинені текстильна, харчова, хімічна галузі промисловості, деревообробка, машинобудування й металообробка. Тут розташовані мото- і велозаводи, суднобудівні й судноремонтні верфі, підприємства промисловості будматеріалів. У районі Малупу працює металургійний комплекс. Є міжнародний аеропорт.

Хоча Кіншаса розташована на березі великої африканської ріки на відстані 514 кілометрів від Атлантичного океану, жваве річкове судноплавство не досягає океану, тому що цьому перешкоджають великі водоспади, розташовані нижче за течією ріки. Тисячі пасажирів водного транспорту, що прибувають із глибинних районів материка, пересідають у Кіншасі на залізничний, авто- або авіатранспорт.

Інфраструктура[ред.ред. код]

Народний Палац, будинок парламенту ДРК

Основними місцями міста є штаб-квартира Організації Африканської Єдності, будинок уряду Демократичної Республіки Конго, район Матонґе, відомий своїм нічним життям, будівля Міністерства транспорту і житловий район Ґомбе.

Примітними у місті також є хмарочоси Созаком Біндінґ і Готель Мемлінга, центральний ринок, Кіншаський музей і Кіншаська Академії витончених мистецтв. Бульвар 30 червня (фр. Boulevard du 30 Juin) поєднує основні райони міста. У Кіншасі розташований національний стадіон країни, Стад де Мартір (фр. Stade des Martyrs, стадіон мучеників).

Центр міста має цілком європейський вигляд. На тлі сучасних будинків виділяється кафедральний собор св. Ганни, побудований в 1919 році в неоготичному стилі й оточений парком з комплексом будинків того ж стилю. Прекрасний вид на місто і його околиці відкривається з гори Нгалієма. У місті багато готелів, найоригінальнішим з яких є «Окапі», що складається з одноповерхових будиночків, з'єднаних критими галереями. У Кіншасі знаходяться Національний університет і Національна академія образотворчих мистецтв. Інтерес для туристів представляє музей місцевого побуту.

Незважаючи на сучасний вид багатоповерхових будинків у центрі міста й у багатих житлових районах, для міста характерні ті ж проблеми, що й для більшості постколоніальних міст. Половина жителів столиці молодші 15 років, а третина населення живе в нетрях. Економічний центр щороку залучає велику кількість бідняків з інших районів країни. Це веде до збільшення кількості безробітних і бездомних, недостачі продовольства, заторів на вулицях. Проте, Кіншаса залишається адміністративним, культурним й інтелектуальним центром республіки, відомим своїми значними колекціями традиційного африканського мистецтва.

В Кіншасі розташовані навчальні заклади вищого рівня, що охоплюють широкий спектр спеціальностей, від цивільного будівництва до медсестринства та журналістики. Так, у місті знаходяться більше п'ятидесяти великих університетів і шкіл мистецтв, з яких 11 державних та 40 приватних[15]. Серед них:

У травні 1997 року президент Мобуту Сесе Секо був відсторонений від влади в результаті перевороту, очоленого Лораном Кабілою. Мобуту правив країною понад 30 років. Це він перейменував Демократичну Республіку Конго в Заїр в 1971 році. Тисячі городян вийшли на вулиці столиці, щоб відсвяткувати відсторонення від влади Мобуту, який повністю зруйнував інфраструктуру країни. Одним з перших рішень Кабіли на пості президента було повернути державі колишню назву.

Заповідники[ред.ред. код]

Лола-я-бонобо[ред.ред. код]

Лола-я-Бонобо — єдиний у світі розплідник для осиротілих бонобо.

Заснований Клодін Андре в 1994 році, Лола-я-Бонобо (англ. Lola ya Bonobo) є єдиним у світі розплідником для осиротілих дитинчат бонобо[17]. У 2002 році заповідник був перенесений на територію Les Petites Chutes de la Lukaya (малі водоспади Лукайї), що лежить недалеко за межами Кіншаси. Лінґалою, основною мовою Кіншаси, Лола-я-Бонобо (Lola ya Bonobo) означає «рай для бонобо». У 2008 році Лола-я-Бонобо був домом для 60 бонобо, які живуть на 30 гектарах диких лісів.

Хоча бонобо тут знаходяться в неволі, вони живуть у середовищі, схожому на дику природу. Вони можуть годуватися з десятків їстівних рослин і плодових дерев, боротися за можливість спарюватися і навчитися уникати небезпек, таких, як наступати на отруйних змій так само, як вони мали б це робити в дикій природі. В результаті, бонобо в розпліднику Лола-я-Бонобо, що живуть у своєму лісовому мікросвіті, проявляють всі риси поведінки, що спостерігаються у диких бонобо, а також деякі види поведінки, такі як застосування інструментів, які не спостерігалися в дикій природі.

Міста-побратими[ред.ред. код]

Відомі кіншасці[ред.ред. код]

Див. також[ред.ред. код]

Демократична Республіка Конго

Примітки[ред.ред. код]

  1. а б в (фр.) «Monographie de la Ville de Kinshasa» (SWF). Unité de Pilotage du Processus d'Elaboration et de mise œuvre de la Stratégie pour la Réduction de la Pauvreté (UPPE-SRP). Архів оригіналу за 2006-05-15. Процитовано 19 January 2007. 
  2. (фр.)Programme du Gouvernement, Provincial de Kinshasa, 2007—2011
  3. а б (фр.)Géographie de Kinshasa, Ville de Kinshasa website, accessed 13 November 2009.
  4. «Demographia World Urban Areas Projections 2007 & 2020» (PDF). Demographia. Архів оригіналу за 2006-08-09. Процитовано 2007-06-30. 
  5. «World Urbanization Prospects: The 2005 Revision Population Database». United Nations Population Division. Архів оригіналу за 2011-08-24. Процитовано 2007-06-30. 
  6. (англ.) AIDS
  7. (англ.)Kinshasa Province, AfDevInfo
  8. «Average Conditions Kinshasa, Congo Democratic Republic». BBC Weather. Архів оригіналу за 2013-06-25. Процитовано 2011-03-27. 
  9. Populstat
  10. World Gazetteer
  11. (англ.) Eyamba G. D. R. Congo: Language and ‘Authentic Nationalism’ dans Andrew Simpson, Language and national identity in Africa, Oxford University Press, 2008 ISBN 0-19-928675-2
  12. а б (фр.) Jean-Jacques Nkongolo. Quelle langue d'enseignement pour la République Démocratique du Congo ? Une enquête à Kinshasa. DiversCité Langues. 1998
  13. (англ.) Ch. Didier Gondola. The history of Congo, Greenwood Publishing Group, 2002. ISBN 0-313-31696-1
  14. (англ.) Patrick Manning. Francophone sub-Saharan Africa, 1880-1995, Cambridge University Press, 1998. ISBN 0-521-64519-0
  15. (фр.)ESU : 10 établissements publics et 39 privés autorisés de fonctionner, La Prospérité, 8 janvier 2010. (copie sur le site de la Conscience) [l'INA, l'ISC/Gombe, l'ISS et l'UPN ne sont mentionnés dans l’article]
  16. (фр.) «Cefacongo.org». Cefacongo.org. Процитовано 2011-03-14. 
  17. (англ.) Sanctuary. A love story (PDF) // Educator. Environmental Education and Training Newsletter, United Nations Environment Programme (2007) (2). Процитовано 14 August 2008.

Посилання[ред.ред. код]