Кінь Пржевальського

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Кінь Пржевальського
Warsaw ZOO - Equus Przewalskii.jpg
Охоронний статус
Біологічна класифікація
Домен: Еукаріоти (Eukaryota)
Царство: Тварини (Metazoa)
Тип: Хордові (Chordata)
Клас: Ссавці (Mammalia)
Ряд: Непарнокопитні (Perissodactyla)
Родина: Коневі (Equidae)
Рід: Кінь (Equus)
Вид: Кінь Пржевальського
Біноміальна назва
Equus przewalskii
Посилання
US-NLM-NCBI-Logo.svg NCBI: 9798
Wikispecies-logo.svg Віківиди: Equus przewalskii

Кінь Пржевальського (Equus przewalskii) — вид тварин родини коневих (Equidae).

Таксономія[ред.ред. код]

Ця форма коней є найближчим диким родичем свійського коня, з яким його останнім часом об'єднують в один вид Equus caballus (s. lato). В Монголії цей вид називають "тахі".

Відрізняється від останнього генетично і має 66 хромосом, замість 64. Власне це і є східний підвид диких коней, західний підвид якого — тарпан, очевидно, був пращуром свійських коней. Оскільки тарпанів було винищено до кінця 19 століття, то зараз кінь Пржевальського — це єдиний існучий вид диких коней.

Історія досліджень в природі[ред.ред. код]

Вже на час відкриття цього виду диких коней в 1879 році російським мандрівником М.Пржевальським їх чисельність була досить невисокою. Більша частина місць існування цього виду диких коней розташована в регіоні інтенсивного конярства, що стрімко розвивалось. Коні Пржевальського не витримували конкуренції з боку домашніх табунів і поступово зникли з більшої частини свого ареалу.

У минулому коні Пржевальського населяли відкриті степи та півпустелі, тримаючись невеликими табунами в 5-15 голів. На чолі такого табуна завжди стояв дорослий жеребець, що активно його захищав та мав виключне право паруватись зі своїми кобилами. Якщо інший дорослий жеребець намагався збити собі табун, між ним і власником табуна спалахувала жорстока бійка. Хто перемагав той і керував табуном.

Морфологічні ознаки[ред.ред. код]

Ріпиця коня Пржевальського

Довжина тіла — 200–250 см, висота в холці — 124–153 см, вага — 230–350 кг. Забарвлення - піщаного кольору, з характерною смугою ("ременем") вздовж спини. Кінцівки темні (особливо у гібридних форм), грива коротка, стояча, чілка відсутня, хвіст при основі (тобто ріпиця) без довгого волосся.

Спосіб життя[ред.ред. код]

В дикій природі основними ворогами коня Пржевальського були вовки. Тривалість життя 15-18 років.

Харчування[ред.ред. код]

Харчуються коні Пржевальського виключно трав'яною рослинністю, та регулярно відвідують водопої, особливо в посушливу пору року. Кінь Пржевальського може задовольнитися мінімумом їжі та витримує крайні перепади спеки та холоду.

Розможення[ред.ред. код]

Після вагітності, тривалістю 12 місяців, кобила народжує одне лоша,яке одразу встає на ноги та слідує за матір'ю. Молоді кобили можуть залишатись в материнському табуні все своє життя, а молоді жеребці залишають табун у віці 2-2,5 років.

Україна[ред.ред. код]

В Україні коней Пржевальського розводять в заповіднику Асканія-Нова. Також існує дика популяція в чорнобильській зоні відчуження.

Асканія-Нова[ред.ред. код]

Власне саме завдяки створеній свого часу в Асканії-Новій популяції кінь Пржевальського вцілів як вид, оскільки в природі він зник в 60-х роках XX століття.

1899 року Ф. Фальц-Фейн замовив відловити в степах Монголії для свого зоопарку в Асканії-Новій кількох лошат дикого коня. Саме звідси ці тварини потрапили в Європу, а потім в інші країни світу. Дикі коні успішно розмножувалися — до 1940 року народилося 40 лошат. Але раптом зросла смертність лошат у перший рік життя (32%) і зменшувалася тривалість життя дорослих тварин (у середньому 8,2 року). Поступово популяція згасала. До 1941 року в зоопарку залишилося 7 коней, з них лише дві кобили. Під час війни коней Пржевальського зовсім було втрачено. Їх не було в асканійському зоопарку до 1948 року. А 31 травня 1948 року в Асканію-Нову привезли з Московського зоопарку чистокровного жеребця цього виду на кличку Орлик. Народився він у Німеччині 1943 року. Цього жеребця спочатку використовували для гібридного розплоду коня Пржевальського. У 1957 році в зоопарк прибула чистокровна кобила цього виду Орлиця ІІІ. Вона теж народилася 1943 року, але в степах Монголії. Її подарували були спочатку Ворошилову, який передав Орлицю до Московського зоопарку, а звідти кобила потрапила в Асканію-Нову. Після цього почався в Україні племінний розплід чистокровних коней Пржевальського. 1960 року від Орлика й Орлицу з’явилося перше лоша.

Згодом сюди надійшло ще кілька коней Пржевальського: дві кобили з Праги і жеребець та дві кобили із США. До 1998 року Асканія-Нова вже мала 352 живих лошат. Нині тут утримуються 93 голови коней Пржевальського, що становить близько 7 відсотків світової популяції.

Чорнобильська зона відчуження[ред.ред. код]

З 1998 року коней Пржевальського завезли в зону відчуження Чорнобильської АЕС де популяція живе самостійно без людського втручання. Коні прижилися і зараз їх кількість в зоні відчуження перевищує 75 голів(станом на 2005 рік, а зараз за неперевіреними даними вже біля сотні), тобто є однією з найбільших у світі.

Зоопарки[ред.ред. код]

Значна частина коней, які зараз живуть, розкидані по зоопарках світу.

Зображення[ред.ред. код]

джерела[ред.ред. код]


Панда Це незавершена стаття з теріології.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.