Кін-дза-дза!

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Кін-дза-дза!
рос. Кин-дза-дза!
Жанр антиутопія
комедія
Режисер Георгій Данелія
Продюсер Микола Гаро[ru]
Сценарист Резо Габріадзе
Георгій Данелія
У головних
ролях		 Станіслав Любшин
Леван Габріадзе
Євген Леонов
Юрій Яковлєв
Оператор Павло Лебешев
Композитор Гія Канчелі
Художник Олександр Самулекін,
Теодор Тежик[ru]
Кінокомпанія Кіностудія «Мосфільм»
Тривалість 135 хв.
Мова Російська
Країна СРСР СРСР
Рік 1986
IMDb ID 0091341
Наступний Ку! Кін-дза-дза

«Кін-дза-дза́!» (рос. «Кин-дза-дза!») — радянський фантастично-комедійний фільм, що вийшов на студії «Мосфільм» 1986 року; режисер — Георгій Данелія, автори сценарію — Георгій Данелія та Резо Габріадзе. Складається з двох серій і триває загалом 135 хвилин.

Фільм являє собою похмуру, гротескну пародію на людське суспільство й може бути визначений як антиутопія. Алегорично в ньому зображено зубожіле суспільство, притулком якого є пустельна планета з вичерпаними природними ресурсами. Тут панує система крайньої нерівності й гноблення, а кожна особа дбає лише про власні інтереси. Фільм став культовим у Радянському Союзі, а його гумористичні діалоги часто цитують.

Сюжет

Москва, 1980-ті роки. У центрі міста на Калининському проспекті босонога людина в подертому пальті звертається до перехожих з дивним проханням: «Скажіть номер вашої планети в тентурі чи хоча б номер галактики в спіралі»[1]. Випадкові перехожі, якими виявились виконроб Володимир Миколайович Машков («дядько Вова») та грузинський студент Гедеван («Скрипаль»), вступають з ним у розмову, під час якої незнайомець показує невеликий прилад — машинку переміщення. Виконроб простягає до машинки руку і, попри попередження незнайомця, що треба знати, як нею користуватися, зі словами «та можна …» натискає на ній випадкову кнопку. Раптово дядько Вова та Скрипаль опиняються самі в піщаній пустелі під палючим сонцем.

Спочатку герої думають, що вони потрапили в пустелю Каракуми на Землі, але пізніше, зустрівшись із місцевими жителями, вони дізнаються, що опинилися в галактиці Кін-дза-дза на далекій від Землі планеті Плюк.

Жителі планети зовні схожі на людей, але здатні читати думки. Завдяки цій здатності, вони незабаром починають розуміти російську (а також грузинську) мову. Місцева чатланська мова складається лише з кількох слів, що дозволяє дядькові Вові та Скрипалеві, в свою чергу, також легко її опанувати. Хоча планета Плюк технічно розвиненіша, ніж Земля (доступні подорожі в космосі, міжпланетний зв'язок, досконаліша зброя тощо), але вся техніка її мешканців — суцільно проіржавіла, зношена і працює погано. Населення планети Плюк, як і інших планет галактики Кін-дза-дза (наприклад, Хануди), поділяється на дві категорії — «чатлани» та «пацаки», належність до однієї з яких визначається за допомогою спеціального приладу — візатора. Плюк — чатланська планета, тому пацаки на ній повинні носити в носі спеціальний дзвоник («цак») і при зустрічі з чатланином присідати перед ним особливим чином («робити ку»). Існують й інші види дискримінації пацаків — їм призначаються жорсткіші покарання за правопорушення; артисти-пацаки мають право виступати тільки в залізній клітці; має місце сегрегація в громадському транспорті та ін.

Дядько Вова і Скрипаль, які згідно з показаннями візатора виявилися пацаками, шукають спосіб повернутися на Землю. Вони вступають в контакт з двома шахраюватими артистами — пацаком Бі і чатланином Уефом, які мають власний космічний корабель — пепелац. Проте в пепелаці артистів відсутній потрібний для міжзоряних польотів вузол — гравіцапа, її пошуки землянам доводиться розпочати.

Несподіваною підмогою виявляється те, що найбільшою цінністю на планеті Плюк є так зване «КЦ» (вимовляється «ке-це») — звичайні сірники. Володіння КЦ сильно підвищує соціальний статус жителів планети, хоча саме КЦ незаконне і вважається контрабандою. Через непристосованість землян до життя на Плюку весь запас сірників Володимира Миколайовича занадто швидко розтрачується. Останній сірник, за який можна було б купити гравіцапу, в Машкова намагаються вкрасти Бі та Уеф, проте Гедеван звертається за допомогою до місцевих охоронців закону — ецилопів. В результаті Бі та Уефа заарештовують та саджають до місцевої в'язниці — ециху. Сірник («контрабандний КЦ») ецилоп конфіскує і призначає суму штрафу, яку треба сплатити, щоб визволити артистів з в'язниці.

На щастя для себе, земляни відкривають нове джерело прибутку — земні пісні в їхньому виконанні знаходять гарячий відгук у плюкан. Добрі заробітки дозволяють сподіватися на швидкий викуп Бі та Уефа з в'язниці, і, відповідно, повернення на Землю на пепелаці артистів. На жаль, після звільнення Бі та Уефа з ециху (що сталося, втім, не шляхом викупу, а завдяки невеликому бунту, вчиненому проти голови місцевої влади — пана ПЖ) з'ясовується, що повернення на Землю за допомогою пепелаца вкрай ускладнене, через те, що на шляху між Плюком і Землею міститься планета Альфа.

Мешканці Альфи — високорозвинене суспільство, що прагне виправити всі вади Всесвіту і нав'язати всім своє розуміння світу. Вони мають звичку перетворювати жителів галактики Кін-дза-дза, що опиняються в їх розпорядженні, на кактуси, бо вважають продовження життя у вигляді рослини благом для них. Бі та Уеф пропонують землянам не летіти на Землю, а залишитися з ними і, накопичивши грошей, викупити спустошену війною з Плюком пацакську планету Хануд і повітря до неї, після чого встановити власне деспотичне правління над усіма, хто вирішить туди переселитися.

Однак земляни, вирішивши, що на Землю вони вже не потраплять ніколи, вчиняють спробу самогубства. Шоковані цим артисти погоджуються ризикнути й намагаються провезти Гедевана й дядька Вову на Землю повз планету Альфа. Але це їм не вдається. Бі з Уефом опиняються під владою жителів Альфи, які за своїм звичаєм збираються перетворити їх на кактуси. Але на прохання дядька Вови, яке він висловив від імені планети Земля, альфіець Абрадокс повертає всіх чотирьох назад на Плюк, але в минуле, де Уеф та Бі ще сидять в ециху. Дядько Вова та Скрипаль знову влаштовують бунт і пробившись до ециху, повторно звільняють артистів. У цей момент їх знаходить босоногий мандрівник, через якого земляни опинилися на планеті Плюк. Мандрівник повертає дядька Вову та Скрипаля назад на Землю, в минуле (за кілька хвилин до їх зустрічі на Калининському проспекті).

Після повернення на Землю всі події, показані на початку фільму, повторюються, але про те, що відбулося ніхто не пам'ятає. Проте на тому ж місці, де Машков і Гедеван вперше зустрілися, повз них проїжджає трактор з помаранчевим проблисковим маячком, який нагадує їм ецилопа. Вони одночасно рефлекторно присідають і кажуть «ку!», після чого переглядаються і впізнають один одного. Дядько Вова дивиться в небо, звідки лунає пісня у виконанні Уефа та Бі, якої їх навчили земляни.

Поняття світу «Кін-дза-дза!»[ред. | ред. код]

Чатлан-пацакська мова[ред. | ред. код]

Чатлан-пацакська мова (чатланська мова) — рідна мова корінних мешканців планет Плюк і Хануд. Особливість мови полягає в тому, що майже всі поняття (за рідкісними винятками) висловлюються одним словом — «ку». Також досить часто використовуються слово «кю», що є допустимою в суспільстві Плюка лайкою, і вигук «и», вживається як емоційне висловлювання. Настільки невеликий словник мови зумовлено тим, що жителі цих планет володіють телепатією. На початку другої серії фільму подано короткий Чатлан-пацакський словник.

Вигадали мову Георгій Данелія та Резо Габріадзе, які написали сценарій до фільму «Кін-дза-дза!». Про походження деяких слів цієї вигаданої мови розказав Георгій Данелія в різних інтерв'ю, а також в автобіографічних книгах. Про походження решти слів є лише припущення.

В одному з інтерв'ю співавтор сценарію і режисер фільму Г. Данелія дав наступний коментар щодо походження слів чатланської мови[2]:

... «Ецилоп» — це від слова «поліцейський», тільки навпаки і з «е» на кінці. І так далі. Найбільше нам сподобалося слово «гравіцапа», а народилося воно від слова «гравітація». Або, наприклад, «чатланець». Взагалі «чатлах» — це лайливе слово у східних мовах, означає «негідник, сволота». А «пацак» — це по-грузинськи «багато», це і бос, і кацап. «КЦ», без якого нічого не відбувається, — це ЦК навпаки.

У романі «Хозарський словник» Мілорада Павича «ку» — це єдине слово в мові принцеси АТЕХ, яке вона може вимовити, бо забула всі інші[3].

Короткий словник[ред. | ред. код]

  • Чатлани — вища каста, що домінує по відношенню до пацаків, спільнота жителів планети Плюк[4].
  • Пацаки — спільнота жителів планети Плюк, що перебувають у підлеглому положенні по відношенню до чатлан. На пацакських планетах, навпаки пацаки є вищою кастою[4].
  • Ецилопи — представники влади, поліцейські.
  • Ецих — оббита металом скриня на колесах для утримання в'язнів у виправному закладі; також — вид покарання на планеті Плюк; поділяється на просто "ецих" і "ецих з цвяхами".
  • Планетарій — установа на планеті Плюк, де можна визначити місце будь-якої планети у Всесвіті, а також зв'язатися з мешканцями цих планет.

Космічні об'єкти:

  • Кін-дза-дза — назва галактики в Спіралі.
  • Плюк — планета № 215 у Тентурі галактики Кін-дза-дза.
  • Хануд — пацакська планета, пустельна й нежива; стала ненаселеною після того, як чатлани з планети Плюк її транклюкували.
  • Альфа — планета, що міститься між Землею і Плюком; на ній мешкає високорозвинене суспільство, що прагне виправити всі вади Всесвіту і нав'язати всім своє розуміння світу. Цивілізації Альфи і Плюку перебувають у стані уповільненого конфлікту.
  • Тентура і Антитентура — дві групи планет; переліт з Тентури в Антитентуру і навпаки для мешканців галактики Кін-дза-дза вельми небезпечний через те, що на цьому шляху є планета Альфа.

Пристрої та предмети

  • Візатор — портативний прилад, що дозволяє відрізнити пацаків від чатлан.
  • Основи Життя — розпізнавальний знак чатлан у вигляді двох металевих овальних кульок на мотузці, які носять на шиї.
  • Цак — дзвоник для носа; носять представники нижчої касти на планеті.
  • Транклюкатор — тип зброї, який застосовують жителі планет Плюк, Хануд та інших у галактиці Кін-дза-дза.
  • Чатл — грошова одиниця, що використовується на планетах Плюк і Хануд.
  • КЦ — назва звичайних сірників, що використовується в галактиці Кін-дза-дза; водночас із чатлом, виконують роль валюти.
  • Пепелац — міжзоряний корабель, який використовується в Тентурі.
  • Гравіцапа — пристрій, який надає пепелацу можливості здійснювати миттєві міжпланетні, міжзоряні й міжгалактичні переміщення.
  • Луц — паливо для пепелаца; виготовляється з води. Можливий зворотний процес отримання води з луца.
  • Луцеколонка — станція, де можна придбати Луц; існують автоматичні луцеколонки й луцеколонки, які обслуговують люди.
  • Машинка переміщення — апарат для телепортацій.
  • Пластикова каша — їжа на пленті Плюк, зовні нагадує перлівку.
  • Бандура — плюканський музичний інструмент, що видає гучні рипучі звуки.
  • Каппа — пристрій дистанційного керування чим-небудь.
  • Останній Видих — пам'ятник чи надгробок на планеті Плюк у вигляді кулі з повітрям.

Колірна диференціація штанів[ред. | ред. код]

Колірна диференціація штанів — система, що дозволяє жителям планети Плюк демонструвати їхній соціальний статус; полягає в носінні штанів різного кольору.

Колір штанів Привілеї Мають право носити Носять в фільмі
Блакитні штани Особистий басейн (у пана ПЖ), власна охорона. Можливо, що є й інші привілеї. Правитель планети Плюк (можливо, також деякі вищі чиновники), а також особи, що мають дуже багато КЦ (за сценарієм — 3 грами). Пан ПЖ, а також VIP-персони в натовпі в сцені «Чемпіонат з гри в Плюк».
Малинові штани Перед власником штанів пацаки та чатлани зобов'язані присідати (пацак — двічі, а чатланин — один раз). Крім того, власники малинових штанів мають статус недоторканності (ецілопам заборонено їх бити уночі). Заможні жителі планети Плюк, які мають багато КЦ. Мати пана ПЖ, а також ватажок контрабандистів, який викрав у землян коробку сірників.
Жовті штани Перед власником штанів пацаки повинні присідати й говорити «Ку» не один раз, а двічі. Заможні жителі планети Плюк, у яких є КЦ. Карлик
Бузкові штани Привілеї невідомі. Штани статусом нижчі від малинових. Імовірно також, що й нижчі від жовтих. Заможні жителі планети Плюк. Подружка ватажка розбагатілих контрабандистів.
Зелені штани Привілеї невідомі. Штани статусом нижчі від бузкових. Заможні жителі планети Плюк. Розбагатілий однорукий контрабандист, ецилоп у штатському.

Подібна система використовується в романі-антиутопії Олдоса Гакслі «Прекрасний новий світ» (1932), в якому жителі «Світової Держави» носили костюми, колір яких залежав від їх соціального статусу. Наприклад, альфи ходили в сірому, гамми — в зеленому, а епсілони — в чорному.

У ролях[ред. | ред. код]

У головних ролях[ред. | ред. код]

В інших ролях[ред. | ред. код]

В епізодах[ред. | ред. код]

Не вказані в титрах[ред. | ред. код]

Не знімались, але пов'язані з фільмом[ред. | ред. код]

  • Борислав Брондуков. У сценарії фільму «Кін-дза-дза!» була роль спеціально для цього актора, але на момент початку знімань Брондуков переніс інсульт і не міг зніматися. Тому героя, якого він мав грати, взагалі прибрали зі сценарію[14].
  • Ролан Биков — був затверджений на роль пана ПЖ. Проте Биков не зміг приїхати на знімання, і Данелія попросив директора фільму Миколу Гаро: «Миколо, зіграй ти, у тебе має вийти»[15].
  • Валентин Гафт — був затверджений на роль Бі. Брав участь у репетиціях, але відмовився від участі у фільмі, бо йому здалося, що режисер приділяє йому замало уваги[16].
  • Єлизавета Кузюріна. Знялася в 1942 році у фільмі «Котовський» у ролі шансонетки. Уривок з цього фільму, де вона танцює і співає, потрапив до фільму «Кін-дза-дза!» (його дивиться по телевізору дядько Вова).
  • Норберт Кухінке. Цього німецького актора було затверджено режисером на роль Абрадокса. Однак коли Кухінке вже перебував у літаку, що летів з ФРН до Москви, керівництво «Мосфільму» заборонило його знімати з політичних міркувань. Тому цю роль зіграв сам режисер Георгій Данелія[17].
  • Олександр Фатюшин — був затверджений на роль виконроба Машкова, проте не зміг взяти участь у фільмі, тому що його не відпустило керівництво театру[18].
  • Леонід Ярмольник — мав зіграти інопланетянина, що спекулює космічним пилом[19]. Але до фільму ця роль не ввійшла.
  • Рене Хобуа — присутній в титрах, але не знімався у фільмі. Зазначення в титрах «Р. Хобуа» — традиційний жарт режисера Данелії.

Озвучування персонажів[ред. | ред. код]

Знімальна група[ред. | ред. код]

  • Комбіновані зйомки:
    • Оператор: О. Двигубський;
    • Художник: П. Хурумов;
  • Інженери-дизайнери: В. Соломіков, О. Батинков, В. Данилюк, С. Варшавський, В. Колейчук, В. Чибісов;
  • Художник-декоратор: А. Бессольцин, В. Сахаров[26] (в титрах не вказаний);
  • Художник-фотограф: Є. Кочетков;
  • Майстер зі світла: Г. Іванов;
    • Освітлювачі (в титрах не вказані)[27]: М. Журавкін, В. Кулик, М. Жердін;
  • Асистенти:
    • Режисера: Є. Ремізова, С. Хахам;
    • Оператора: Ю. Кобзев, А. Широков;
  • Адміністративна група: Е. Бєлоусов, Г. Давидов, С. Сєндик, А. Притчин;
  • Редактор: Л. Горіна;
  • Музичний редактор: Р. Лукіна;
  • Директор картини: М. Гаро.

Назва фільму[ред. | ред. код]

Картину знімали під робочою назвою «Кін-дза-дза», проте передбачалося, що в прокат вона піде під назвою «Міраж», «Спіраль», «Космічний пил»[28] чи «Зоряний пил»[29]. Взагалі, сама назва «Кін-дза-дза» була вигадана, за словами Г. Данелії, наступним чином[30]:

У нас спочатку в пепелаці (літальному апараті) висів гамак. У ньому розгойдувався Леонов. До нього підсів Любшин, поцікавився: «Що у тебе в портфелі?» Леонов за ним, як відлуння, повторював: «Фелі-Фелі-Фелі…» — далі відповідає: «Зелень». — «Яка?» — «Кінза». І давай співати: «Кін-дза-дза-дза…» Всю дорогу співав. «Не можеш заткнутися?» Пісня спопелилася. Назва залишилася…
Оригінальний текст (рос.)
У нас поначалу в пепелаце (летательном аппарате) висел гамак. В нем раскачивался Леонов. К нему подсел Любшин, поинтересовался: «Что у тебя в портфеле?» Леонов за ним, как эхо, повторял: «Феле-феле-феле…» — дальше отвечает: «Зелень». — «Какая?» — «Кинза». И давай петь: «Кин-дза-дза-дза…» Всю дорогу пел. «Не можешь заткнуться?» Песня испепелилась. Название осталось…

Сценарій[ред. | ред. код]

Взимку 1984 року відомий італійський сценарист Тоніно Гуерра прийшов в гості до Г. Данелії, де той розповів йому, що хоче зняти сучасний і незвичайний фільм для молодого покоління, але не знає про що. «У вас в Росії занадто холодні і довгі зими, зроби казку, щоб можна було зігрітися» — порадив йому Гуерра. Данелія вирішує зняти фантастику, відправивши героїв на іншу планету, де дуже спекотно і героям дуже хочеться повернутися додому[31]. Як літературну основу Данелія планував взяти роман Р. Л. Стівенсона «Острів скарбів» і перенести його дію в космос[32]. Під час поїздки в Тбілісі Данелія поділився ідеєю фільму зі своїм другом — сценаристом Резо Габріадзе[32]. Вони почали її обговорювати, внаслідок чого основний сюжет сценарію повністю змінився. Сам сценарій фільму писали Г. Данелія і Р. Габріадзе кілька місяців. Багато що з нього, з тих чи інших причин, не увійшло до фільму (пачка з усіма варіантами сценарію важила близько 5 кг)[33]. Крім того, сценарій уточнювали, дописували і переписували безпосередньо під час знімань фільму.

Вперше сценарій фільму, ще до закінчення зйомок, був частково опублікований в журналі «Радянський екран» в 1985 році[28], в 2003 році в мережу потрапив вже повний текст одного з варіантів літературного сценарію фільму[34]. Сюжетна лінія в літературному сценарії і у фільмі, в цілому, схожі, але в ряді місць вони сильно різняться. Наприклад, в сценарії на планеті Плюк є третя раса — фітюльки. Передбачалося, що у фільмі фітюльки будуть анімаційними, однак від них довелося відмовитися через відсутність відповідних технологій[30]. Крім того, у фільмі невдоволений пацаками чатланин з транклюкатором є епізодичним персонажем — він лише вимовляє фразу: «Я скажу всім, до чого довів планету цей фігляр ПЖ!», йде пустелею вдалину, знову з'являючись лише у сцені, де герої відкривають ецих. У сценарії ж його роль розгорнутіша, вказано навіть його ім'я — Кирр. Розлютившись на нахабних пацаків, через яких йому довелося вистрілити в кулю з «останнім видихом» його власного батька, Кирр пішов з покинутого катера в місто, щоб транклюкувати пана ПЖ, що довів до такого стану планету. В місті він підриває кулю з «останнім видихом пана ПЖ», влаштовує революцію і захоплює владу. Після цього всі починають його називати «тато Кирр». У сцені ж з «останнім ецихом», відповідно до сценарію, герої повинні були зустрітися вже не з Кирром, а з паном ПЖ, якого посадили до залізного ящика.

Деякі персонажі в сценарії були написані спеціально під конкретних акторів. Наприклад, в сценарії була роль спеціально для Борислава Брондукова, однак через хворобу він зніматися не зміг. Заміну акторові вирішили не шукати, його героя зі сценарію прибрали[14]. Передбачалося, що актор Леонід Ярмольник зіграє інопланетянина, що спекулює космічним пилом[19], але у фільм цей персонаж з сценарію не потрапив.

Частина відмінностей фільму від сценарію пов'язана з цензурою. Наприклад, за сценарієм Скрипаль віз не оцет, а чачу. Власне, на Альфу замість Землі герої в сценарії потрапили саме через те, що забагато випили і промахнулися. Коли фільм вже був знятий, якраз розгорнулася антиалкогольна кампанія, і чачу замінили на оцет, а причиною потрапляння на Альфу зробили просто невдачу[35]. В одному випадку цензури вдалося уникнути. Під час знімання фільму, до влади в СРСР прийшов К. У. Черненко і, щоб фільм не заборонили, Данелія і Габріадзе вирішили переозвучити слово «Ку», яке збігалося з ініціалами генерального секретаря ЦК КПРС, на яке-небудь інше слово. Висувалися варіанти «Ка», «Ко», «Ки» та інші, проте незабаром Черненко помер і слово «Ку» у фільмі залишилося[35].

У 2005 році Г. Данелія, ґрунтуючись на літературному сценарії і внісши до нього ряд змін, почав знімати ремейк фільму, але вже у вигляді анімації. Прем'єра повнометражного мультфільму «Ку! Кін-дза-дза» відбулася у 2013 році.

Відео[ред. | ред. код]

Фільм знятий на кольорову плівку «ДС» (ширина 35 мм, довжина 3693,4 м[36]). Спочатку для фільму була виділена високоякісна плівка «Кодак», але режисер Г. Данелія і оператор фільму П. Лебешев вирішили, що зображення має бути жорстким — без напівтонів і детального пророблення тіней. Тому всю плівку «Кодак» передали іншій знімальній групі, а фільм «Кін-дза-дза!» знімався на менш якісній радянській плівці «ДС» (денного світла)[37].

Фільм спочку був запланований двосерійним. Проте коли він був відзнятий, режисер виявив затягнуті місця і їх скоротив: у підсумку вийшла одна серія тривалістю 105 хвилин. На кіностудії «Мосфільм» режисеру категорично заборонили здавати одну серію, оскільки в такому випадку кіностудія фактично здавала державі на одну картину менше. Відповідно 5000 осіб мали б недоотримати зарплатню. В результаті режисер відновив усі вирізані епізоди й у 1986 році на екрани фільм вийшов у двох серіях загальною тривалістю 135 хвилин. Скорочений варіант демонструвався тільки один раз, за словами Г. Данелії, на фестивалі, «який був на пароплаві — якісь японці приїздили»[38].

У 1999 році керівництво кіностудії «Мосфільм» прийняло програму відновлення фонду фільмів минулих років. За цією програмою спільно з Кіновідеооб'єднанням «Крупный план» були проведені роботи з повної реставрації зображення і звуку 35 фільмів, у тому числі фільму «Кін-дза-дза!». Фільм був відновлений і підготовлений до запису на DVD[39]. Реліз відновленого фільму на DVD відбувся 10 січня 2001 року.

Фільм, який вийшов у 1986 році, складався з двох серій і тривав 135 хвилин, а тривалість відреставрованного фільму дещо менша: версія на VHS — 128 хвилин, а версія на DVD — 127 хвилин[40].

Музика[ред. | ред. код]

Музика та пісні[ред. | ред. код]

  • Автор основної музичної теми до фільму — композитор Гія Канчелі. Виконує музику Державний симфонічний оркестр кінематографії під керівництвом диригента Сергія Скрипки.
  • Пісня рос. «Одесситка» звучить на початку і в кінці фільму у сцені з художнього фільму «Котовський» 1942 року, що демонструється з телевізора у квартирі дядька Вови[41]. У цій сцені білогвардійські офіцери під час громадянської війни сидять в одеському ресторані і дивляться запальний виступ співачки, що танцює канкан і виконує естрадні куплети про веселе й розгульне життя одеситок (рос. Одесситка — вот она какая, / Одесситка — пылкая, живая! / Одесситка пляшет и поёт, / Поцелуи раздаёт / Тем, кто весело живёт!… Я Одессой-мамой рождена, / Ничему я не верна, кроме денег и вина …Одесситка — пьёт она вино / Добродетель, всё равно, потеряла уж давно!). Музика до канкану для фільму «Котовський» була написана композитором Оскаром Строком[42], який, власне, її і виконує, граючи у фільмі акомпаніатора в ресторані[43]. Автор тексту куплетів «Одеситки» — Лев Зінгерталь[44][45].
  • Пісня рос. «Мама, что мы будем делать» (рос. Ах, мама, мама, что мы будем делать, / Когда настанут зимни холода? / У тебя нет тёплого платочка, / У меня нет зимнего пальта!) також звучить в телевізорі дядька Вови, по якому йде фільм «Котовський». У цьому фільмі вона виконується чоловічим хором як приспів до куплетів «Одеситки». Ця пісня відома з початку XX століття. Вона отримала особливу популярність завдяки Леоніду Утьосову, який створив «комічний хор», де її співали артисти, що зображували жебраків[46]. Крім того, у фільмі «Кін-дза-дза!» цю пісню зі зміненим другим рядком на рос. «Мама, мама, как мы будем жить», неодноразово виконують земляни, що потрапили на планету Плюк, але в цьому випадку пісня виконується на мелодію «Колискової» — хрестоматійну п'єсу для початківців французького композитора Ісидора Філіпа[en][47].
  • Російська народна пісня рос. «На речке, на речке, на том бережочке мыла Марусенька белые ножки», яку співає Уеф, коли його везуть в залізному ящику (ециху) на планеті Плюк, а також коли його відправляють в оранжерею на Альфі, звучить у більшості фільмів Г. Данелія, де знімався Є. Леонов, починаючи з комедії «Тридцять три» (в одному інтерв'ю Г. Данелія він розповів, що це була улюблена пісня Є. Леонова)[33][48].
  • Пісня англ. «Strangers in the Night», яку співають Гедеван і дядько Вова в столиці, — одна з найпопулярніших пісень Френка Сінатри, виконана ним 1966 року. Попри популярність пісні, сам Синатра її не любив і називав «гидотною» та «найнікчемнішею з пісень» («a piece of shit», «the worst fucking song»)[49]. В автобіографічній книзі рос. «Тостуемый пьёт до дна» в оповіданні рос. «Выкинутый вальс»[35] режисер фільму Г. Данелія описує випадок, що стався з ним і композитором А. Петровим в Італії, який пояснює, чому він вибрав саме цю пісню для сцени, де герої принижено співають у клітці на колінах. Згідно з Г. Данелією, одного разу до готелю, де вони мешкали, прийшла римська повія і стала довго прохати та благати Петрова написати музику для пісні її сестри. Як доказ свого вміння співати сестра повії, яка також прийшла до готелю, заспівала Петрову і Данелії куплет із пісні «Strangers in the Night».
  • Пісня рос. «Ку. Ку. Ку. Ку. Ыыыыыы», яку голосно співають Уеф і Бі, а місцеві жителі, бажаючи, щоб ті швидше припинили свій виступ, стукають їм по клітці і кидають у них піском, була створена спеціально для фільму. Для неї Гія Канчелі склав мелодію, де використовувалися лише дві ноти. Під час запису музики її виконували четверо людей: піаніст і композитор Ігор Назарук видавав неприємні звуки на синтезаторі, режисер Георгій Данелія грав на скрипці, професійний скрипаль скрипів старим іржавим замком, а композитор Гія Канчелі дряпав бритвою по склу[50].

Використання музики з кінофільму в інших творах[ред. | ред. код]

  • Через кілька років після виходу фільму на екран композитор фільму Гія Канчелі на прохання скрипаля Ґідона Кремера написав жартівливу п'єсу для симфонічного оркестру за мотивами музики «Кін-дза-дза!» та «Сльози крапали». Вперше її виконали в Німеччині під назвою «Айне кляйне Данеліада» (Маленька Данеліада)[51]. Особливість п'єси полягає в тому, що оркестранти під час виконання кілька разів повинні проспівати слово «ку». Пізніше на цю музику у Відні було поставлено балет, де «ку» співає жіночий хор[17].
  • Музика з фільму використана в рекламі шоколадних батончиків «Snickers» 2008 року — під неї білки впадали в транс, побачивши плакат з купою горіхів[52].
  • Петербурзький музичний гурт «Markscheider Kunst» 2010 року видав платівку «Утопія», на якій одна з пісень (за погодженням з Гією Канчелі) написана на музичну тему з фільму «Кін-дза-дза!»[53].

Місця знімання[ред. | ред. код]

  • Знімання сцен, що відбуваються в квартирі Машкова, відбувалося власній квартирі М. М. Гаро.
  • Сцена зустрічі Машкова і Гедевана знімалась у Москві на Калининському проспекті (нині вулиця Новий Арбат). Булочна, куди йшов дядько Вова, розташовувалася в будинку № 28 (зараз у цьому будинку ресторан «Кишмиш»), а мандрівник стояв на розі будинку № 26.
  • Сцени в пустелі знімалися в Туркменістані в пустелі Каракуми неподалік міста Небіт-Даг[17] (тепер Балканабад).
  • Сцена сну Гедевана, де він розмовляє з Галиною Борисівною, знімалась в Ярославлі навпроти будинку Товариства лікарів (Волзька набережна, будинок 15)[54]. Нині в цьому будинку розташовується пологове відділення клінічної лікарні № 1 міста Ярославля[55].
  • Епізод, де герої їдуть на вагонетці в тунелі, знімався в московському метро на місці станції Полянка, яка у той час будувалась[56].
  • Сцени, де безліч людей качає насоси, а також сцена чемпіонату з гри в плюк знімалися в 1-му павільйоні «Мосфільму».
  • Деякі сцени в «столиці» Плюка, за словами Г. Данелія[37], знімались на колосниках кінопавільйону.
  • Епізод, в якому герої в клітці співають «Strangers in the Night», знімався під сценою Театру Радянської Армії, яка оберталась[37].
  • Сцени палацу ПЖ та ециха знімали в 4-му павільйоні «Мосфільму».

Нагороди[ред. | ред. код]

Призи[ред. | ред. код]

Номінації[ред. | ред. код]

Цікаві факти[ред. | ред. код]

  • Фільм мав зніматися в пустелі Каракуми навесні, проте сталася помилка, і вантаж пепелаців, надісланий туди залізницею, загубився в дорозі. За накладними його не знайшли, тому що в них було написано «вантаж пепелаци». Відповідно, залізничники, не знаючи, що таке пепелаци, не могли їх відшукати. В результаті директору «Мосфільму» довелося підключати КДБ. Пепелаци було знайдено лише через півтора місяця у Владивостоку. Через ці події фільм замість навесні знімали в пустелі влітку, у найбільшу спеку[35].
  • Слово «ку» збігається з непристойним у португальській мові словом «cu», яке можна перекласти як «дупа»[64]. Цікаво, що комедія «Кін-дза-дза!», в якій це слово вживається досить часто, брала участь в показах на кінофестивалях якраз у португаломовних країнах (Бразилії та Португалії), де незважаючи ні на що (а може саме з цієї причини) отримала призи.
  • 6 липня 2009 року на радіостанції «Срібний дощ» М. Н. Козирєв взяв у прямому ефірі інтерв'ю у Майї Сутоероу-Інг[en] — зведеної сестри президента США Барака Обами[65]. В інтерв'ю вона розповіла, що коли Барак був маленький і жив на Гаваях, він дуже любив дивитися фільм «Кін-дза-дза»; цей фільм було знайдено в будинку їхньої матері на старій касеті і після перегляду цього фільму Барак говорив тільки одне слово — «ку». Разом з тим необхідно зазначити, що хоча Барак Обама дитиною справді мешкав на Гаваях, але 1986 року, коли вийшов фільм «Кін-дза-дза», йому було вже 25 років (якщо ж фільм був на «старій касеті», то Обама був ще старшим). Крім того, Барак Обама переїхав з Гавайських островів до Лос-Анджелеса 1979 року, тобто задовго до початку створення фільму.
  • Під час Всеросійського перепису населення 2010 року кілька жителів Курської області повідомили переписувачам, що їх національність — «пацак», що й було зафіксовано в переписних листках[66].

Бібліографія[ред. | ред. код]

Книги[ред. | ред. код]

  • (рос.) Милосердова М. Кин-дза-дза [Архівовано 15 жовтня 2011 у Wayback Machine.] // Российский иллюзион. Антология. — М.: Материк, 2003. c. 675–680. — ISBN 5-85646-100-2
  • (рос.) Данелия Г. Тостуемый пьёт до дна. — М.: Эксмо, 2006. — 352 стр. — ISBN 5-699-12715-1
  • (рос.) Данелия Г. Безбилетный пассажир: «байки» кинорежиссёра. — М.: Эксмо, 2006. — 416 стр. — ISBN 978-5-699-12714-6, ISBN 5-699-12714-3
  • (рос.) Яковлев Ю. Между прошлым и будущим. — М.: Астрель, АСТ, 2003. — 320 стр. — (Серия: Жизнь за кулисами). — ISBN 5-17-021054-X, ISBN 5-271-07462-5. (Див. главу «Планета Плюк»).

Статті[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ рос. «Скажите номер вашей планеты в тентуре или хотя бы номер галактики в спирали»
  2. ↑ (рос.) Владимир Липилин. Георгий Данелия // Самарское обозрение, № 43, 16.10.2000
  3. ↑ «Хозарський словник» в бібліотеці Мошкова. Архів оригіналу за 10 березня 2012. Процитовано 22 квітня 2012.
  4. ↑ а б (рос.) Словарь планеты плюк [Архівовано 13 березня 2012 у Wayback Machine.]
  5. ↑ Журнал «Советский экран» № 17 за 1986 рік, стор. 7, підпис під фото
  6. ↑ Лист Геннадія Іванова, а також порівняння фото цього актора у фільмі «Важко бути богом» з персонажем з «Кін-дза-дза!». Не слід також плутати освітлювача і актора Геннадія Борисовича Іванова з режисером Геннадієм Кронідовичем Івановим[недоступне посилання з липня 2019]
  7. ↑ Свідоцтво Геннадія Борисовича Іванова, майстри по світлу у фільмі. Архів оригіналу за 20 травня 2012. Процитовано 3 квітня 2012.
  8. ↑ Один із прихильників фільму подзвонив до «Мосфільм-Інфо», де йому повідомили[недоступне посилання з липня 2019], що у картині знімався саме Анатолій (а не Олександр і не Олексій) Мартинов
  9. ↑ Один із прихильників фільму подзвонив до «Мосфільм-Інфо», де йому повідомили[недоступне посилання з липня 2019], що у картині знімався саме Валерій (а не Віктор і не Володимир) Фролов
  10. ↑ Андриянов А. Г. Данелия и Г. Данелия — совсем не одно и то же // Журнал «Ролан», № 8 (34) Октябрь, 2003 [Архівовано 30 травня 2008 у Wayback Machine.] — інтерв'ю Г. Данелія-Юркової.
  11. ↑ Див. зіставлення кадрів у фільмах, де знімався Ю. Наумцев: [1][недоступне посилання з липня 2019] та [2][недоступне посилання з липня 2019]
  12. ↑ Порівняння фото В. Разумовського у фільмі «Візит до мінотавра» (1988) з кадрами фільму «Кін-дза-дза».[недоступне посилання з липня 2019]
  13. ↑ Один з прихильників фільму написав лист Левану Габріадзе, де запитав про акторів, що зіграли деякі епізодичні ролі. Він отримав лист у відповідь[недоступне посилання з квітня 2019], в якому Габріадзе повідомив, що «Викладач в Ярославлі — Русланова».
  14. ↑ а б (рос.) Скончался известный комедийный актёр Борислав Брондуков // NEWSru.com, 11.03.2004 [Архівовано 4 листопада 2011 у Wayback Machine.]
  15. ↑ Усне свідчення Миколи Михайловича Гаро: рос. «Николай, сыграй ты, у тебя получится»
  16. ↑ (рос.) Райкина М. День несвятого Валентина // «Московский Комсомолец», № 25439, 2.09.2010. [Архівовано 03.09.2010, у Wayback Machine.]
  17. ↑ а б в г д (рос.) Данелия Г. «Тостуемый пьёт до дна» // «Дружба Народов» № 9, 2005. [Архівовано 25 жовтня 2013 у Wayback Machine.]
  18. ↑ (рос.) Его слезам Москва не верила // Московский Комсомолец № 25601, 26.03.2011. [Архівовано 23.08.2011, у Wayback Machine.]
  19. ↑ а б (рос.) Шульга О. Леонид Ярмольник [Архівовано 4 березня 2016 у Wayback Machine.]. // Журнал «Советский экран», № 20, 1985. С. 18-19. Цитата: рос. «…в фантастической комедии „Космическая пыль“ [одно из рабочих названий фильма „Кин-дза-дза“] он [Л. Ярмольник] предстаёт инопланетянином, спекулирующим космической пылью».
  20. ↑ Згідно з даними бази «Кіно Росії» [Архівовано 13 вересня 2009 у Wayback Machine.]
  21. ↑ (рос.) Радиоинтервью с Игорем Ясуловичем // Радио «Свобода», 30.04.2006 [Архівовано 30 травня 2008 у Wayback Machine.].
  22. ↑ В титрах — рос. Реваз Габриадзе
  23. ↑ (рос.) Прянник Е. Дама с Данелиями // «МК», 1.10.2003 [Архівовано 25.01.2009, у Wayback Machine.] — Інтерв'ю з Галиною Данелия-Юрковою.
  24. ↑ (рос.) Мамедова М. Галина Данелия: Я замужем за гусаром. // газета «Труд», № 227, 7.12.2006. [Архівовано 13 квітня 2009 у Wayback Machine.] — інтерв'ю з Галиною Данелия-Юрковою.
  25. ↑ (рос.)Ференец Е. Стеклянный, деревянный, оловянный [Архівовано 5 листопада 2011 у Wayback Machine.]. // Газета «Саратовский взгляд», № 15 (262), 21-27.04.2011.
  26. ↑ (рос.) Курочкина И. Труд дизайнера оценивается неадекватно [Архівовано 13 лютого 2012 у Wayback Machine.]. // «АиФ-Владимир» № 6, 8.01.2012.
  27. ↑ За словами майстра по світлу картини — Г. Б. Іванова[недоступне посилання з липня 2019]
  28. ↑ а б (рос.) Данелия Г., Габриадзе Р. «Кин-дза-дза». // «Советский экран», № 13, 1985. С. 18.
  29. ↑ (рос.) Інтерв'ю з Ю. Яковлевим [Архівовано 14 грудня 2018 у Wayback Machine.]. // Журнал «Спутник кинозрителя», № 7, 1986. С. 11.
  30. ↑ а б (рос.) Малюкова Л. Да! Не! Ли… Я // «Новая газета» № 92, 23.08.2010. [Архівовано 11.10.2011, у Wayback Machine.]
  31. ↑ (рос.) Документальный фильм «Георгий Данелия. Человек с планеты „Кин-дза-дза“»[недоступне посилання] // Телеканал «Россия».
  32. ↑ а б (рос.)Камень, ножницы, бумага… [Архівовано 11 лютого 2011 у Wayback Machine.] // «Атмосфера», № 1706, 1.07.2005.
  33. ↑ а б Данелия Г. «Безбилетный пассажир» // «Дружба Народов» № 12, 2002 [Архівовано 25 жовтня 2013 у Wayback Machine.].
  34. ↑ (рос.) Литературный сценарий фильма [Архівовано 10 листопада 2011 у Wayback Machine.]
  35. ↑ а б в г (рос.) Данелия Г. «Тостуемый пьёт до дна» // «Дружба Народов» № 8, 2005. [Архівовано 25 жовтня 2013 у Wayback Machine.]
  36. ↑ Каталог повнометражних фільмів на сайті кіностудії «Мосфільм». Архів оригіналу за 3 квітня 2019. Процитовано 14 березня 2022.
  37. ↑ а б в (рос.) Скольких пацаков и чатлан «Кин-дза-дза!» ещё превратит в людей! (интервью с Г. Данелия и П. Лебешевым) // Комсомольская правда, 1.01.2000. (на сайті kp.ru в архіві цей випуск відсутній. Див. передрук [3] [Архівовано 29 жовтня 2008 у Wayback Machine.] чи [4] [Архівовано 16 лютого 2012 у Wayback Machine.])
  38. ↑ (рос.) Данелия Георгий: Я уже вошел во вкус // Телеканал «Культура», 25.08.2005. — відповіді Г. Данелія на запитання глядачів.
  39. ↑ (рос.) Томилина В. И снова «Война и мир» [Архівовано 16 квітня 2009 у Wayback Machine.] — стаття про відновлення старих фільмів кіностудії «Мосфільм».
  40. ↑ За даними Кіновідеооб'єднання «Крупный план» [Архівовано 31 грудня 2009 у Wayback Machine.], яке реставрувало фільм і видавало його на VHS та DVD.
  41. ↑ Уривок з фільму «Котовський» (на YouTube)
  42. ↑ (рос.) Шехтман С. «Душа» приглашает танго. // «Еврейский обозреватель», 2/165, январь, 2008; Копія у кеші Google.
  43. ↑ (рос.) Гиммерверт А. Оскар Строк — король и подданный. — Нижний Новгород: Деком, 2006. — 256 стр. — ISBN 5-89533-166-1 — Тираж: 2000 экз. Див.: уривок з книги про зйомки фільму «Котовський»
  44. ↑ (рос.) Катаев В. Хуторок в степи (роман, 1956)
  45. ↑ (рос.) Бинов М. Зингерталь, мой цыпочка, сыграй ты мне на скрипочка // Журнал «Пассаж», № 1, 2002. С. 104–105. [Архівовано 14 квітня 2009 у Wayback Machine.]
  46. ↑ (рос.) Утёсов Л. Спасибо, сердце! — М.: Всероссийское театральное общество, 1976. [Архівовано 19 квітня 2012 у Wayback Machine.]
  47. ↑ (рос.) Филипп Исидор. Колыбельная (ноты) // Артоболевская А. «Первая встреча с музыкой». Учебное пособие и хрестоматия для начальных классов ДМШ. — М.: «Советский композитор», 1986. Стр. 31. [Архівовано 6 квітня 2012 у Wayback Machine.]; Пряме посилання на ноти з цієї книги
  48. ↑ Ролик на YouTube з уривками з фільмів Г. Данелія, де виконується пісня «На речке, на речке, на том бережочке» [Архівовано 6 вересня 2014 у Wayback Machine.].
  49. ↑ (англ.) Davidson J. Frank Sinatra Specials [Архівовано 12 лютого 2012 у Wayback Machine.]
  50. ↑ (рос.) Данелия Г. Безбилетный пассажир // «Дружба Народов», № 1, 2003. [Архівовано 25 жовтня 2013 у Wayback Machine.]
  51. ↑ «Маленькая Данелиада» на YouTube. Архів оригіналу за 25 листопада 2011. Процитовано 3 квітня 2012.
  52. ↑ Реклама «Snickers» под музыку из фильма «Кин-дза-дза!» (ролик на YouTube).
  53. ↑ (рос.) Миловзорова О. Добрались. // Інформаційне агентство «МедиаРязань», 3.03.2010 [Архівовано 8 березня 2010 у Wayback Machine.]
  54. ↑ Фото і опис Будинку Товариства лікарів в Ярославлі. Архів оригіналу за 23 травня 2011. Процитовано 3 квітня 2012.
  55. ↑ За даними довідника фірм Ярославля. Архів оригіналу за 14 квітня 2009. Процитовано 3 квітня 2012.
  56. ↑ Ратманский В. Там, где снимали «Кин-дза-дзу». — Литературная газета, 6.09.2006, № 36. Архів оригіналу за 20 листопада 2011. Процитовано 3 квітня 2012.
  57. ↑ Millarch A. O Brasil vivo de Aloisio Magalhães // almanaque «Estado do Paraná», 06.12.1987. P. 3. Архів оригіналу за 7 квітня 2012. Процитовано 3 квітня 2012.
  58. ↑ За даними офіційного сайту премії «Ніка»[недоступне посилання з квітня 2019]
  59. ↑ За даними офіційного сайту премії «Ніка»[недоступне посилання з квітня 2019]
  60. ↑ Заданими IMDb. Архів оригіналу за 1 лютого 2010. Процитовано 3 квітня 2012.
  61. ↑ За даними португальського сайту, присвяченого фестивалю «Fantasporto». Архів оригіналу за 10 травня 2003. Процитовано 3 квітня 2012.
  62. ↑ За даними офіційного сайту премії «Мандрівник». Архів оригіналу за 16 березня 2012. Процитовано 3 квітня 2012.
  63. ↑ За даними IMDb. Архів оригіналу за 7 лютого 2009. Процитовано 3 квітня 2012.
  64. ↑ (англ.) Portuguese profanity: Information from Answers.com [Архівовано 14 січня 2012 у Wayback Machine.]
  65. ↑ (рос.) Интервью со сводной сестрой Барака Обама // «Серебряный дождь», 6.06.2009. [Архівовано 12.11.2011, у Wayback Machine.]
  66. ↑ (рос.) Бугорский С. В Курской области по время Всероссийской переписи населения 2010 года обнаружились пацаки [Архівовано 16 лютого 2012 у Wayback Machine.] // Інформаційне агентство vRossii.ru, 29.03.2011.

Посилання[ред. | ред. код]

Кінобази[ред. | ред. код]

Документальні кадри[ред. | ред. код]

Крилаті вирази з фільму[ред. | ред. код]

Сайти шанувальників фільму[ред. | ред. код]

Інше[ред. | ред. код]


Перегляд цього шаблону
  Аудіо, відео(ігри), фото та мистецтво
Про аудіо, відео(ігри), фото та мистецтво
Довідкові видання
Нормативний контроль
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Кін-дза-дза!&oldid=42187435