Кіров (Кіровська область)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
місто Кіров
Киров
Coat of arms of Kirov.svg Flag of Kirov (Kirov oblast).png
Герб Кірова Прапор Кірова
General view Kirov.jpg
Розташування міста Кіров
Розташування міста Кіров
Країна Росія Росія
Суб'єкт Російської Федерації Кіровська область
Муніципальний район Кіровський
Основні дані
Час заснування: 1181
Завойоване Московією/Росією 1489
Населення 483 176 ос. (2013)
Площа 757 км²
Поштові індекси 610000-610011
Телефонний код +7-8332
Географічні координати: 58°36′ пн. ш. 49°39′ сх. д. / 58.600° пн. ш. 49.650° сх. д. / 58.600; 49.650Координати: 58°36′ пн. ш. 49°39′ сх. д. / 58.600° пн. ш. 49.650° сх. д. / 58.600; 49.650{{#coordinates:}}: не можна мати більш ніж один первинний теґ на сторінку
Часовий пояс +3
Водойма В'ятка
День міста 12 червня
Влада
Веб-сторінка www.mo-kirov.ru
Голова адміністрації Биков Володимир Васильович

Кі́ров (колишні назви — Хлинов, Вятка) — місто1708) в Росії, адміністративний центр Кіровської області. Розташоване на річці В'ятка, за 896 км від Москви. Утворює муніципальне утворення «місто Кіров»[1].

Населення міста — 483 176 тис. осіб[2], населення муніципального утворення м. Кіров — 508,1 тис. осіб (оцінка 1 січня 2013 року), населення Кіровської агломерації оцінюється в 750 тисяч чоловік[3]. Розглядаються плани щодо приєднання до Кірова міст Кірово-Чепецька і Слобідського.

Кіров — історичний, культурний, промисловий і науковий центр Кіровської області[1]. Батьківщина димківської іграшки. «Хутряна»[4] і «торфова» столиця Росії.

Історія[ред.ред. код]

Хронологія перейменування міста неоднозначна, бо зберіглось мало історичних документів, що підтверджують факт перейменувань.

Є припущення, що при заснуванні в 1181 році місто було названо Хлиновом.

Починаючи з 1374 року (перша згадка про В'ятку, зараз ця дата вважається датою народження міста), слово «Хлинов» не зустрічається в жодному офіційному документі або літопису. Зате «В'ятка» зустрічалась на мапах в ті роки і навіть входила у «Список всех русских городов дальних и ближних».

В 1455 році у В'ятці побудували дерев'яний кремль із земляним валом, якому дали ім'я речки Хлиновиці (зараз Хлинівка — рос. Хлыновка), що протікає неподалеку. Згодом назва Хлинов поширилася на посадську частину міста, а з 1457 року і все місто стали іменувати Хлиновом.

В 1780 році указом імператриці всеросійської Катерини II місту було повернено ім'я В'ятка, а В'ятську провінцію було перетворено в В'ятське намісництво, таким чином В'ятська земля перейшла зі складу Сибірської губернії в склад Казанськой. У 1796 році була створена В'ятська губернія.

В 1934 році місто було перейменовано у Кіров на згадку одного з керівників Всесоюзної комуністичної партії (більшовиків) С. М. Кірова (18861934), уродженця міста Уржума В'ятської губернії, що в самій В'ятці ніколи не був.

В 1993 у місті було проведено опитання (не референдум) населення міста про повернення назви «В'ятка». Більшість висловилась за збереження назви «Кіров».

Зараз в місті діє суспільний рух «Наша Вятка», що об'єднав в'ятську інтелігенцію і підприємців в обстоюванні повернення місту історичної назви. Його головною метою є організація повторного референдуму щодо цього питання.

В XIII–XV ст. місто стало одним з центрів формування староруського козацтва. Після розгрому міста в 1489 році військами царя Івана III, більша частина його громадян, разом з жінками і дітьми, бажаючи зберегти волю, пішла на Північну Двіну, на Каму і вниз по Волзі, де і оселились, в районі Жигулівських гір, ставши одним з джерел формування майбутнього донського козацтва.

Символіка[ред.ред. код]

Відповідно до статуту Кіров має три офіційні символи: герб[комм. 1], знак[5] і прапор[6].

Герб[ред.ред. код]

Державна печатка Івана Грозного (XVI ст.)

.

Герб В'ятки, 1781 рік

Геральдичний знак В'ятського краю — лук з накладеною на нього стрілою — достовірно відомий з 1497 року. За часів Івана IV Грозного знак був розміщений на велику государеву печатку. З 1626 року до знаку додається «небесна» (виходить з хмари, тобто небесних сил) рука в обладунках, яка тримає стрілу. Вперше цей елемент з'явився на в'ятському гербі, витканому на садачному покрівці (сагайдаку) царя Олексія Михайловича. У 1672 році до верхньої частини в'ятського герба було додано червлений (червоний) хрест.

Герб В'ятки був створений герольдмейстером Олександром Волковим на основі наявного в'ятського герба. Волков привів герб у відповідність до геральдичних вимог: було видалено обладунок з руки, лук і стріла були виконані в одному кольорі, хрест розміщений у центрі щита. Новий герб міста був затверджений імператрицею Катериною II відбулося 28 травня 1781 року, аж до нової геральдичної реформи у 1856 році. Герб В'ятки також вважався гербом усієї В'ятської губернії.

Герб Кірова, 2008 рік

27 серпня 2008 року герб міста, реконструйований Євгеном Дроговим та Галиною Поздняковою, рішенням Кіровської міської Думи був затверджений символом міста Кірова, а 30 жовтня зареєстрований в якості офіційного символу Геральдичною радою при Президентові РФ і внесений до Державного геральдичного реєстру за номером 4321.

У геральдичної традиції золотий колір на гербі свідчить про багатство, силу, вірність, чистоту, постійність, милосердя, смиренність. Червлений (червоний) — хоробрість і мужність. Лазуровий (голубий) — великодушність і вірність, чесність і бездоганність. Лук зі стрілою у православній традиції символізує нехрещені, варварські народи, оскільки у В'ятському краї живе багато неслов'янських народів — марійців, удмуртів, татар. Хрест був доданий для пом'якшення язичницької символіки герба. Рука з луком, яка виринає з хмари, символізує особливу тактику ведення бою в'ятичами — невеликими блискавичними загонами. Золота баштова корона, увінчана лавровою гілкою, символізує статус Кірова як центру суб'єкта федерації[7][8].

Знак[ред.ред. код]

Знак Кірова, 1969 рік

У 1918 році старі символіки були заборонені декретом уряду. У 1960-х роках розроблено новий символ міста — знак, затверджений 27 травня 1969 року рішенням 2-ї сесії 12-го скликання Кіровської міськради. Офіційний опис:

« На червоному щиті ліворуч зелена ялина, обрамлена золотом, з сидячою на ній золотою білкою, поверненою ліворуч. Основа ялинки обтяжена чорною ретортою, оточеною золотою напівшестернею та колосом. У золотій вільній частині знаку внизу праворуч рука тримає чорні лук зі стрілою. У незакінченій золотій вершині розташована назва міста.  »

У знаку відображені основні риси Кірова як центру Кіровської області: великі запаси лісу, розвинені сільське господарство і промисловість. Білка вказує на статус Кірова як «хутряної» столиці[4][8][9].

Прапор[ред.ред. код]

У березні 2010 року за дорученням міського голови Володимира Бикова було створено робочу групу для розробки проекту прапора міста Кірова[10]. За сприяння Євгена Дрогова, голови регіонального відділення Спілки геральдистів Росії, були відібрані три проекти прапора, виставлені для загального обговорення і відправлені до Геральдичної ради при президентові РФ на попередню експертизу[11]. 31 березня проект прапора, схвалений Геральдичною радою і підтриманий більшістю населення міста, був затверджений Кіровської міської Думою[12]. 23 квітня Геральдична рада при Президентові РФ зареєструвала прапор у Державному геральдичному реєстрі РФ за номером 5902[13].

Опис міста[ред.ред. код]

Великий транспортний вузол (залізні і шосейні дороги; Транссибірська магістраль) і річковий порт; є аеропорт. Великий центр машинобудування; металургія, легка, поліграфічна промисловість.

За оцінкою КіровСтату на 1 січня 2013 року в міському окрузі «Кіров» проживало 508 095 осіб, у тому числі міське населення становило 483 176 осіб, а сільське — 24 919.

За даними адміністрації, у статевому співвідношенні переважає жіноче населення — 56%. У національному складі переважають росіяни, які складають 96,6% населення (за даними Всеросійського перепису населення 2010 року)[14]. Працездатне населення становить 310 600 осіб (63% від усього населення), 23,2 тисячі працюючих — у непрацездатний віці. Усього в економіці зайнято 237 900 осіб (79% від трудових ресурсів міста)[15].

Динаміка населення Кірова за 15902012 роки:
Етнічний склад Кірова за даними Всеросійського перепису 2010 року:[16]
Народ Кількість осіб  % від тих, хто вказав нац.
росіяни 459 284 96,65%
татари 3 775 0,79%
українці 2 732 0,57%
марійці 1 470 0,31%
удмурти 1 368 0,29%
азербайджанці 1 223 0,26%
білоруси 776 0,16%
вірмени 758 0,16%
інші 3 824 0,8%
хто вказав національність 475 210 100,00%
Всього міський округ КІРОВ 498 381

Особи, щодо яких немає даних про національну приналежність або не вказана національність у переписному листі складають 23 171 осіб, або 4,65% від населення міського округу [16]

Кількість населення, осіб
1959 1970 1979 1989 2002 2010[17] 2013
252 416 332 503 389 533 440 240 457 578 473 668 483 176

Релігія[ред.ред. код]

У місті існував Олександро-Невський собор.

Храми міста Кірова:

  • Ансамбль Свято-Успенського Трифонового чоловічого монастиря (1684)
  • Спасо-Преображенський жіночий монастир (16961883)
  • Спаський собор (1769, відновлюється)
  • Собор Серафима Саровського (1904)
  • Храм Івана Предтечі (1717)
  • Каплиця Архангела Михаїла (1866, відновлена у 1999)
  • Знаменська (Царево-Костянтинівська) церква з дзвіницею (1778, відновлюється, до теперішнього часу освячений один приділ, в якому ведуться богослужіння для глухонімих і слабочуючих громадян[18])
  • Феодорівська церква (1913, в 2007 на місці церкви побудована нова дерев'яна)
  • Храм Новомучеників і сповідників російських (1994)
  • Церква Віри, Надії, Любові та їхньої матері Софії (2003)
  • Каплиця Святого Пророка Іллі (2003)
  • Церква Святого Великомученика Пантелеймона Цілителя (2003)
  • Храм на честь ікони Пресвятої Богородиці «Всіх скорботних радість» (будівництво перебуває в стадії завершення)
  • Католицький храм Пресвятого Серця Ісуса (1903, служби проходять в парафіяльному будинку)
  • Вірменська Апостольська церква Христа Всеспасителя (1995–2003)
  • В'ятская соборна мечеть (1909)
  • Старообрядницький молитовний будинок

Екологія[ред.ред. код]

Основні екологічні проблеми міста пов'язані з високою концентрацією великих промислових об'єктів, транспортних потоків, великою щільністю населення та інфраструктури[19][20].

Найбільші забруднювачі атмосферного повітря — підприємства енергетичного комплексу (27%), хімічна та нафтохімічна промисловість (5,3%), транспорт (37%). Основними забруднюючими речовинами є оксид вуглецю, пил, формальдегід. У середньому за рік в атмосферу зі стаціонарних джерел потрапляє 64 тис. тон забруднюючих речовин, що відповідає 695 тоннам на км² або 204 кілограмам на людину[20].

Вода у найбільшому джерелі водопостачання — річці В'ятці — не відповідає наявним нормам і показникам. Це пов'язано з тим, що вище за течією знаходяться великі населені пункти — джерела стічних вод. До позначки Кіровського водозабору скидається 45% всіх стічних вод області. Найбільшим забруднювачем є Кірово-Чепецький хімічний комбінат, який скидає відходи у другій смузі водоохоронної зони Кіровського водозабору. Для вирішення цієї проблеми була розроблена регіональна програма «Позаплощадкові системи водопостачання м. Кірова», в рамках якої з 2002 року в слободі Корчемкіно споруджується новий водозабірний комплекс з сучасними системами очищення води[21].

Альтернативним джерелом водопостачання може бути лінза підземних артезіанських вод Куменского району області[22]. Однак, цьому джерелу також загрожує забруднення, оскільки поруч, на Кірово-Чепецькому хімічному комбінаті застосовується технологія шлакового захоронення відходів, за якою щогодини на глибину півтори кілометри закачується до 20 м³ токсичних відходів[19].

Потенційну небезпеку створює також Марадиковський хімічний арсенал, який перебуває на відстані 90 км від міста. На цьому підприємстві станом на 2006 рік зберігалося 17,4% запасів хімічної зброї Росії, включаючи боєприпаси з отруйними речовинами останніх поколінь — зарином, зоманом, VX газами, іпритно-люїзитними сумішами[19][23]. У 2006 році при арсеналі відкрито завод для утилізації хімічної зброї, яка має бути завершена до 2012 року[24].

У Кірові розташований Науково-дослідний інститут мікробіології Міністерства оборони РФ, який розробляє засоби захисту від наступальної біологічної зброї. Специфіка інституту передбачає роботу з особливо небезпечними вірусними штамами, що загрожує зараженням міської території.

Гостро стоїть проблема утилізації відходів. Найбільшим звалищем твердих побутових відходів Кірова є переповнений Костинський полігон. Через це існує проблема несанкціонованих звалищ[25]. У місті діє підприємство з утилізації небезпечних промислових відходів «Куприт», основним акціонером якого є Адміністрація міста Кірова[26]. 14 млн тонн промислових відходів Кірово-Чепецького хімічного комбінату, включаючи 12 млн тонн 3-го і 4-го класу небезпеки, зберігаються у водоохоронній зоні Кіровського водозабору[20].

Персоналії[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. а б Законодательное Собрание Кировской области (2010-09-30). «Закон Кировской области от 08.10.2010 № 557-ЗО». Официальный сайт ЗСКО. Архів оригіналу за 2011-08-21. Процитовано 2010-10-17. 
  2. Помилка цитування: Неправильний виклик <ref>: для виносок BD не вказаний текст
  3. Помилка цитування: Неправильний виклик <ref>: для виносок aglo не вказаний текст
  4. а б Народные промыслы Вятского края на сайте Правительства Кировской области
  5. Принят 27.05.1969 решением 2-й сессии 12-го созыва Кировского горсовета
  6. Утверждён решением Кировской городской думы от 31.03.2010
  7. Герб города Кирова на сайте Муниципального образования «Город Киров»
  8. а б Гербы городов Кировской области на сайте «Гербы городов Российской Федерации»
  9. Знак города Кирова на сайте Муниципального образования «Город Киров»
  10. «Обсуждаем проект флага муниципального образования «Город Киров»». Официальный сайт Администрации города Кирова. Архів оригіналу за 2011-08-21. Процитовано 2010-04-02.  Проігноровано невідомий параметр |lang= (можливо, |language=?) (довідка); Проігноровано невідомий параметр |datepublished= (можливо, |publication-date=?) (довідка)
  11. Петелин А. «Для г. Кирова разработали несколько вариантов флага». Бюро новостей «Давеча». Архів оригіналу за 2011-08-21. Процитовано 2010-04-02.  Проігноровано невідомий параметр |lang= (можливо, |language=?) (довідка); Проігноровано невідомий параметр |datepublished= (можливо, |publication-date=?) (довідка)
  12. «Кировская городская дума отметила свой 15-летний юбилей принятием флага города». Бюро новостей «Давеча». Архів оригіналу за 2011-08-21. Процитовано 2010-04-02.  Проігноровано невідомий параметр |lang= (можливо, |language=?) (довідка); Проігноровано невідомий параметр |datepublished= (можливо, |publication-date=?) (довідка)
  13. «Флаг города прошёл государственную регистрацию». Официальный сайт Администрации города Кирова. Архів оригіналу за 2011-08-21. Процитовано 2010-04-28.  Проігноровано невідомий параметр |lang= (можливо, |language=?) (довідка); Проігноровано невідомий параметр |datepublished= (можливо, |publication-date=?) (довідка)
  14. Помилка цитування: Неправильний виклик <ref>: для виносок autogenerated20130111-2 не вказаний текст
  15. Население на официальном сайте МО «Город Киров»
  16. а б КИРОВСТАТ http://kirovstat.kirov.ru/perepis10/documents/raion_nac.htm
  17. Чисельність постійного населення Російскої Федерації міст, селищ міського типу і районів на 1.01.2010 р.
  18. В Знаменской церкви прошло первое архиерейское богослужение с сурдопереводом | Kirovnet.ru — Кировский городской портал
  19. а б в Королёв М. Г. {{{Заголовок}}}. — Т. 7 — Природа. — 15000 прим. — ISBN 5-86645-015-1.
  20. а б в Шаламов Г. Е., Стародубцев В. Е. {{{Заголовок}}}. — Т. 7 — Природа. — 15000 прим. — ISBN 5-86645-015-1.
  21. Пресс-служба Правительства Кировской области. «45 млн. рублей из федерального бюджета – на строительство водозабора в Корчемкино». Архів оригіналу за 2011-08-21. Процитовано 2009-07-31.  Проігноровано невідомий параметр |lang= (можливо, |language=?) (довідка)
  22. Пресс-служба Правительства Кировской области. «Правительство области сумело привлечь более 100 млн. руб. федеральных средств на строительство объектов водоснабжения г. Кирова». Архів оригіналу за 2011-08-21. Процитовано 2009-07-31.  Проігноровано невідомий параметр |lang= (можливо, |language=?) (довідка)
  23. Птичкин С. Авиабомбы под ударом : Уникальный завод по уничтожению химоружия вводится в строй // Российская газета — Федеральный выпуск. — 2006. — № 4166, 8 сентября.
  24. Евдокушкин А. «Мирный» завод // Российская газета — Федеральный выпуск. — 2008. — В. 4797, 21 ноября.
  25. «Свалки». Бюро новостей «Давеча». Архів оригіналу за 2011-08-21. Процитовано 2009-07-31.  Проігноровано невідомий параметр |lang= (можливо, |language=?) (довідка); Проігноровано невідомий параметр |datepublished= (можливо, |publication-date=?) (довідка)
  26. Пресс-служба Правительства Кировской области. «Сгорела ртутная лампа? несите в «Куприт»!». Архів оригіналу за 2011-08-21. Процитовано 2009-07-31.  Проігноровано невідомий параметр |lang= (можливо, |language=?) (довідка); Проігноровано невідомий параметр |datepublished= (можливо, |publication-date=?) (довідка)

Джерела[ред.ред. код]

Шаблон:Союз міст Центру і Північного Заходу Росії



Помилка цитування: Теги <ref> існують для групи під назвою «комм.», але не знайдено відповідного тегу <references group="комм."/>, або ж бракує закриваючого </ref>