Кірідзі

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Кірі́дзі — запис японських звуків кирилицею. Перший варіант кірідзі був розроблений для російської мови російським сходознавцем Є. Д. Полівановим у 1917 році, тому її часто називають «системою Поліванова». У цій статті наведені правила системи в її сучасному вигляді. Система Поліванова була офіційною в СРСР і залишається такою у сучасній Росії. Окрім «системи Поліванова» існують і інші системи кірідзі.

Офіційна українська система запису японських звуків кирилецею не розроблена. Наукових конференцій з цього приводу не проводиться. Більшість українських японознавців традиційно використовує систему Поліванова. Однак існують противники цієї системи.

[ред.] Система Поліванова

[ред.] Таблиця

В таблиці наведена транслітерація російською мовою японських звуків з абеток хіраґана і катакана

[ред.] Особливості запису

Нижче, для зручності, використовуються знаки хіраґани. Кириличне відображення японських звуків записується російською мовою.

[ред.] Граматичні частки

Прочитання знаків кани інколи змінюється, коли вони використовуються в якості граматичних часток чи відмінкових показників. Система Поліванова відображає зміни у вимові:

• へ (хэ) записується як э, коли використовується як граматичний показник направлення дії;
• は (ха), записується як ва, коли використовується як граматичний предметний показник.

[ред.] Приголосний н

• ん (н) перед голосними пишеться як нъ щоб уникнути плутанини зі складами ряду на (наприклад, てんいん тэнъин — «продавець»);
• ん (н) перед «б» «п» і «м» записується як м, відповідно до фонетики (наприклад, ぶんぽう бумпо: — «граматика»).

[ред.] Голосні після голосних

• い (і) після голосних записується як «й» (наприклад, におい ниой — "запах ");
• う (у) після «о» або «ё» або складу, що закінчується на «-о», «-ё», «-у» і «-ю» часто означає подвоєння відповідного голосного, і в російській системі у звичайних текстах не позначається. У навчальних і професійних текстах довгота голосних звуків позначається двокрапкою (наприклад, きょうしつ кё:сицу — «аудиторія»).

У деяких випадках い (и) і う (у) після голосних є початком наступного кореня слова і повинні записуватися звичайно. Наприклад слово しおいれ («сільничка») слід писати як сиоирэ, а не сиойрэ, тому що воно складається із двох коренів: しお сио («сіль») і いれ ирэ («вкладати, вставляти»).

• い (и) після звуку «э» часто позначає подовження цього голосного. Найчастіше записується як эй (сэнсэй), але в навчальних текстах може писатися як э: (сэнсэ:).

[ред.] Подвоєння приголосних

Маленький знак っ означає подвоєння приголосного звуку наступного за ним складу і при транслітерації передається подвоєнням відповідної приголосної букви (наприклад, いっぱい иппай — "повний "). Виключення становить подвоєння приголосного звуку «ц» у складі つ — воно записується як тцу (наприклад, よっつ ётцу — «чотири»).

[ред.] Виключення з правил

Деякі слова японського походження, — наприклад, «єна», «ґейша», а також такі географічні назви, як Токіо, Кіото, Йокогама, — пишуться саме так у відповідності до сформованої та закріпленої у словниках мовною нормою, незважаючи на те, що таке написання не відповідає правилам кірідзі.

[ред.] Дивіться також

• Японська мова
• Хіраґана
• Катакана

Ця стаття потребує додаткових посилань на джерела для поліпшення її верифіковуваності. Ви можете допомогти покращити цю статтю, додавши посилання на надійні джерела. Матеріал без джерел може бути підданний сумніву та видалений. (січень 2009)