Кірітіматі

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Мапа острова Кірітіматі
Вигляд острова з космосу

Кірітіматі або Острів Різдва (англ. Christmas Island, кірибаті: Kiritimati, МФА: [kəˈrɪsməs], від англ. Christmas — «різдво») — найбільший у світі атол. Розташований в архіпелазі Лайн, належить державі Кірибаті. Також це перше населене місце на Землі, яке зустрічає Новий рік

Координати: 2°00′ пн. ш. 157°20′ зх. д. Знаходится за 285 км від острова Табуаеран, за 2500 км від Гонолулу, за 2700 км від Таїті. Площа острова 32 137 га, площа лагуни — 16 000 га. Максимальна висота над рівнем моря — 13 м. Кіритиматі відомий однією з найбільших концентрацій морських птахів у всьому світі.

Історія[ред.ред. код]

Початки[ред.ред. код]

Віддавна цей острів не був населений. З початку 400-х років його використовували полінезійці для поповнення запасів при виснажливих поїздках від Островів Товариства до Гаваїв. Згодом від 1000-х років острів пролягав на торговому шляху поміж населеними пунктами, а з 1200-х Кіритиматі вже мав своє населення. Однак за кілька століть люди покинуло острів. Від них залишились ймовірні ділянки, де були поселення, а також споруди з каменю.

Відкриття[ред.ред. код]

Незаселений острів 24 грудня 1777 року відкрила експедиція на чолі з Джеймсом Куком. Тоді ж, 2 січня, Кук дав атолу назву Різдва. А населення навколишніх островів транслітерувало назву "Крістмес" на свій манер у слово "Кіритиматі".

1834-го на найбільшому на Землі атолі побувала експедиція з корабля «Тоскан». А за два роки розбився корабель «Бритон». У 1842 році Кіритиматі відвідала експедиція британських військово-морських сил на кораблі «Самаранг». За сім років біля атолу розбився німецький корабель «Моцарт».

Використання атолу[ред.ред. код]

Промислове використання острова розпочалося з 1857 року. Тоді капітан Джон Стетсон (John Stetson) знайшов на острові велику кількість гуано. У листопаді наступного року дозвіл на збирання гуано отримала американська компанія. А 1865 року цією діяльністю займалася вже англо-австралійська фірма. На початку 1880-х тут вдруге починають з'являтися постійні поселенці — рибалки та працівники кокосових плантацій. 17 березня 1888 року Кіритиматі анексувала Великобританія.

Кілька років підряд острів потерпав від посухи. Через неї засохли десятки тисяч кокосових пальм, а усі місцеві мешканці 1905 року втратили роботу й були змушені полишити острів до 1912-го. 1911 року на цьому найбільшому у світі атолі побували японські браконьєри й вистріляли тисячі тутешніх птахів.

Отець Руже, його топоніми та історія Джо Інгліша[ред.ред. код]

За шість років після японського погрому на острові поселився француз отець Еммануель Руже (фр. Emmanuel Rougier). Він орендував атол по 1939 рік і за той час висадив тут 800 000 кокосових дерев.

Цьому чоловікові Кіритиматі завдячує також своїми топонімами. Сам отець Руже проживав тут у віллі, яку назвав Парижем. З іншого боку, біля місцевого каналу, постало містечко під назвою Лондре (нині — Лондон). Там же отець Руже заснував порт Кіритиматі.

Ще один топонім — Пагорб Джо — названий на честь Джо Інгліша (англ. Joe English). Цей чоловік керував плантацією отця Руже з 1915 по 1919 роки. Через епідемію холери на сусідніх островах до Кірітіматі перестали припливати кораблі. Без зв'язку із зовнішнім світом Джо Інгліш перебував півтора роки. Аж 1919 року по нього приплив на кораблі адмірал британського флоту Джон Джелліко. Корабель адмірала був німецьким, а оскільки Джо Інгліш не знав про завершення Першої світової війни, то вихопив свого пістолета й спрямував його дуло на адмірала Джелліко. Життя командувача британських військ було врятоване тільки після того, як Інглішу розповіли про завершення війни.

Друга світова й водневі випробування[ред.ред. код]

В лютому 1937 року на острові запрацювала цивільна британська радіо-метеорологічна станція. Під час Другої світової війни Кіритиматі зайняли союзники. Тут зведено першу злітно-посадкову смугу для обслуговування американських військ, насамперед їхньої синоптичної станції й комунікаційного центру. Також під час війни на атол прилітали для дозаправки літаки, які курсували між Гаваями й островами на тихоокеанському півдні.

Поміж 1950 та 1960 роками тут була розташована військова база Великобританії й США. Вона була основною для навколишніх випробуваннях водневої бомби. 15 травня 1957 року її успішно випробували британці на сусідньому острові Мелден. Згодом 8 листопада того ж року над самим атолом Кіритиматі (його південно-східною частиною) британці підірвали ще одну водневу бомбу, однак цей тест виявився невдалим. Схожі випробування відбувалися згодом і 1958 року. 1962 року вже американські війська провели тут аж 22 вибухи ядерної зброї у межах своєї випробувальної «операції Домінік».

Всього за час кампанії ядерних випробувань на острові побувало більше 4 000 військовослужбовців. Через те серед мешканців, які перебували на острові й під час вибухів, залишились топоніми Банана і Мейн Кемп. 1969 року у військових почало спадати зацікавлення до Кіритиматі як до об'єкту для випробувань ядерної зброї. І вже 1975 остання будівля військової бази стала готелем «Капітан Кук».

У складі Кірибаті[ред.ред. код]

1979 року атол увійшов до складу держави Кірибаті. Транспортну й логістичну інфраструктуру військових місцеве населення пристосувало для своїх потреб. Відтак Кіритиматі став адміністративним центром серед усіх навколишніх островів архіпелагу Лайн.

Населені пункти[ред.ред. код]

Населення атолу швидко зростає: ще 1989-го тут проживало 2 000 осіб. А на початку 2000-х населення становило понад 5 000 осіб.

На атолі люди проживають у чотирьох містах — Польща, Лондон, Банана (Банана Веллс) й Табвакеа. Від ще одного міста — Парижу, якого заснував отець Руже, нині залишились руїни.

Туризм[ред.ред. код]

Донедавна туристів на цьому острові не бувало. Їх відлякувала історія з водневими випробуваннями поблизу Кіритиматі. Нині місцева влада взялася популяризувати свій атол можливістю зустріти Новий рік першими на планеті.

Тож наприкінці грудня на острів з'їжджаються сотні туристів, а в останній день року тут відбувається велике свято з тутешніми етнічними танцями, які через рухи тіла імітують політ зграї птахів. Для танців виготовляють спеціальні костюми з листя і пір'я.

Окрім святкування Нового року, туристи відвідують Кіритиматі заради риболовлі і дайвінгу. У майбутньому на острові хочуть влаштовувати змагання з серфінгу.

Всього за рік атол відвідує близько 6 000 туристів, з них на зимовий сезон припадає приблизно 400. Найчастіше острів відвідують американці. На Кіритиматі за тиждень літають два авіарейси з Гонолулу й Фіджі. Для туристів на атолі є декілька готелів. Але зазвичай гості віддають перевагу автентичним бунгало з накриттям із пальмового листя.

Джерела[ред.ред. код]

  • «Вони святкують першими у світі». Боднар Ірина, «Експрес», 30 грудня 2010 — 6 січня 2011 року