Кіт Джарретт
Кіт (Кейт) Джарретт (Keith Jarrett, нар. 8 травня 1945) — американський музикант-виконавець (фортепіано та інші клавішні, сопрано-саксофон, ударні) та композитор. Джаррет працює в області джаза, виконує академічний репертуар, а також відомий своїми сольними імпровізаціями, що поєднують музичний матеріал різних музичних стилів.
Біографія[ред.]
Народився у місті Алентоун, штат Пенсильванія (США). Почав вчитися гри на фортепіано коли йому було 3 роки. Потім він отримав класичну музичну освіту. Брав участь у програмах Музичної Академії у Філадельфії та у Медісон Сквер Гарден.
У віці 15 років Джерет офіційно розпочав науку композиції, а невдовзі потому виїхав до Бостона на навчання в Berklee College of Music. Він мав пропозицію продовжити навчання у Наді Буаланже в Парижі, але замість того поїхав у Нью-Йорк щоб грати джаз.
Від 1966 року Джерет грав у Квартеті Чарльза Лойда, найпопулярнішій у світі джазовій групі тих часів. В кінці 60-их він заснував власне тріо з Чарлі Геденом і Полом Моушіеном, а в 1972 році перетворив це тріо у квартет, запросивши до складу тенор-саксофоніста Дьюі Редмана. Група припинила існування в 1976 р.
В 1970-1971 роках Джерет грав на електричному фортепіано та органі в групі Майлза Девіса. Після цього він присвятив себе грі у власних групах та сольній піаністиці.
У 1970 році Кіт Джерет розпочав співпрацю з продюсером Манфредом Айкером і його фірмою грамзапису ECM Records. Найважливішим ефектом цієї співпраці були його сольні записи, видані на альбомах: «Facing You», найвідоміший — «The Köln Concert», «Sun Bear Concerts», «Paris Concert», «Dark Intervals and Vienna Concert».Ці альбоми стали фактично культовими для фанатів джазу в 70-их роках. В цей же період він записувався також і з Яном Грабареком.
Починаючи з 1983 р., Джерет сконцентрував свою діяльність на грі в Standards Trio (із басистом Гарі Пікоком і ударником Джеком ДеДжонет). Тріо займалось, передусім, інтерпретацією американських стандартів популярної музики 30-их, 40-их і 50-их років.
В 1988 році Джерет почав записувати для ECM твори Й. С. Баха, першим із яких став Добре темперований клавір, зошит 1 (на фортепіано) і зошит 2 (на клавесині). В 1993 році він записав 24 Прелюдії та Фуги Д.Шостаковича тв. 87.
До класичного репертуару Джерета входять твори: Самюеля Барбера, Бела Бартока, Ігора Стравінського та інших.
Джерет виступав з різноманітними симфонічними оркестрами, такими як: San Francisco Symphony, Philadelphia Orchestra, American Composers Orchestra, Brooklyn Philharmonic Orchestra i Beethovenhalle Orchestra з Бону, а також із такими дерегентами як: Джон Адамс, Владимир Ашкеназі, Деніс Ресел Девіс, Джон Еліот Гардінер.
Багато композицій Джерета мали свої прем'єри в видатних музичних центрах (Карнегі Хол, Токійська Філармонія, Саратого Спрінгс, Лінкольн Центр, Еліс Тулі Хол).
У квітні 1994 року ECM видала два нові альбоми Джерета: «At The Deer Head Inn» (записаний «на живо» клубний концерт з ударником Полом Моушіеном і басистом Гері Пікоком), а також «Bridge of Light» (запис оркестром Fairfield Orchestra під керівництвом Томаса Кроуфорда чотирьох композицій Джерета).
В 1997 році було видано наступний сольний альбом Джерета «In La Scala», який критики й слухачі сприйняли з великим ентузіазмом. Його записи наступних років у тріо з Пікоком і Моушіеном були високо оцінені критиками. Після кількарічної перерви він відновив свою концертну діяльність. В 2003 році Джерет став лауреатом престижної нагороди — Полар М'юзік Прайз.
Дискографія[ред.]
|
|
|
