Кіт очеретяний

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Кіт очеретяний
FelisChausMunsiari1.jpg
Охоронний статус
Біологічна класифікація
Домен: Еукаріоти (Eukaryota)
Царство: Тварини (Metazoa)
Тип: Хордові (Chordata)
Клас: Ссавці (Mammalia)
Ряд: Хижі (Carnivora)
Родина: Котові (Felidae)
Підродина: Малі кішки (Felinae)
Рід: Кіт (Felis)
Вид: Кіт очеретяний
Біноміальна назва
Felis chaus
(Schreber, 1775)
Ареал Хауса
Ареал Хауса
Посилання
Commons-logo.svg Вікісховище: Felis chaus
ITIS logo.jpg ITIS: 176223
US-NLM-NCBI-Logo.svg NCBI: 54496
Wikispecies-logo.svg Віківиди: Felis chaus
Fossilworks: 224047

Кіт очеретяний, або хаус (Felis chaus) — вид хижих ссавців родини котових. Цей середніх розмірів кіт з відносно довгими ногами і коротким хвостом мешкає в Азії та в долині Нілу, Єгипет.

Еволюція[ред.ред. код]

Генетичні дослідження показали, що філогенетична лінія роду Felis відокремилася від лінії спільного предка 3.4 млн років тому, і це ж число є відлік відділення виду F. chaus інших видів роду.[1]

Філогенетичне древо роду Felis

   Felis   

 Felis chaus - Кіт очеретяний




 Felis nigripes - Кіт чорноногий




 Felis margarita - Кіт барханний



 Felis silvestris - Кіт лісовий





Підвиди[ред.ред. код]

Вілсон та Рідер виділяють 10 підвидів очеретяного кота[2]:

  • Felis chaus chaus : Іран, Пакистан, Афганістан, Центральна Азія
  • Felis chaus affinis : В'єтнам, Лаос, Камбоджа, Гімалаї
  • Felis chaus fulvidina : Таїланд, Бірма
  • Felis chaus furax : Сирія, Ірак
  • Felis chaus kelaarti : Шрі-Ланка
  • Felis chaus kutas : Східна Індія, Бангладеш
  • Felis chaus maimanah : Північ Афганістану; передбачається, що поширений південніше Амудар'ї
  • Felis chaus nilotica : Єгипет (Ніл)
  • Felis chaus oxiana : Росія (регіон Кавказу)
  • Felis chaus prateri : Західна Індія

Зовнішній вигляд[ред.ред. код]

Очеретяний кіт більший за будь-кого з представників домашніх кішок. Голова й тіло довжиною 500—940 мм, хвіст довжиною 23-—310 мм, вага 4—16 кг. Загальна забарвлення варіює від піщано- або жовтувато-сірого до сірувато-коричневого або буро-червоного, як правило, без виразного маркування на тілі. Хвіст має кілька темних кілець і чорний кінчик. Ноги пропорційно найдовший у роду, що корисно при переслідуванні здобичі.[3] Тіло порівняно коротке, ноги високі, хвіст недовгий, на вухах невеликі китички. Зимове хутро не дуже щільне.

Розповсюдження[ред.ред. код]

Поширений на широкій смузі від Передньої і Малої Азії, Закавказзі, Середньої Азії до Індостану, Індокитаю і Південно-Західного Китаю, а також Шрі-Ланці. Duckworth et al. (2005) додати кілька недавніх реєстрації цього кота з Лаосу, Камбоджі та В'єтнаму. Очеретяний кіт чудово пристосований до існування в хащах очерету і колючих чагарників по низовинних берегах річок, озер і морів. Саме у таких умовах він зустрічається на західному побережжі Каспійського моря, в Закавказзі, Середній Азії, зрідка в Казахстані. Відкритих просторів кіт уникає, хоча влітку постійно відвідує горбисті піски, порослі саксаулом, поблизу його місцепроживань. Лише взимку і весною заходить в культурний ландшафт. Оселячись поблизу людських поселень, часто заходить в поселення, звідки тягає домашню птицю. У Центральній Азії, він знаходиться в горах Кавказу (до 1000 м). У передгір'ях Гімалаїв зустрічається аж до 2400 м н.р.м.[4]

Звички[ред.ред. код]

В природі здобиччю кота є водоплавна птиця (качка, лисуха), гризуни. Їсть черепах, змій, ящірок, полюбляє рибу. Хаус бездоганний мисливець, на полюванні використовує різні прийоми: полює із засідки, де може чекати годинами на жертву. Добре плаває і може пірнати, щоб зловити рибу. Лаштує лігво у густій ​​рослинності або в занедбаній норі борсука, лисиці, або їжатця. Активний як вдень, так і вночі. [3]

Життєвий цикл[ред.ред. код]

Парування відбувається в лютому, березні і супроводиться звичайними для кішок гучними криками самців. Вагітність триває близько 66 днів. У травні народжується від 2 до 5 дитинчат. Новонароджені важать 83-161 грамів і годуються молоком приблизно 3 місяці. Через півтора роки вони досягають статевої зрілості. У зоопарку можуть жити 20 років.[3]

Гібриди[ред.ред. код]

У деяких випадках болотяний кіт схрещувався з домашнім котом (Felis catus). З відомих випадків такого схрещування це були дикі коти-самці і домашні кішки-самиці. Кошенята народжувались сильними, незалежними і значно більшими за домашніх котів. Була виведена порода, яка зареєстрована у 1995 році при схрещувані домашньої кішки з очеретяним котом, її назва шаузі.

Загрози та охорона[ред.ред. код]

Меліорація та руйнування природних водно-болотних угідь, які здійснюються у всьому діапазоні поширення очеретяного кота, але особливо в посушливих районах, як і раніше представляють загрозу для виду, густина населення якого в природних водно-болотних угіддях як правило, вища. Захоплення в полон і отруєння навколо сільськогосподарських і населених пунктів викликають скорочення населення у багатьох областях по всьому ареалу. Індія раніше експортувала велику кількість шкур очеретяного кота (аж поки експорт був заборонений в 1979 році), але деяка незаконна торгівля продовжується там, а також як у Єгипті і Афганістані. У Південно-Західній та Південно-Східній Азії вид вважається рідкісним і чисельність його знижується.

Вид включений в Додаток II СІТЕС. Він захищений від полювання в деяких країнах ареалу (Індія), але в багатьох не отримує правового захисту за межами природоохоронних територій. Вид тепер отримав правовий захист від полювання і торгівлі в Афганістані після розміщення у 2009 року в Список охоронних видів країни.[4]

Цікаві факти[ред.ред. код]

«Очеретяний кіт» — назва фолк-рок гурту з Вінниці

Галерея[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]

  1. Stephen J. O'Brien and Warren E. Johnson The Evolution of Cats — Scientific American. 08/2007; 297(1):68-75 PDF (англ.)
  2. Don E. Wilson & DeeAnn M. Reeder (editors). 2005. Mammal Species of the World. A Taxonomic and Geographic Reference (3rd ed) (англ.)
  3. а б в Ronald M. Nowak Walker's carnivores of the world. — JHU Press, 2005. — С. 239. — ISBN 0801880327. (англ.)
  4. а б Duckworth, JW, Steinmetz, R., Sanderson, J. & Mukherjee, S. 2008. Felis chaus In: IUCN 2013 (англ.)


Панда Це незавершена стаття з теріології.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.