К12
| К12 | ||||
 | ||||
|
35°19′17″ пн. ш. 76°59′07″ сх. д. / 35.32138888891677198° пн. ш. 76.985277777805777077° сх. д.Координати: 35°19′17″ пн. ш. 76°59′07″ сх. д. / 35.32138888891677198° пн. ш. 76.985277777805777077° сх. д. | ||||
| Країна |
 Пакистан,  Індія | |||
|---|---|---|---|---|
| Система | Каракорум | |||
| Тип | гора | |||
| Висота | 7428 м | |||
| Висота відносна | 1978 м | |||
| Перше сходження | 1974 р., Шиніці Такагі, Цутомо Іто (Японія) | |||
  К12 К12 (Пакистан) | ||||
 | ||||
 К12 у Вікісховищі | ||||
K12 (7428 м) — друга за величиною вершина хребта Салторо, Каракорум, в індійському районі Сіачен поблизу Лінії контролю з Пакистаном.
Це 61-ша за висотою вершина в світі. Назву вершині дано в XIX столітті при первинному дослідженні району.
K12 розташована на північний захід від льодовика Сіачен, льодовик K12 починається на північно-східному схилі і живить Сіачен. На західних схилах починається система льодовика Білафонд, що живить річку Данза, а далі Інд.
Через неврегульованість політичної ситуації та воєнного протистояння обох сторін, активність альпіністів невисока.
Перша спроба сходження на K12 була здійснена в 1960 р. незабаром після розвідки місцевості Еріком Шиптоном в 1957 р. Після невдалої спроби японців в 1971 р., Шініці Такагі та Цутомо Іто з іншої японської експедиції піднялися на вершину. Вони зірвалися на спуску і їх тіла досі не знайдені. Ще одна японська екпедіція добилася успіху в 1975 р. У 1984 р. індійські збройні сили блокували район вершини для виключення претензій Пакистану до немаркованої частини Лінії контролю. Дані про наступні спроби сходжень у Гімалайському журналі відсутні[1].
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Гімалайський журнал. Архів оригіналу за 17 липня 2017. Процитовано 13 вересня 2012.
Джерела[ред. | ред. код]
- Wala Jerzy. Orographical Sketch Map of the Karakoram. — Swiss Foundation for Alpine Research, 1990.
- Neate Jill. High Asia: an illustrated history of the 7,000 metre peaks. — The Mountaineers, 1989.