Лабораторна система

Лаборато́рна систе́ма — термін, який вживається при розгляді задач розсіювання для позначення системи відліку, зв'язаної із спостерігачем.

Лабораторна система — це та система відліку, в якій проводяться експерименти. Теоретичні розрахунки ймовірності розсіювання частинок зазвичай проводяться в системі центру мас.

Співвідношення між лабораторною системою й системою центру мас

При переході від однієї системи відліку до іншої змінюються значення кута розсіювання.

Якщо $\Phi$ — кут розсіювання в системі центру мас, а $\theta$ — кут розсіювання в лабораторній системі, то між ними існує співвідношення

$\text{tg}\, \theta = \frac{\sin \Phi}{m_1/m_2 + \cos \Phi}$,

де $m_1$ — маса частинок пучка, а $m_2$ — маса частинок мішені.

Аналіз цієї формули показує, що частинки, розсіяні в системі центру мас на різні кути, можуть мати однаковий кут розсіювання в лабораторній системі.

Відповідно, перетини розсіювання зв'язані співвідношенням

$\sigma(\theta) = \sigma(\Phi) \frac{(1 + \gamma^2 + 2\gamma \cos \Phi)^{3/2}}{|1 +\gamma \cos \Phi |}$,

де $\gamma = m_1/m_2$.

Джерела

• Федорченко А.М. (1975). Теоретична механіка. Київ: Вища школа. , 516 с.

Це незавершена стаття з фізики. Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.