Лабораторна система

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Лаборато́рна систе́ма — термін, який вживається при розгляді задач розсіювання для позначення системи відліку, зв'язаної із спостерігачем.

Лабораторна система — це та система відліку, в якій проводяться експерименти. Теоретичні розрахунки ймовірності розсіювання частинок зазвичай проводяться в системі центру мас.

Співвідношення між лабораторною системою й системою центру мас[ред.ред. код]

При переході від однієї системи відліку до іншої змінюються значення кута розсіювання.

Якщо  \Phi  — кут розсіювання в системі центру мас, а  \theta  — кут розсіювання в лабораторній системі, то між ними існує співвідношення

 \text{tg}\, \theta = \frac{\sin \Phi}{m_1/m_2 + \cos \Phi} ,

де  m_1  — маса частинок пучка, а  m_2  — маса частинок мішені.

Аналіз цієї формули показує, що частинки, розсіяні в системі центру мас на різні кути, можуть мати однаковий кут розсіювання в лабораторній системі.

Відповідно, перетини розсіювання зв'язані співвідношенням

 \sigma(\theta) = \sigma(\Phi) \frac{(1 + \gamma^2 + 2\gamma \cos \Phi)^{3/2}}{|1 +\gamma \cos \Phi |} ,

де  \gamma = m_1/m_2 .

Джерела[ред.ред. код]

  • Федорченко А.М. (1975). Теоретична механіка. Київ: Вища школа. , 516 с.


Фізика Це незавершена стаття з фізики.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.