Лабільність

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Лабі́льність (від лат. labilis — сковзаючий, несталий) — функціональна рухливість нервової та м'язової тканини, що характеризується найбільшою частотою, з якою тканина може збуджуватись у відповідь на подразнення. Найбільш висока лабільність у товских нервових волокон, які можуть пропускати до 500—600 імпульсів на секунду.

Лабільність — нестійкий емоційний стан. Стан який може швидко змінюватись в залежності від факторів зовнішніх і внутрішніх подразників.

Емоційний стан лабільний — ознака небезпеки в психологічному стані людини. Потребує уваги до здоров'я і консультації лікаря. Може бути ознаками клімаксу (чоловічого чи жіночого), наслідком психотравми тощо. Майже у всіх випадках потребує лікування і нагляду лікаря.

До засобів послаблення лабільності належить цілий комплекс дій, головні серед яких заспокійливі ліки і тривалий відпочинок з виведенням особи з-під психтравмуючих обставин обов'язково.


Емоційна лабільність - це коливання настрою; легкі переходи від благодушності до гнівливого чи пригніченого стану.

Дотичні терміни[ред.ред. код]

Лабільний — (рос. лабильный, англ. labile, unstable, нім. labil, Labil...) — який легко змінюється, нестійкий, рухомий. Термін застосовується г.ч. для живої матерії.