Лаврентіївський літопис

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Лаврентіївський літопис

Лавре́нтіївський літо́пис — пергаментний рукопис, що містить копію літописного зведення 1305 року. Складений в 1377 року групою невідомих переписувачів під керівництвом ченця Нижегородського Печерського монастиря Лаврентія за списком початку 14 століття. Вперше повністю опублікований 1846 року («Полное собрание русских летописей», том 1).

Літопис починається з другої (Сильвестрівської) редакції "Повісті временних літ" і доводиться до 1305 року. Також містить Суздальський літопис. В основі лежить великокнязівське володимирське зведення 1305 року. Існує декілька списків літопису: Радзивілівський, Московсько-Академічний, втрачений Троїцький (зберігся у виписках та коментарях).

У рукописі відсутні відомості за 898—922, 1263—1283, 1288-1294 роки. У складі літопису до нас дійшло «Повчання» Володимира Мономаха.

До початку XVIII століття Лаврентіївський літопис зберігався в Рождественському монастирі міста Владимира, а у 1792 році він був куплений графом Мусіним-Пушкіним. Останній подарував її Олександру I. Імператор передав літопис в Публічну бібліотеку в Санкт-Петербурзі, де рукопис і знаходиться до цього дня.

Посилання[ред.ред. код]


Історія Це незавершена стаття з історії.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.