Лаврентіївський літопис
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Лавре́нтіївський літо́пис — пергаментний рукопис, що містить копію літописного зведення 1305 року. Складений в 1377 року групою невідомих переписувачів під керівництвом ченця Нижегородського Печерського монастиря Лаврентія за списком початку 14 століття. Вперше повністю опублікований 1846 року («Полное собрание русских летописей», том 1).
Літопис починається з другої (Сильвестрівської) редакції Повісті временних літ і доводиться до 1305 року. Також містить Суздальський літопис. В основі лежить великокнязівське володимирське зведення 1305 року. Існує декілька списків літопису: Радзивілівський, Московсько-Академічний, втрачений Троїцький (зберігся у виписках та коментарях).
У рукописі відсутні відомості за 898—922, 1263—1283, 1288-94 роки. У складі літопису до нас дійшло «Повчання» Володимира Мономаха.
До початку XVIII століття Лаврентіївський літопис зберігався в Різдвяному монастирі міста Владимира, а у 1792 році він був куплений графом Мусіним-Пушкіним. Останній подарував її Олександру I. Імператор передав літопис в Публічну бібліотеку в Санкт-Петербурзі, де рукопис і знаходиться до цього дня.
[ред.] Ресурси Інтернету
|
|
||
|---|---|---|
|
Руські
|
Іпатіївський • Авраамки • Галицько-Волинський • Київський • Лаврентіївський • Новгородський • Псковський • Повість врем'яних літ • Радзивіллівський |  |
|
Литовські
|
Баркулабівський • Биховця • Симеонівський • Супрасльський | |
|
Козацькі
|
Величка • Грабянки • Густинський • Добромильський • Лизогубівський • Львівський • Самовидця • Літописці Волині і України • Межигірський • Хмільницький • Чернігівський | |
 |
Це незавершена стаття з історії. Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її. |
