Ладижин

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Ладижин
Arms Ladyzhyn Ukraine.jpg Flag Ladyzhyn Ukraine.jpg
Герб Ладижина Прапор Ладижина
Основні дані
Країна Україна Україна
Регіон Вінницька область
Район/міськрада Ладижинська міськрада
Код КОАТУУ 0510600000
Засноване XIV ст.
Перша згадка 1260 р.
Статус міста з 1973 року
Населення 22 967 (1 листопада 2012)
Площа 9 км²
Густота населення 2 670 осіб/км²
Поштові індекси 24320-24323
Телефонний код +380-4343
Координати 48°41′23″ пн. ш. 29°14′30″ сх. д. / 48.68972° пн. ш. 29.24167° сх. д. / 48.68972; 29.24167Координати: 48°41′23″ пн. ш. 29°14′30″ сх. д. / 48.68972° пн. ш. 29.24167° сх. д. / 48.68972; 29.24167
Висота над рівнем моря 174 м
Водойма Південний Буг, Сільниця
Міста-побратими Коло, Польща
День міста 24 серпня
Відстань
Найближча залізнична станція Ладижин
До обл./респ. центру
 - фізична 84 км
 - автошляхами 114 км
До Києва
 - фізична 216 км
 - автошляхами 267 км
Міська влада
Адреса 24321, Вінницька область, м. Ладижин, вул. П. Кравчика, 4, 6-23-99
Веб-сторінка Ладижинська міськрада
Міський голова Коломєйцев Валерій Іванович
Панорама вечірнього міста Ладижин.

Лади́жин — місто обласного значення у Вінницькій області. Розташоване на правому березі Південного Бугу в місці впадання в нього річки Сільниці за 114 км від обласного центру м. Вінниця (автошлях E50). Населення — 22,2 тисяч мешканців (2005). Залізнична станція. Ладижинська ТЕС. Заводи: ферментних препаратів, консервний. Добування граніту.

Місто Ладижин, Вінницька область. Зйомка з повітря.

Історія[ред.ред. код]

Поблизу Ладижина поселення Ладижин-1 й Ладижин-2 буго-дністровської культури.

Люди жили на території міста дуже давно. При розкопках у сусідніх з Ладижином селах — Харпачка й Кисляк знайдені золоті монети III століття н. е. часів правління римського імператора Олександра Севера.

Першу згадку про Ладижин під 1240 роком помилково ототожнюють з Колодяжином.

У XVI столітті це дерев'яне місто-фортеця Брацлавського воєводства, яке було оточене тридцяти метровим земляним валом. Залишки валу ще й досі збереглися в центрі Ладижина. За Люблінською унією 1569 року Брацлавське воєводство відійшло до Речі Посполитої. Приблизно в ті ж часи, разом з поляками, в місті з'явилися євреї.

Під час повстання під проводом Богдана Хмельницького, у 1648 році козаки полковника Івана Ганжі зайняли місто. А після різні, вчиненої над поляками, козаки зібрали всіх євреїв, пов'язали й наказали прийняти православну віру. Хто відмовився — зарізали.

У XIX столітті Ладижин втратив своє військове значення, зате в ньому почала розвиватися промисловість. У 1866 році в Ладижині було побудовано ґуральню, яка стала одним з найбільших підприємств міста. Власником її був дрібний підприємець із євреїв Волько Скляревський, у якого не було спадкоємців, і, коли у 1899 році Скляревський помер, завод перейшов до державної скарбниці, і, часом — стояв законсервований, часом — здавався в оренду. У січні 1918 року завод був зруйнований, і лише в 1926 році радянська влада відбудувала завод.

Друга світова. Ладижин був захоплений гітлерівськими військами, місто було майже повністю зруйновано. Війська 2-го Українського фронту звільнили місто в 1944 році.

В 1954 році колгоспи «ім. Жданова» та «ім. Леніна» було об'єднано, і на їхній основі утворено колгосп «Росія». Навесні 1968 року почалося будівництво, як на той час, однієї з найпотужніших в країні електростанцій, а у 1969 році — завершено. В тому ж році дав першу продукцію автоматизований бетонний завод.

У 1973 році Ладижин став містом.

Період відновлення Української державності[ред.ред. код]

  • В 2001 році став містом обласного значення.
  • У серпні 2002 року, рішенням Ладижинської міської ради було створено Комунальне підприємство Радіокомпанія «Лада».

Транспортне сполучення[ред.ред. код]

З Ладижина, завдяки автобусному сполученню, із легкістю можна дістатись обласного центру — міста Вінниці та близ лежачих сіл та міст. Також відкриті регулярні автобусні рейси до міст Києва та Одеси.

У Ладижині розташована однойменна залізнична станція на лінії Вапнярка — Зятківці — Христинівка.

Залізничне сполучення[ред.ред. код]

На станції зупиняються пасажирські поїзди на Одесу, на Львів, на Умань і Черкаси, а також приміські поїзди сполученням Вапнярка-Зятківці-Христинівка. На станції Вапнярка можлива пересадка на приміські поїзди сполученням Вапнярка-Жмеринка-Козятин і Вапнярка-Одеса. На станції Христинівка чисто теоретично можна пересісти на Умань, Козятин через Погребище і Черкаси. Проте фактично це нереально через незручність розкладу.

Відомі ладижинці[ред.ред. код]

Пам'ятки[ред.ред. код]

У місті Ладижин Вінницької області на обліку перебуває 5 пам'яток археології, і жодної з пам'яток історії, архітектури чи монументального мистецтва.

Галерея[ред.ред. код]

Зйомка з повітря 
Міська рада 
Площа в центрі міста 
В центрі міста 
В центрі міста 
Пам’ятник Тарасові Шевченку 
Пояснювальна табличка біля пам’ятника Т. Шевченку 
Південний Буг під Ладижином 
Завод бетонних конструкцій 
Вулицями міста 
Вулицями міста 
Вулицями міста 
Невимушений базар 

Примітки[ред.ред. код]

  1. S. Konarski. Sobański Feliks Hilary Michał Ludwik (1833–1913) / Polski Słownik Biograficzny.— Warszawa — Kraków: Polska Akademia Nauk, Polska Akademia Umiejętności, 1999.— Tom XXXIХ/3, zeszyt 162. — 422–423. (пол.)

Посилання[ред.ред. код]

Україна Це незавершена стаття з географії України.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.