Ладижин (станція)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Станція Ладижин

Вапнярка — Христинівка
Одеська залізниця
Шевченківська дирекція
селище Ладижинське

48°37′49″ пн. ш. 29°14′23″ сх. д. / 48.63028° пн. ш. 29.23972° сх. д. / 48.63028; 29.23972Координати: 48°37′49″ пн. ш. 29°14′23″ сх. д. / 48.63028° пн. ш. 29.23972° сх. д. / 48.63028; 29.23972
Рік відкриття 1895 (129 років)
Попередня назва Ладижинська
Тип вантажна, проміжна
Колій 6+1 допоміжна
Платформ 2
Тип платформ(и) бічна та острівна
Форма платформи вигнуті
Відстань до Одеси, км 348
Відстань до Вапнярки, км 42,2
Код станції 409009 ?
Код «Експрес-3» 2208427 ?
Послуги Залізнична станція Квиткова каса
Супутні послуги Прийом та видача вантажів повагонними та дрібними відправками, завантажуваних цілими вагонами, лише на під'їзних коліях та місцях незагального користування.
Мапа
Ладижин. Карта розташування: Вінницька область
Ладижин
Ладижин

Ладижин — вантажна проміжна залізнична станція 2-го класу Шевченківської дирекції Одеської залізниці на лінії Вапнярка — Христинівка між станціями Губник (16 км) та Демківка (14 км). Розташована у селищі Ладижинське Гайсинського району Вінницької області

Станція обслуговує місто Ладижин, що знаходиться за 5 км на північ від станції та село Оляниця.

Історія[ред. | ред. код]

Станція відкрита 1895 року на діючій лінії Вапнярка — Христинівка (з 19 листопада (1 грудня) 1890 року). Первинна назва стації — Ладижинська.

Пасажирське сполучення[ред. | ред. код]

На станції зупиняються поїзди приміського сполучення та нічний швидкий поїзд сполученням Маріуполь — Львів (призначений з 12 грудня 2021 року, через день). До 11 грудня 2021 року курсував через станцію нічний швидкий поїзд «Тясмин» сполученням Черкаси — Львів, який нині скасований.

З лютого 2020 року приміському поїзду сполученням Вапнярка — Христинівка продовжено маршрут руху до станції Умань[1].

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Розклад руху поїздів по станції Ладижин на сайті poizdato.net. Архів оригіналу за 2 січня 2022. Процитовано 2 січня 2022.

Джерела[ред. | ред. код]

  • Тарифное руководство № 4. Книга 1 (на 15.05.2021) (рос.) [Архівовано з першоджерела 15.05.2021.]
  • Архангельский А. С., Архангельский В. А. Железнодорожные станции СССР: Справочник. В двух книгах. — М. : Транспорт, 1981.(рос.)
  • Україна. Атлас залізниць. Масштаб 1:750 000. — К. : ДНВП «Картографія», 2008. — 80 с. — ISBN 978-966-475-082-7.

Посилання[ред. | ред. код]