Лазаревська Юлія Леонідівна
| Лазаревська Юлія Леонідівна | |
|---|---|
| Дата народження | 6 липня 1945 |
| Місце народження | Київ, Українська РСР, СРСР |
| Дата смерті | 6 листопада 2021[1] (76 років) |
| Місце смерті | Київ, Україна[1] |
| Поховання | Байкове кладовище[1] |
| Громадянство |
 СРСР Україна |
| Alma mater | Національний педагогічний університет імені Михайла Драгоманова |
| Професія | художниця, кінорежисерка, кіносценаристка, звукооператорка |
| Членство | НСКУ |
| IMDb | ID 7523714 |
Лазаревська Юлія Леонідівна (6 липня 1945, Київ — 6 листопада 2021, там само) — радянський і український звукооператор, сценарист, режисер-документаліст, художник. Член Національної спілки кінематографістів України.
Біографічні відомості[ред. | ред. код]
Народ. 6 липня 1945 р. в родині службовця. Сестра композитора Т. Л. Лазаревської-Дикарєвої, дружина режисера-документаліста Г. Я. Шкляревського. Закінчила музично-педагогічний факультет Київського державного педагогічного інституту ім. М. Горького (1967).
Працювала на студії «Київнаукфільм».
Оформила фільми: «Біосфера. Час усвідомлення» (1974), «Комп'ютер і загадка Леонардо», «Алмазна стежка» (1975), «Альтернатива колеса» (1980), «Академік Глушков» (1981), «Подряпина на льоду» (1983), «Люди і дельфіни» (1983, музичне оформлення), «На прицілі ваш мозок» (1984, музичне оформлення), «Лише той хто діє» (1985), «Разом з Макаренком» (1987), «Білий олень тундри» (1987, музичне оформлення), «9 років з екстрасенсами» (1989) та ін.
Співпрацювала з кінорежисерами Ф. Соболєвим, В. Олендером, А. Борсюком, О. Роднянським у стрічках: «Біля джерел людства» (1976), «Дерзайте, ви — талановиті» (1979) «Коли зникають бар'єри» (1981), «Київська симфонія» (1982) та ін.
Автор сценаріїв і режисер фільмів: «Золото скіфів» (1991), «Георгій Нарбут. Живі картини», «Інша половина» (1995), «Антологія зайвих» (1997), «Меандр» (1998), «Сонет 29» (2000), «Юндерсюрприз» (2001), «Без пафоса» (2002), «Якутовичі» (2007), «Ігор Шамо. Постлюдія» (2014), «Загальний зшиток» (2016, за сценар. С. Тримбача — стрічка висвітлює драматичний період життя режисера і письменника Олександра Довженка під час бурхливих подій 1939—1945 рр.)[2][3] тощо.
Як скульптор і художник бере з 1987 р. участь у багатьох виставках.
Стала «Художником року» і отримала Головний приз на V Міжнародному фестивалі у Києві.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б в http://www.ukrkino.com.ua/about/spilkanews/?id=15154
- ↑ Державне агентство України з питань кіно: «Загальний зшиток» (). Архів оригіналу за 8 листопада 2021. Процитовано 8 листопада 2021.
- ↑ Національна спілка кінематографістів України: «Загальний зшиток». Іпостась і деталі (Сусанна Черненко, 02.12.2016). Архів оригіналу за 20 квітня 2021. Процитовано 8 листопада 2021.
Посилання[ред. | ред. код]
- Документальний фільм «Ігор Шамо. Постлюдія» (2014) [Архівовано 5 серпня 2021 у Wayback Machine.]
|
- Народились 6 липня
- Народились 1945
- Уродженці Києва
- Померли 6 листопада
- Померли 2021
- Померли в Києві
- Поховані на Байковому кладовищі
- Випускники Київського педагогічного інституту
- Члени Національної спілки кінематографістів України
- Радянські звукооператори
- Українські звукооператори
- Українські сценаристи
- Українські режисери
- Радянські режисери
- Кінематографісти СРСР
- Українські художники
- Кінематографісти XX століття
- Кінематографісти XXI століття
- Працівники Київнаукфільму