Лазар (Швець)
| Митрополит Лазар | |||||||
,_2015.jpg) | |||||||
| Митрополит Лазар | |||||||
| |||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|
| з 27 липня 1992 | |||||||
| Церква: | Російська Православна Церква | ||||||
| Попередник: | Василій (Златолинський) | ||||||
| |||||||
| 11 лютого 1991 — 27 липня 1992 | |||||||
| Церква: | Українська православна церква (Московський патріархат) | ||||||
| Попередник: | Леонтій (Гудимов) | ||||||
| Наступник: | Агафангел (Саввин) | ||||||
| |||||||
| 10 квітня 1989 — 11 лютого 1991 | |||||||
| Церква: | Українська православна церква (Московський патріархат) | ||||||
| Попередник: | Марк (Петровцій) | ||||||
| Наступник: | Сергій (Генсицький) | ||||||
| |||||||
| 4 жовтня 1985 — 10 квітня 1989 | |||||||
| Церква: | Російська православна церква | ||||||
| Попередник: | Макарій (Свистун) | ||||||
| Наступник: | Марк (Петровцій) | ||||||
| |||||||
| 26 червня — 4 жовтня 1985 | |||||||
| Церква: | Російська православна церква Український екзархат | ||||||
| Попередник: | Макарій (Свистун) | ||||||
| Наступник: | Макарій (Свистун) | ||||||
| |||||||
| 18 квітня 1980 — 26 червня 1985 | |||||||
| Церква: | Російська православна церква | ||||||
| Попередник: | Платон (Удовенко) | ||||||
| Наступник: | Макарій (Свистун) | ||||||
| Альма-матер: | Мінська духовна семінарія Одеська духовна семінарія Ленінградська духовна академія | ||||||
| Науковий ступінь: | кандидат богослов'я | ||||||
| Діяльність: | священник | ||||||
| Громадянство: |  Росія
| ||||||
| Тезоіменитство: | 21 березня | ||||||
| Ім'я при народженні: | Швець Ростислав Пилипович | ||||||
| Народження: | 22 квітня 1939 (84 роки) с. Комарин, Кременецький повіт, Волинське воєводство, Польща | ||||||
| Священство: | 12 березня 1972 | ||||||
| Чернецтво: | 1 квітня 1980 | ||||||
| Єп. хіротонія: | 18 квітня 1980 | ||||||
|
Нагороди: | |||||||
| |||||||
Ла́зар (справжнє ім'я Шве́ць Ростисла́в Пили́пович; нар. 22 квітня 1939; Комарин, Кременецький повіт, Волинське воєводство, Польща) — колишній проросійський священнослужитель з України, колаборант із Росією, сепаратист[1]. Митрополит Сімферопольський і Кримський РПЦвУ (1992—2014). Архієрей РПЦ (з 1980)[2]. Ректор Таврійської духовної семінарії (з 2006). Громадянин Росії[3]. Під час російського вторгнення в Україну перейшов на бік окупантів та втік до Росії[4].
В січні 2023 року українське громадянство Швеця призупинено указом президентом Зеленського за підтримку агресії проти України[5].
Життєпис[ред. | ред. код]
Народився 22 квітня 1939 в селі Комарин (на той час Польща, сучасного Кременецького району Тернопільської області в селянській родині.
Після закінчення школи став послушником у Духовому скиті Успенської Почаївської лаври, згодом — в Успенському Жировицькому монастирі Мінської єпархії в Білорусі.
У 1957 вступив до Мінської духовної семінарії. Протягом 1958—1961 років служив у Радянській армії.
У 1964 закінчив Одеську духовну семінарію, 1968 — Ленінградську духовну академію, де здобув ступінь кандидата богослов'я за роботу: «Православно-богословський аналіз інтерпретацій книги пророка Даниїла протестантськими теологами».
У 1968-1971 навчався в аспірантурі при Московській духовній академії, працював референтом Відділу зовнішніх церковних зносин Російської православної церкви.
5 березня 1972 висвячений на диякона, а 12 березня — на ієрея. Пастирське служіння проходив у Києві — в Покровському жіночому монастирі та Володимирському кафедральному соборі.
У 1975 призначений у клір Аргентинської єпархії РПЦ, де виконував обов'язки секретаря архієпископа Аргентинського і Південноамериканського.
У 1978 зведений в сан протоієрея. 1 квітня 1980 пострижений в чернецтво; 7 квітня того ж року зведений у сан архімандрита.
18 квітня 1980 висвячений на єпископа Аргентинського і Південноамериканського і призначений Патріаршим екзархом Центральної і Південної Америки. у 1985 зведений у сан архієпископа і призначений керівником Івано-Франківської єпархії з титулом «Івано-Франківський і Коломийський». В тому ж році переведений назад в Південну Америку.
У 1989 призначений архієпископом Тернопільським і Кременецьким, керівником Тернопільської єпархії. В цей час Українська греко-католицька церква вийшла з підпілля, що спровокувало між православними і католиками в Галичині значні конфлікти, подекуди, силові. Єдиним виходом з ситуації вбачалося проголошення автокефалії УПЦ. Тому наприкінці 1990 керівники трьох галицьких єпархій єпископи Івано-Франківський Феодосій (Дикун), Тернопільський Лазар (Швець) та Львівський Андрій (Горак) звернулися до митрополита Київського і всієї України Філарета (Денисенка) з пропозицією просити в РПЦ автокефалію[6].
11 лютого 1991 призначений архієпископом Одеським та Ізмаїльським. З 16 березня по 6 квітня 1992 тимчасово керував Херсонською єпархією.
Під час розколу в українському православ'ї у 1991—1992 роках активно підтримував проголошення автокефалії Української церкви від Російської, зокрема, виступав з такою позицією на Архієрейському соборі РПЦ 31 березня — 5 квітня 1991, де обговорювалося це питання. За такі погляди «був буквально вигнаний паствою зі своєї кафедри», як пише в своїй книзі «Православие в постоталитарной Украине» Олександр Драбинко[7].
27 липня 1992 призначений архієпископом Сімферопольським і Кримським. У 2000 зведений у сан митрополита.
У 2006 призначений ректором відродженої Таврійської духовної семінарії, реорганізованої з Сімферопольського духовного училища.
У 2007 відмовився призначати настоятелем новозбудованої церкви-маяка на честь святого Миколая в селі Малоріченське у Великій Алушті священика з Росії, запрошеного місцевою громадою, через що Союз російських православних вірних Криму поскаржився патріарху Московському Алексію II (Рідіґеру) на утиски митрополитом Лазарем росіян в керованій ним єпархії[8].
Митрополит підтримав будівництво в Сімферополі Соборної мечеті Джума-Джамі, чому чинився активний опір місцевої влади, і був присутній на закладенні першого каменя в її фундамент 3 березня 2011[9].
8 травня 2012 призначений постійним членом Священного Синоду Української православної церкви[10].
29 липня 2017 його підлеглі «благословили» на службу працівників ФСБ Росії, а 30 липня 2017 в День Військово-Морського флоту Росії він сам — Чорноморський флот Російської Федерації.[11]
21 березня священники Кримської єпархії РПЦвУ передали благословення «від митрополита» із днем «моряка-підводника» оккупантам із ВМФ РФ.[12]
Нагороди[ред. | ред. код]
Церковні:
- ювілейний орден «Різдво Христове — 2000» I ступеня
- орден святого рівноапостольного князя Володимира II ступеня
- орден преподобного Сергія Радонезького II і III ступенів
- орден преподобних Антонія і Феодосія Печерських II ступеня.
- 20 вересня 2013 року. У нагороду заслуг перед Вітчизною і Російською Православною Церквою був нагороджений Імператорським орденом Святої Анни.[13]
- У квітні 2014 роки за особливі заслуги перед Російською Православною Церквою та з нагоди ювілею (75-річчя від Дня народження) нагороджений Святійшим Патріархом Московським і всієї Русі Кирилом орденом Преподобного Серафима Саровського I ступеня.[13]
- У квітні 2014 роки за заслуги перед Українською Православною Церквою та з нагоди ювілею (75-річчя від Дня народження) удостоєний вищої церковної нагороди — «Відзнакой Предстоятеля Української Православної Церкви» Предстоятеля УПЦ Блаженнішого митрополита Київського і всієї України Володимира.[13]
- У липні 2014 роки за понесені труди на благо Православної Церкви та значний внесок по організації святкування 700-річного ювілею преподобного Сергія Радонезького в Криму удостоєний Патріаршого знака «700-річчя преподобного Сергія Радонезького» і Патріаршої грамоти.[13]
- 27 липня 2015 роки за понесені труди і заслуги на благо Матері Церкви нагороджений Орденом священносповідника Миколи, митрополита Алма-Атинського і Казахстанського.
- 21 листопада 2015 нагороджений Медаллю "За церковні заслуги перед Владивостоцькою і Приморською єпархією РПЦ.[13]
- 29 січня 2016 року. Нагороджений орденом святого князя Володимира I (нагородження відбулося в Києві на засіданні Собору єпископів УПЦ МП).[13]
- 29 Червня / 12 липня 2016 року. З благословення Кирила, архієпископа Санкт-Франциського і Західно-Американського, «зважаючи на ревні труди в області церковної діяльності» нагороджений Орденом святителя і Чудотворця Шанхайського і Санкт-Франциського Іоанна.
- 17 квітня 2018 року «За віру, милосердя і внесок в розвиток тюремного служіння Російської Православної Церкви», зміцнення взаємодії між Церквою і Федеральною службою виконання покарань по Республіці Крим і місту федерального значення Севастополю, а також благословенні архіпастирські праці з відкриття тюремних храмів в установах кримінально-виконавчої системи на церковно-канонічної території Сімферопольської кафедри і організації духовно-пастирської опіки осіб що знаходяться в місцях позбавлення волі нагороджений медаллю Синодального відділу РПЦ з тюремного служіння святої великомучениці Анастасії Узорішительниці I ступеня.
- Квітень 2019 — нагороджений Патріархом Московським і всієї Русі Кирилом Орденом Святителя Інокентія, митрополита Московського і Коломенського першого ступеня.
Світські[ред. | ред. код]
- Орден князя Ярослава Мудрого V ступеня (21 квітня 2009) — за багаторічну плідну духовно-просвітницьку діяльність, вагомий особистий внесок у збереження і зміцнення міжконфесійного миру, утвердження ідеалів духовності і милосердя[14]
- Орден «За заслуги» I, II, III ступенів (1997, 2000, 2002)
- Орден Дружби (Росія, 23 квітня 2009) — за великий внесок у розвиток російсько-українського співробітництва[15]
- Орден Дружби народів (СРСР)
- У листопаді 2012 року за активну роботу по духовному відродженню кримчан, зміцнення миру і злагоди на півострові нагороджений почесною відзнакою та Грамотою Представництва Президента України в АР Крим, а також Подякою Ради Міністрів АР Крим та Міністерства культури АР Крим.[13]
- 22 січня 2013 року по нагоди Дня Соборності та Свободи України, Президент України Віктор Янукович нагородив орденом князя Ярослава Мудрого IV ступеня[13]
- У травні 2015 роки за підтримку ініціатив у справі відродження культурної спадщини в Криму Митрополит Сімферопольський і Кримський Лазар рішенням Ради Імператорського православного палестинського товариства нагороджений Орденом Великої княгині преподобномучениці Єлизавети Федорівни.[13]
- 11 липня 2015 нагороджений відповідно до Указу самопроголошеного глави Республіки Крим С. В. Аксьонова за збереження суспільно-політичної стабільності в сфері міжнаціональних і міжконфесійних відносин в Криму державною нагородою Республіки Крим медаллю «За доблесну працю».[13]
- Нагороджений званням «Академіка та Лауреата премії Севастопольської Академії наук» з врученням «Золотої медалі і Диплома академіка і Лауреата». Витяг із Наказу № 9 / 3-19 від 28.03.2019 р.
1 грудня 2022 року рішенням РНБО «Про окремі аспекти діяльності релігійних організацій в Україні і застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)» на 5 років позбавлений державних нагород України, інших форм відзначення.[16]
Санкції[ред. | ред. код]
24 січня 2023 року, на тлі вторгнення Росії в Україну, потрапив до списку санкцій України з блокуванням активів, обмеженням торгових операцій, блокуванням виведення капіталів за межі країни та позбавленням державних нагород України.[17]
9 квітня 2024 року ВАКС застосував санкції та стягнув на користь України квартиру у Сімферополі та чотири транспортних засоба[18].
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Московський монастир для українських зрадників? (укр.). Лівий берег. 8 лютого 2023. Процитовано 8 квітня 2023.
- ↑ https://news.church.ua/2023/03/20/pidsumki-svyashhennogo-sinodu-ukrajinskoji-pravoslavnoji-cerkvi-vid-20-bereznya-2023-roku/.
{{cite web}}: Пропущений або порожній|title=(довідка) - ↑ Президент призупинив громадянство 13 представників шести єпархій УПЦ МП (повний список), - джерела (укр.). Лівий берег. 7 січня 2023. Процитовано 7 квітня 202.
- ↑ Євген, Кудлай. Зеленський призупинив громадянство священника з Сумщини, який втік на росію — SumyToday. sumy.today (uk-ua) . Процитовано 9 квітня 2023.
- ↑ Президент припинив українське громадянство низки ієрархів “УПЦ МП”, – ЗМІ. novynarnia.com (укр.). 7 січня 2023. Процитовано 9 січня 2023.
- ↑ Львівський православний митрополит. Штрихи до портрета владики Андрія (Горака). [Архівовано 18 травня 2011 у Wayback Machine.] Юрій Дорошенко, офіційний сайт Української православної церкви — Київського патріархату
- ↑ http://vira.in.ua/texts/drabynko__diser__ru.htm [Архівовано 27 листопада 2011 у Wayback Machine.]; С. 71:
за автокефалию высказалось 6 епископов из 21 прибывших на Собор из Украины, но и они позже согласились с отрицательным отношением к дарованию автокефалии в настоящих обстоятельствах. Активными сторонниками модели автокефализации выбранной митрополитом Филаретом, были епископ Волынский и Луцкий Варфоломей (Ващук), епископ Львовский и Дрогобычский Андрей (Горак), архиепископ Ровенский и Острожский Ириней (Середний) и архиепископ Одесский и Измаильский Лазарь (Швец), который, за занимаемую им позицию, был в буквальном смысле слова изгнан своей паствой с кафедры. 
- ↑ Союз русских православных верующих Крыма просит Патриарха Алексия защитить Русскую православную церковь в Крыму. [Архівовано 22 лютого 2014 у Wayback Machine.] NEWSru.com (рос.)
- ↑ Митрополит Симферопольский и Крымский Лазарь принял участие в церемонии закладки Соборной мечети в Симферополе. [Архівовано 9 серпня 2012 у Wayback Machine.] Релігія в Україні (рос.)
- ↑ Журнали засідання Священного Синоду УПЦ МП від 8 травня 2012 [Архівовано 13 квітня 2013 у Wayback Machine.] Офіційний сайт УПЦ МП
- ↑ Священик з Тернопільщини благословив на службу працівників ФСБ Росії. Архів оригіналу за 23 серпня 2018. Процитовано 15 серпня 2017.
- ↑ День моряка-подводника отметили в Севастополе » Севастопольское Благочиние. Севастопольское Благочиние (рос.). Архів оригіналу за 13 квітня 2021. Процитовано 21 березня 2021.
- ↑ а б в г д е ж и к л Биография Архиерея. crimea-eparhia.ru. Архів оригіналу за 28 лютого 2020. Процитовано 7 березня 2020.
- ↑ УКАЗ ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ № 254/2009 «Про нагородження Р.Швеця орденом князя Ярослава Мудрого». Архів оригіналу за 28 січня 2014. Процитовано 21 грудня 2011.
- ↑ Указ Президента Российской Федерации от 23 апреля 2009 года № 448 «О награждении орденом Дружбы митрополита Симферопольского и Крымского Лазаря (Швеца Р. Ф.)»[недоступне посилання з червня 2019]
- ↑ Указ Президента України від 1 грудня 2022 року № 820/2022 «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 1 грудня 2022 року "Про окремі аспекти діяльності релігійних організацій в Україні і застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)"»
- ↑ УКАЗ ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ №43/2023 Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 24 січня 2023 року "Про внесення змін до персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)".
- ↑ Вікторія Горьова (10 квітня 2024). Україна конфіскувала квартиру і машини кримського митрополита Лазаря, який у 2014 році перейшов на бік окупантів. НВ.
Посилання[ред. | ред. код]
- Біографія на офіційному сайті УПЦ МП
- Слово архімандрита Лазаря (Швеця) при нареченні його в єпископа Аргентинського і Південноамериканського
- Слово на вручення жезла Преосвященному Лазарю, єпископу Аргентинському і Південноамериканському
|
- Народились 22 квітня
- Народились 1939
- Кавалери ордена Дружби (Російська Федерація)
- Кавалери ордена Дружби народів
- Кавалеры ордена Преподобного Серафима Саровского I степени
- Кавалери ордена преподобного Сергія Радонезького II ступеня
- Кавалери ордена Преподобного Сергія Радонезького III ступеня
- Єпископи Української православної церкви Московського патріархату
- Релігійні діячі Аргентини
- Уродженці Кременецького району
- Одеська єпархія УПЦ МП
- Позбавлені державних нагород України
- Особи, до яких застосовано санкції через російсько-українську війну