Лайка (собака-космонавт)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Лайка під час перебування в космосі

Лайка (*1954 — 3 листопада 1957) — радянський собака-космонавт, перша тварина, виведена на орбіту Землі. Була запущена в космос 3 листопада 1957 року о пів на шосту ранку за московським часом на радянському кораблі «Супутник-2». На той момент Лайці було близько два роки, і вага — близько 6 кілограмів.

Повернення Лайки на Землю не планувалося. Як і багато інших тварин у космосі, собака загинув під час польоту — через 5-7 годин після старту пес помер від стресу і перегріву, хоча передбачалося, що він проживе близько тижня[1][2].

Підготовка[ред.ред. код]

Для експериментальних запусків з метою підтвердження безпеки космічних польотів пропонувалися миші, щури та собаки. Розглядався варіант запусків і з мавпами, але вибір припав на собак, оскільки вони краще піддаються дресируванню і спокійнші за мавп.

Конструктори встановили межу ваги собак у 6-7 кг, проте маленькі породисті собаки не годилися для польоту, найчастіше вони були зніжені, занадто вимогливі до їжі і недостатньо витривалі. Тому собак відбирали з розплідника бездомних тварин. За рекомендаціями фахівців з кіно-, фото- і телеапаратури вирішено було відбирати білих собак, тому що білі краще виглядали в кадрі. З усіх білих потім відсівали за результатами тренувань в барокамерах, на центрифугах і вібростендах[3].

З 10 собак 3 претендували на перший космічний політ з живою істотою на борту: Альбіна, Лайка і Муха. Альбіна вже зробила 2 суборбітальних польоти, але її пошкодували, тому що вона чекала цуценят, і вирішили, що вона буде дублером. Муху не вибрали через невелику кривизну лап[4], що виглядало б негарно на фотографіях, і його зробили «технологічним собакою». На ньому тестували роботу апаратури і різних систем.

Перед польотом Лайці зробили операцію, в ході якої встановили датчики дихання на ребра і датчик пульсу близько сонної артерії.

Протягом останнього етапу собак тренували тривалий час у макеті контейнера. Коли Лайка була вже на Байконурі, її садили на кілька годин в кабіну, де вона звикала до годівниці, носіння датчиків, комбінезона, асенізаційного пристрою і знаходженню в замкнутому просторі.

Комбінезон Лайки кріпився до контейнера маленькими тросами. Їх довжина дозволяла приймати Лайці лежаче, сидяче положення, а також трохи пересуватися назад-вперед. У нижній третині тросиків стояли контактно-реостатні датчики, призначенням яких була реєстрація рухової активності.

Вранці 31 жовтня 1957 року почалася підготовка до посадки в супутник. Лайці обробили шкіру розведеним спиртом, місця виходів проводів від датчиків обробили йодом. В середині дня Лайку посадили в герметичну камеру, о першій годині ночі її встановили на ракету. Незадовго до польоту довелося розгерметизувати камеру і дати попити води: медперсоналу, який спостерігав здалося, що собака хоче пити[3].

Політ Лайки[ред.ред. код]

Запуск «Супутника-2» був проведений 3 листопада 1957 року.

Телеметричні дані показували, що після дій перевантажень, коли вже Лайка опинилася в невагомості, частота пульсу відновилася до майже нормальних значень, рухова активність стала помірною, рухи — нетривалі і плавні. Але часу, щоб пульс нормалізувався знадобилося в 3 рази більше, ніж у наземних експериментах. Електрокардіограма не показала жодних патологічних змін.

Лайка була жива протягом 4 витків навколо Землі. Через помилки розрахунку площі супутника і відсутності системи терморегулювання температура за цей час піднялася до 40 °C[5]. Собака загинув від перегріву. Сам же супутник зробив 2570 витків навколо Землі, потім згорів в атмосфері 4 квітня 1958 року[6] .

Спеціальна комісія з ЦК і Ради міністрів не повірила, що Лайка померла через конструкторські помилки, і наказала провести експерименти зі схожими умовами на Землі, в результаті яких загинуло ще 2 собаки[5].

Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. Д. Карпіцкая «Розсекречена Лайка»
  2. 7001496.stm Л. Розівська «Тварини в космосі: прокласти шлях людині»
  3. а б Я. Голованов. Королёв: факты и мифы. — М.: Наука. — 1994 — Гл. 58.
  4. Ранок космічної ери Аерокосмічне рух в КБР «Космос в ім'я майбутнього»
  5. а б Ирина Тин (Автор), Андрей Владимиров (Режиссёр). Белка, Стрелка и другие… [Документальный фильм]. Россия, Москва: Студия Андрея Семенова.
  6. Перший собака-космонавт прожив на орбіті лише кілька годин Lenta.ru (28 жовтня 2002 р.)