Ламаїзм
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Ламаї́зм - одна з течій махаяністського буддизму. Склався у 12-15 століттях у Тибеті як феодальна ідеологія на базі віровчення і культу буддистської секти Гелуг-ба ("жовтошапочників").
Головними теологічними джерелами ламаїзму є Канджур ("переклад одкровень" будди Шак'ямуні) і Танджур ("переклад тлумпчень" буддистських догматів до 10 століття).
В основі теоретичних побудов ламаїзму лежать ідеї йоганчарів, а такаж містика тантризму.
Для ламаїзму, як і для всього буддизму характерні догми про тотожність буття і страждання, про необхідність спасіння від буття шляхом подолання "вічного переродження".
Головне місце в культі належить шануванню лам і хубілганів (тобто "живих богів", якими вважаються Далай-лама і панчен-лама), що оголошується найважливішим чинником спасіння.
Ламаїзм поширений у Центральній Азії - у Монголії; в автономіях Росії - Бурятії, Тиві, а також у Калмикії; в автономіях КНР - Тибеті і Внутрішній Монголії, частково у Непалі та на півночі Індії. Ламаїзм - основна релігія монголомовних народів Центральної Азії - монголів, в тому числі китайської Внутрішньої Монголії, бурятів і калмиків, а також тюркомовних тувинців.
У КНР і колишньому СРСР протягом ХХ століття (до 90-х років) прибічників ламаїзму і лам переслідували, а ламаїстські культові споруди дацани руйнували або закривали і перепрофілійовували. Тільки з демократизацією 90-х років пов'язане відродження ламаїзму у російських автономіях. Однак китайська влада і досі переслідує Далай-Ламу Тибету.
[ред.] Див. також
[ред.] Джерела, посилання і література
- Українська радянська енциклопедія
- Ламаїзм, реферат (укр.)
- Кочетов А. Ламаизм., М., 1973
- Пубаев Е., Семичов Б. Происхождение и сущность буддизма-ламаизма., Улан-Удє, 1960
