Лангрен (місячний кратер)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з Лангрен (кратер))
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Характеристики кратера
Лангрен
Світлина зонда Lunar orbiter - IV
Координати 8°51′36″ пд. ш. 61°02′24″ сх. д. / 8.86000000002777810° пд. ш. 61.04000000002777426° сх. д. / -8.86000000002777810; 61.04000000002777426
Діаметр 132 км
Глибина 4,500 км
Довгота ранкового
термінатора		 295°
Епонім Міхаель Флоран ван Лангрен
Лангрен. Карта розташування: Місяць
Лангрен
Лангрен

Кра́тер Ла́нгрен (лат. Langrenus) — великий метеоритний кратер в районі східного узбережжя Моря Достатку на видимому боці Місяця. Назву присвоєно на честь голландського астронома і картографа Міхаеля Флорана ван Лангрена (1598—1675) й затверджено й Міжнародним астрономічним союзом у 1935 році. Утворення кратера відбулось в ератосфенівському періоді[1] і вважається, що це один з найбільших кратерів, які виникли за останні 3,2 мільярда років.

Опис кратера[ред. | ред. код]

Околиці кратера Лангрен. Світлина зонда Lunar Reconnaissance Orbiter.

Найближчими сусідами кратера є маленький кратер Аль-Марракіші[en] на заході; кратери Більхарц[en], Атвуд і Наонобу[en] на північному заході; маленький кратер Акоста[en] на півночі; кратер Сомервіль[en] на сході; кратер Баркла[en] на сході південному сході; кратер Ламе[en] на півдні південному сході і кратер Лозе[en] на півдні. На півночі північному сході від кратера знаходиться Море Піни[2]. Селенографічні координати центру кратера — 8°52′ пд. ш. 61°02′ сх. д. / 8.86° пд. ш. 61.04° сх. д. / -8.86; 61.04, діаметр — 132 км[3], глибина 4,5 км[4].

Кратер Лангрен має полігональну форму і практично не зазнав руйнувань завдяки невеликому віку. Вал чітко окреслений, має внутрішній схил шириною до 20 км та явно виражену терасовидну структуру. У східній часті валу з борту Аполлона-14 спостерігалась колірна аномалія у вигляді одного або декількох куполоподібних підвищень іржавого забарвлення[5].

Зсуви з центрального піку кратера Лангрен. Світлина Lunar Reconnaissance Orbiter. Ширина об'єкту на зображенні близько 550 м.

Висота валу над навколишнью місцевістю сягає 1630 м[1], об'єм кратера становить приблизно 17200 км³[1]. Дно чаші має альбедо вище, ніж навколишня місцевість, завдяки чому кратер добре виділяється при високому розташуванні Сонця. Поверхня дна чаші є відносно рівною, дещо більше пересічена у північно-західній частині, всіяна великим числом валунів. У центрі чаші розташоване скупчення масивних центральних піків, що складаються з габро-норито-троктолітового[en] анортозиту із вмістом плагіоклазів 85-90 % (GNTA1), анортозитового норита (AN) и троктоліту (T)[6]. Кратер Лангрен є одним із семи відомих на даний момент кратерів із вмістом троктоліту у центральному піку (троктоліт складається з приблизно однакових долей плагіоклазу і олівіну та утворюється при сплавленні магматичних порід і порід, що утворюють місячну кору при імпактній події). Пік Альфа має висоту 3000 м, пік Бета — 3500 м[7].

Кратер є центром яскравої фрагментованої системи променів, що поширюються в Морі Достатку на захід від кратера і він включений до списку кратерів з яскравою системою променів Асоціації місячної та планетарної астрономії (ALPO)[8].

Швидкоплинні місячні явища[ред. | ред. код]

У кратері Лангрен 30 грудня 1992 французьким астрономом Одуеном Дольфюсом з Паризької обсерваторії за допомогою метрового телескопа спостерігались швидкоплинні місячні явища у вигляді світіння на дні чаші кратера[9]. Висловлювалося припущення, що джерелом світіння може бути вихід газів через тріщини на дні кратера[9].

Сателітні кратери[ред. | ред. код]

Світлина Девіда Кемпбелла.
Лангрен Координати Діаметр, км
E 12°44′ пд. ш. 60°43′ сх. д. / 12.73° пд. ш. 60.72° сх. д. / -12.73; 60.72 (Лангрен E) 31,0
G 12°10′ пд. ш. 65°28′ сх. д. / 12.17° пд. ш. 65.46° сх. д. / -12.17; 65.46 (Лангрен G) 21,9
H 8°02′ пд. ш. 64°17′ сх. д. / 8.03° пд. ш. 64.29° сх. д. / -8.03; 64.29 (Лангрен H) 25,2
L 12°40′ пд. ш. 61°55′ сх. д. / 12.67° пд. ш. 61.92° сх. д. / -12.67; 61.92 (Лангрен L) 12,6
M 9°49′ пд. ш. 66°25′ сх. д. / 9.82° пд. ш. 66.41° сх. д. / -9.82; 66.41 (Лангрен M) 18,2
N 8°59′ пд. ш. 65°44′ сх. д. / 8.98° пд. ш. 65.74° сх. д. / -8.98; 65.74 (Лангрен N) 12,5
P 12°02′ пд. ш. 63°01′ сх. д. / 12.04° пд. ш. 63.01° сх. д. / -12.04; 63.01 (Лангрен P) 42,3
Q 11°59′ пд. ш. 60°41′ сх. д. / 11.99° пд. ш. 60.69° сх. д. / -11.99; 60.69 (Лангрен Q) 12,9
R 7°46′ пд. ш. 63°45′ сх. д. / 7.76° пд. ш. 63.75° сх. д. / -7.76; 63.75 (Лангрен R) 5,4
S 6°43′ пд. ш. 64°47′ сх. д. / 6.72° пд. ш. 64.79° сх. д. / -6.72; 64.79 (Лангрен S) 8,9
T 4°47′ пд. ш. 62°18′ сх. д. / 4.79° пд. ш. 62.3° сх. д. / -4.79; 62.3 (Лангрен T) 40,0
U 12°39′ пд. ш. 57°09′ сх. д. / 12.65° пд. ш. 57.15° сх. д. / -12.65; 57.15 (Лангрен U) 4,2
V 13°14′ пд. ш. 55°56′ сх. д. / 13.23° пд. ш. 55.94° сх. д. / -13.23; 55.94 (Лангрен V) 5,0
W 8°40′ пд. ш. 67°19′ сх. д. / 8.67° пд. ш. 67.32° сх. д. / -8.67; 67.32 (Лангрен W) 22,0
X 12°21′ пд. ш. 64°43′ сх. д. / 12.35° пд. ш. 64.71° сх. д. / -12.35; 64.71 (Лангрен X) 23,6
Y 7°53′ пд. ш. 66°52′ сх. д. / 7.88° пд. ш. 66.86° сх. д. / -7.88; 66.86 (Лангрен Y) 29,0
Z 7°11′ пд. ш. 66°16′ сх. д. / 7.18° пд. ш. 66.26° сх. д. / -7.18; 66.26 (Лангрен Z) 20,8
Сателітний кратер Лангрен М. Ліворуч світлина з борту Аполлона-15, праворуч світлина зонда Clementine.
  • Сателітні кратери Лангрен G і Лангрен М внесені до списку кратерів з темними радіальними смугами на внутрішньому схилі Асоціацією місячнох і планетарної астрономії (ALPO)[10].
  • В сателітних кратерах Лангрен C, Лангрен FF, Лангрен M і Лангрен P зареєстровані температурні аномалії під час затемнень. Пояснюється це тим, що подібні кратери мають невеликий вік і скелі не встигли покритися реголітом, що має термоізолюючу дію.
  • Нижче перелічені сателітні кратери перейменовані Міжнародним астрономічним союзом:
Лангрен А — перейменований у 1979 на кратер Баркла[en]
Лангрен B — перейменований у 1976 на кратер Наонобу[en]
Лангрен C — перейменований у 1976 на кратер Акоста[en]
Лангрен D — перейменований у 1976 на кратер Аль-Марракіші[en]
Лангрен F — перейменований у 1976 на кратер Більхарц[en]
Лангрен J — перейменований у 1976 на кратер Сомервіль[en]
Лангрен K — перейменований у 1976 на кратер Атвуд

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ а б в Lunar Impact Crater Database [Архівовано 6 січня 2021 у Wayback Machine.] // Lunar and Planetary Institute (англ.)
  2. ↑ Кратер Лангрен на мапі LAC-80 (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 26 листопада 2020. Процитовано 2 грудня 2019.
  3. ↑ Довідник Міжнародного астрономічного союзу. Архів оригіналу за 27 листопада 2020. Процитовано 2 грудня 2019. (англ.)
  4. ↑ John E. Westfall's Atlas of the Lunar Terminator, Cambridge Univ. Press (2000). Архів оригіналу за 18 грудня 2014. Процитовано 13 травня 2015.
  5. ↑ Apollo 14 Preliminary Science Report, page 275 (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 21 липня 2019. Процитовано 13 травня 2015.
  6. ↑ Stefanie Tompkins and Carle M. Pieters (1999) Mineralogy of the lunar crust: Results from Clementine Meteoritics & Planetary Science, vol. 34, pp. 25-41 .
  7. ↑ Naosuke Sekiguchi, 1972. Catalogue of Central Peaks and Floor Objects of the Lunar Craters on the Visible Hemisphere. University of Tokyo Press and University Park Press.
  8. ↑ Перелік кратерів з яскравою системою променів Асоціації місячної і планетарної астрономії (ALPO) (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 4 березня 2016.
  9. ↑ а б Epic Moon by W.P.Sheehan and T.A.Dobbins (2001).
  10. ↑ Перелік кратерів з темними радіальними смугами Асоціації місячної і планетарної астрономії (ALPO) (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 3 грудня 2013.

Посилання[ред. | ред. код]

Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Лангрен_(місячний_кратер)&oldid=42297225