Ланцюговий міст (Київ)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Миколаївський ланцюговий міст
Миколаївський ланцюговий міст
Вид на Ланцюговий міст з лівого
берега Дніпра, між 1890 та 1898 роками
Координати: 50°26′32″ пн. ш. 30°33′52″ сх. д. / 50.44222° пн. ш. 30.564528° сх. д. / 50.44222; 30.564528
Перетинає Дніпро
Місце розташування Київ
Тип конструкції Ланцюговий, шестипролітний
Основний проліт 143 м
Загальна довжина 776 м
Ширина моста 16 м
Дата відкриття освячений
1853
Дата закриття зруйнований
10 червня 1920
Миколаївський ланцюговий міст у Вікісховищі Координати: 50°26′32″ пн. ш. 30°33′52″ сх. д. / 50.44222° пн. ш. 30.564528° сх. д. / 50.44222; 30.564528

Микола́ївський ланцюго́вий міст — перший капітальний міст через Дніпро у Києві, що існував у 1853—1920 роках.

Опис[ред.ред. код]

Міст споруджений за проектом і під керівництвом британського інженера Чарльза Віньйоля. Будівництво мосту було розпочате 30 серпня (11 вересня) 1848 року після затвердження проекту імператором Миколою I, на честь якого міст й отримав свою назву. Металеві конструкції моста було виготовлено в Бірмінгемі.

На п'яти облицьованих гранітом опорах-«биках» були споруджені портали у вигляді напівкруглих арок з баштами в стилі англійської готики. На опори помістили спеціальні короби, через які провели ланцюги з залізних ланок. Мостове полотно складалося з ґратчастих балок, які кріпилися до ланцюгів за допомогою залізних прутів. Фундаментом проміжних опор служив бетонний масив, закладений прямо на ґрунті в огородженій перемичками улоговині.

Міст довжиною 776 м і шириною 16 м був одним з найбільших архітектурних досягнень свого часу. Срібна модель мосту була виставлена у Лондоні на Всесвітній виставці 1851 року. Освячення моста збіглося з датою освячення пам'ятника князю Володимиру і відбулося 28 вересня (10 жовтня) 1853 року[1][2].

Для пропуску суден міст мав розвідну частину біля правого берегу, що приводилася в рух поворотним колом за допомогою всього чотирьох осіб. Вона діяла протягом не всієї навігації. Тодішні судна нормально проходили під Ланцюговим мостом, і лише навесні, коли рівень води істотно піднімався, доводилося вдаватися до проходу під розвідною секцією. Наприкінці XIX століття внаслідок обміління Дніпра в районі розвідної секції, а також її недостатньої ширини, що ставало на заваді розвитку річкового судноплавства, було прийняте рішення про реконструкцію моста. Серед інших розглядався проект російського інженера професора М. А. Бєлелюбського з реконструкції поворотної секції. В результаті проведеного в 1897 році конкурсу був прийнятий проект київського інженера Аполлона Лоського. У червні—жовтні 1898 року проведена реконструкція моста. Розвідну секцію замінили стаціонарною, надбудували арку над центральною опорою, полотно моста підняли до центру на 11 футів (3,4 м), а фарватер ріки поглибили. На час закриття руху по мосту переправа через Дніпро здійснювалася за допомогою двох поромів.

Продовженням Миколаївського ланцюгового мосту були Русанівські мости через лівобережну заплаву і Русанівську протоку.

17 (30) жовтня 1912 року по Ланцюговому мосту було започатковано рух бензотрамвая[3].

9 червня 1920 року[4] за наказом генерала Е. Ридз-Смігли міст був підірваний відступаючими польськими військами, відновити його за старим проектом не вдалося.

Цікаво[ред.ред. код]

На світанку 14 серпня 1859 року диліжансом через Ланцюговий міст виїхав до Петербурга український поет Тарас Шевченко. Цією ж дорогою у травні 1861 року поет повернувся назад уже в домовині. По Ланцюговому мосту, випрягши коней з воза, його провезли студенти Університету Святого Володимира і далі по набережній до церкви Різдва Христового на Подолі.[5]

А з правого берега міста, біля початку мосту, існувала Каплиця Святого Миколая — для паломників, що прибували до міста з боку лівого берега, це був перший храм на Київській землі.

Після зруйнування[ред.ред. код]

10 травня 1925 року[6] був відкритий новий міст балкової конструкції (за проектом Є. О. Патона) на опорах колишнього Ланцюгового мосту, що був названий на честь радянської партійної діячки Євгенії Бош.

19 вересня 1941 року — зруйнований остаточно, підірваний відступаючою Червоною армією. Після Великої Вітчизняної війни не відновлювався.

Саме поблизу залишків мосту 10 листопада 1943 року 3-я понтонно-мостова бригада навела і утримувала перший понтонний міст в межах Києва, який забезпечив переправу військ 1-го Українського фронту.

Опори моста збереглися до середини 1960-х років, деякий час використовувалися для лінії електропередачі, вони були підірвані під час будівництва моста Метро[7], який спорудили трохи північніше.

Навесні 2010 року, внаслідок тимчасового пониження рівня води над поверхнею Дніпра можна було побачити залишки трьох опор Ланцюгового мосту.

Зображення[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. Городская хроника // Кіевские губернские вѣдомости. Отдѣлъ второй. Часть неоффиціальная. — 1853. — № 40. — 3 октября. — С. 309–310.
  2. Торжественное освящение постоянного цепного моста в Киеве, совершенное Митрополитом Киевским Филаретом в присутствии Великого князя Николая Николаевича 28 сентября 1853 года / В. Ф. Тимм // Русский художественный листок. — 1853. — № 33. (рос.)
  3. «Киевлянин». — 1912. — 18 октября.
  4. Карпинский М. Восстановление цепного моста в Киеве // Строитель. — 1923. — № 4. — С. 28—29. (рос.)
  5. Наумова Н. Образ Києва та його околиць у 1959 році // Чумацький шлях. — 2009. — № 3. — С. 10—16.
  6. До відкриття Ланцюгового мосту: [Сьогодні, о 1 год. дня, відкривається новий міст замісць колишнього Ланцюгового] // «Більшовик». — 1925. — 10 травня.
  7. Підрив опори моста ім. Євгенії Бош, друга половина 1950-х років

Посилання[ред.ред. код]

Джерела[ред.ред. код]