Ланьчжоусько-іньчуаньський говір
Перейти до навігації
Перейти до пошуку
| Ланьчжоусько-іньчуаньський говір | ||
|---|---|---|
 | ||
| Країни | Китайська Народна Республіка | |
| Носії | 11 700 000 (1988)[1] | |
| Класифікація | Сино-тибетські
| |
| Писемність | китайська писемність | |
| Коди | ||
| ISO 639-1 | Відсутній | |
| ISO 639-2 | — | |
| ISO 639-3 | —
| |
| Увага: Ця стаття може містити фонетичні символи МФА в юнікоді. | ||
Ланьчжоусько-іньчуаньський говір або говір Лань-Інь (спрощ.: 蘭銀官話; кит. трад.: 兰银官話; піньїнь: lányín guānhuà, ланьінь ґуаньхуа) — діалект, яким розмовляють мешканці Лесового плато в Китаї.
Належить до північно-західної групи говорів північного наріччя китайської мови. Наближений до розмовної китайської мови путунхуа.
Поширений на території Нінся-Хуейського автономного району, провінції Ганьсу та північному сході Сіньцзян-уйгурського автономного району. Зазнав впливу тюркських мов.
Названий за іменами міст Ланьчжоу в провінції Ганьсу та Їньчуань в Нінся-Хуейському автономному районі.
Кількість мовців на 1988 рік становила близько 11,7 мільйонів осіб[1].
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б 中国语言地图集 / 中国社会科学院和澳大利亚人文科学院合编. — 香港: 朗文出版, 1988.; Language atlas of China / general editors, S.A. Wurm... [et al.]; cartography, Theo Baumann ; produced by the Australian Academy of the Humanities and the Chinese Academy of Social Science in collaboration with, and assisted by, the Department of Linguistics, the Research School of Pacific Studies, the Australian National University. — Hong Kong: Longman, 1988.
Джерела та література[ред. | ред. код]
- (англ.) DeFrancis, John (1984). The Chinese Language: Fact and Fantasy. University of Hawaii Press. ISBN 0-8248-1068-6.
- (англ.) Language atlas of China. — Hong Kong: Longman, 1988.
- (кит.) 中国语言地图集 / 中国社会科学院和澳大利亚人文科学院合编. — 香港: 朗文出版, 1988.