Ларингофон

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Радянський ларингофон ЛА-5
Киснева маска KM-34, із вбудованим ларингофоном

Ларингофон (горловий мікрофон) від (грец. lárynx (láryngos) — гортань і грец. phöné — звук) - різновид контактного мікрофону, який поглинає вібрації прямо з горла носія засобами одного або подвійного сенсору, котрий часто кличуть трансдуктором.

Дизайн ларингофона має декілька переваг. Трансдуктор може сприймати мовлення навіть у надзвичайно шумних та гучних оточеннях, таких як танк, воєнний винищувач, або нічний клуб, тоді як інші типи мікрофонів не здатні ефективно функціювати за таких умов через високий рівень фонових шумів.

Деякі, більш досконалі моделі цих пристроїв, також здатні сприймати шепіт. Це стає у пригоді в оточеннях, де користувачу доводиться зберігати тишу під час комунікацій на відстані, наприклад під час здійснення військових спеціальних операцій.

Ларингофони також дуже корисні у випадках, коли користувачу потрібен респіраторний захист - оскільки їх використання не змінює конструкції масок і таким чином не порушує існуючої офіційної сертифікації.

Також ларингофони використовуються в телефонії, зокрема в мобільних пристроях типу iPhone.[1]

Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

Джерела[ред.ред. код]