Ларіонов Ігор Миколайович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Ларіонов Ігор Миколайович
Народився 3 грудня 1960(1960-12-03) (54 роки),
Воскресенськ, РРФСР,
СРСР СРСР
Зріст 177 см
Вага 77 кг
Позиція Центральний нападник
Кидок Лівий
Проф. клуби «Хімік» (Воскресенськ)
ЦСКА (Москва)
«Ванкувер Канакс»
«Лугано»
«Сан-Хосе Шаркс»
«Детройт Ред-Вінгс»
«Флорида Пантерс»
«Нью-Джерсі Девілс»
Нац. збірна СРСР СРСР
Росія Росія
Драфт НХЛ 214-й загальний, 1989
«Ванкувер Канакс»
Ігрова кар'єра 1978 — 2004
Зала слави, 2008
Спортивні медалі
Представник СРСР СРСР, Росія Росія
Хокей із шайбою
Олімпійські ігри
Золото 1984 Сараєво
Золото 1988 Калгарі
Бронза 2002 Солт-Лейк-Сіті
Чемпіонат світу
Золото 1982 Фінляндія
Золото 1983 ФРН
Золото 1986 СРСР
Золото 1989 Швеція
Срібло 1987 Австрія
Бронза 1985 ЧССР
Кубок Канади
Золото 1981 Канада
Срібло 1987 Канада
Бронза 1984 Канада
Державні нагороди
Орден «Знак Пошани» — 1982 Орден Трудового Червоного Прапора — 1988
Орден Дружби
Орден Пошани
Заслужений майстер спорту СРСР

Ігор Миколайович Ларіонов (3 грудня 1960 року, Воскресенськ, Московська область, РРФСР, СРСР) — видатний радянський і російський хокеїст. Заслужений майстер спорту СРСР (1982). Гравець легендарної хокейної «п'ятірки» 1980-х років радянського хокею Макаров-Ларіонов-Крутов-Фетисов-Касатонов.

Ігор Ларіонов — один з 3-х хокеїстів у світі (нарівні з В'ячеславом Фетисовим і Скоттом Нідермайєром), кому вдалося виграти основні титули світового хокею: Олімпіаду, чемпіонат світу серед дорослих та юніорів, Кубок Канади чи світу, Кубок Стенлі.

Кар'єра[ред.ред. код]

Вихованець воскресенського "Хіміка".

Гравець «Хіміка» (Воскресенськ, 1977-81), ЦСКА (Москва, 1981-89), «Лугано» (Швейцарія, 1992-93), а також клубів НХЛ «Ванкувер Канакс» (1989–1992), «Сан-Хосе Шаркс»(1993–1995), «Детройт Ред-Вінгс» (1995-2000, 2001-2003), «Флорида Пантерс»(2000) і «Нью-Джерсі Девілс» (2003-04).

У чемпіонатах СРСР відіграв 457 матчів, закинув 204 шайби. У чемпіонатах НХЛ — 921 матч, 169 голів, в турнірах Кубка Стенлі — 150 матчів, 30 голів. У чемпіонаті Швейцарії — 32 матчі, 13 голів.

13 грудня 2004 року провів у Москві прощальний матч[1].

З літа 2008 по літо 2009 року — директор зі спортивних операцій ХК СКА (Санкт-Петербург).

В даний час займається агентської діяльністю. Серед клієнтів Ларіонова — Андрій Локтіонов, Тайлер Сегін, Наиль Якубов, Алекс Гальченюк, Артем Сергєєв.

У 2008 році введений в Зал слави ІІХФ і в Зал хокейної слави НХЛ в Торонто.

Досягнення[ред.ред. код]

  • Дворазовий олімпійський чемпіон (1984, 1988), бронзовий призер ЗОІ-2002.
  • 4-кратний чемпіон світу (1982, 1983, 1986, 1989). Другий призер ЧС 1987, третій призер ЧС 1985.
  • 6-разовий чемпіон Європи (1982, 1983, 1985-87, 1989).
  • Володар Кубка Канади 1981. Фіналіст Кубка Канади 1987, учасник Кубка Канади 1984. Учасник Кубка світу 1996 (5 матчів).
  • 8-кратний чемпіон СРСР (1982–1989)
  • 3-кратний володар Кубка Стенлі (1997, 1998, 2002)
  • з 7 червня 1997 року — член Потрійного золотого клубу.

На Олімпійських іграх і чемпіонатах світу — 77 матчів, 30 голів. У турнірах Кубка Канади — 21 матч, 6 голів.

Нагороди[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. Юрий Ярыгин (15 декабря 2004). «Легендарный хоккеист Игорь Ларионов провел свой прощальный матч». «Российская газета». Процитовано 2011-01-28. 

Джерела[ред.ред. код]