Лататтєві

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Лататтєві
Nymphaea capensis
Біологічна класифікація
Домен: Еукаріоти (Eukaryota)
Царство: Зелені рослини (Viridiplantae)
Відділ: Вищі рослини (Streptophyta)
Надклас: Покритонасінні (Magnoliophyta)
Порядок: Лататтєцвіті (Nymphaeales)
Родина: Лататтєві (Nymphaeaceae)
Salisb. 1805
Підродини / Роди
німфейні/ латаття, ондінея;
глечикові/ глечики;
евріалові/ евріала, вікторія;
барклайєві/ барклайя
Посилання
Commons-logo.svg Вікісховище: Nymphaeaceae
ITIS logo.jpg ITIS: 18368
US-NLM-NCBI-Logo.svg NCBI: 4410
Wikispecies-logo.svg Віківиди: Nymphaeaceae

Лататтєві, або Німфейні (Nymphaeaceae) — родина квіткових рослин порядку Лататтєцвітих (Nymphaeales).

Класифікація[ред.ред. код]

Родина Лататтєві — найбільша в порядку Лататтєцвітих. Вона налічує 4 підродини, що містять 6 родів:

Поширення[ред.ред. код]

Дитина плаває на листку вікторії

Географічний ареал родини дуже широкий.

Екологія[ред.ред. код]

Широке географічне поширення Німфейних визначає і дуже різні кліматичні умови їх зростання. Якщо вікторія росте в тропічних водоймах Південної Америки з температурою води + 28 … +33 ° С, то латаття біле (Nymphaea alba) в зимовий час переносить промерзання водойм, зберігаючи життєздатність. Його ареал досягає в європейській частині Росії 68° північної широти. Латаття сніжно-біле (Nymphaea candida) піднімається на висоту 500 м над рівнем моря.

Всі Лататтєві є гідрофітами, тобто ведуть водний спосіб життя. При цьому латаття є рослиною-амфібією, тобто земноводною рослиною, що здатна жити як у воді, так і на суші при зниженні рівня води у водоймі. У вікторії і ондінеї в суху пору року, коли рівень води знижується, надземні частини відмирають, а кореневища знаходяться в стані спокою.

Представники родини переважно гідрохори, особливо вікторія. Вони ростуть тільки в проточних водоймах, тому в штучних умовах вони гинуть при недостатньому припливі кисню.

Загальна біоморфологічна характеристика[ред.ред. код]

Як правило, Лататтєві — багаторічні кореневищні трави, за виняток становить евріали, яка є однорічником. Стебло всіх представників родини перетворилося на кореневище, або горизонтально занурене в донний субстрат, або має форму бульби. Залягають кореневища на різній глибині. Так, кореневища латаття білого зустрічаються на великих глибинах, що іноді досягають 5 м і більше, в той час як, наприклад, вікторія амазонська (Victoria Amazonica) надає перевагу мілководдю і в Амазонці зазвичай росте не глибше 2 м. В кореневищі, як і в інших частинах рослини, проходить складна система повітроносних каналів, по яких доставляється повітря. Кореневище утримується в ґрунті за допомогою коренів, розташованих в його вузлах.

Водний спосіб життя Лататтєвих, постійно пов'язаний з дефіцитом світла і кисню, викликав до життя гетерофілію, тобто різнолистність. Майже всі представники родини мають підводні і надводні листки. І ті, й інші розташовуються спірально. Плаваюче повітряне листя різних родів сильно розрізняється за формою листової пластинки, краю листа, ступенем розвитку на них епідермальних горбків, волосків і шипиків, а також за вмістом у них антоціану. Листова пластинка звичайно шкіряста, міцна, що забезпечує збереження її цілісності при сильних коливаннях води і зливах. Жилки листя сильно видаються з нижньої сторони листка, особливо у вікторії і евріали. Центр ваги плаваючого листя розташовується в місці прикріплення черешка. Їх листова пластинка завжди лежить на поверхні води. У разі сильного розростання рослин плаваючі листки можуть щільно закривати всю поверхню водойми. Міцність і разом з тим еластичність черешків забезпечують рослинам вільне переміщення листя по поверхні під впливом течій і інших коливань води. Повітряні листки утворюються зазвичай влітку.

Найбільше листя у вікторії. Воно досягає в діаметрі 2 м і завдяки потужній листовій пластинці, краї якої до того ж загнуті вгору, здатне витримує вантаж до 35 кг.

У Лататтєвих поверхня листя не змочується завдяки восковому нальоту й утворенню горбкуватих виростів на епідермальних клітинах. Молоде листя покрите слизом, що виділяється спеціальними залозистими волосками. Фізіологічне значення цього слизу невідомо.

Квітка Victoria cruziana

При проростанні насіння перші, так звані ювенільні листки зазвичай сильно відрізняються за формою від зрілого листя дорослої рослини, в тому числі вирощеного з кореневищ. Наприклад, у вікторії амазонської перший лист майже ниткоподібний, позбавлений листової пластинки, другий листок має листову пластинку ланцетно-стріловидної форми, а третій лист подовжено-стріловидною формою вже нагадує лист латаття, всі три листка залишаються під водою, і тільки четвертий лист плаваючий; він виразно щитовидний, плоский, як у латаття, а не з загнутими краями, як в дорослої рослини.

Квітки поодинокі, іноді дуже великі, зазвичай сидять на довгій квітконіжці, яка у деяких видів досягає в довжину 5 м. Вони двостатеві, актиноморфні, зазвичай спіроциклічні, з подвійною оцвітиною, за винятком ондінеї, у якої пелюстки відсутні. Чашолистків 5 або 4. Пелюстки численні, черепитчасті.

Тичинки зазвичай численні. У більшості Лататтєвих тичинки примітивного типу, більш або менш стрічкоподібні. Пильовики дуже довгі, занурені в стерильну тканину тичинки.

Гінецей сіпкарпний, з 5 — 35 плодолистками, зазвичай з сидячим рильцем. Зав'язь верхня (глечики і ондінея), полунижня (латаття і вікторія) або нижня (барклайя і евріала).

Цвітіння більшості Лататтєвих являє собою гарне видовище. Квітки евріали лише на короткий час витикаються з води. Барклайя цвіте 2 дні і по відцвітанні занурюється у воду. Вікторія цвіте також протягом всього 2 діб, але її цвітіння, під час якого забарвлення пелюсток змінюється від білого до яскраво-рожевого або червоного, являє собою ефектну картину.

У Лататтєвих дуже своєрідне запилення. У евріали спостерігається підводна клейстогамія, або так звана гідроклейстогамія. Деякі ботаніки припускають, що барклайї і ондінеї також властива клейстогамія. Яскраво пофарбовані і ароматні квітки латаття, гдечиків і вікторії залучають різних комах, серед яких основну роль в запиленні відіграють жуки. Завдяки тому, що квітки Лататтєвих мають здатність закриватися в одних видів в вечірні, в інших у ранкові години, жуки виявляються в свого роду «пастці», де вони залишаються до чергового відкриття квітки, поїдаючи тичинки і обсипаючись пилком, який вони переносять на інші квітучі рослини. Для залучення жуків на плодолистках вікторії є спеціальні харчові тільця. У глечиків спостерігається протогінія, яка забезпечує запилення квіток. У неї, крім аромату і яскравого забарвлення чашолистків, комах приваблюють нектарники, які утворюються на абаксіальной стороні рудиментарних пелюсток.

Плід — губчаста синкарпна ягодоподібна многолистовка, дуже різна за формою, величиною і будовою. Плід вікторії найбільший серед Лататтєвих і може досягати розмірів голови дитини. Він має форму урни і містить до 400 насіннин. Плід ондінеї найдрібніший за величиною, досягає в довжину всього 14-17 мм і завширшки 8-10 мм. Насіння дрібне, з маленьким зародком, зануреним одним кінцем в слабо розвинений ендосперм, під яким є рясний крохмалистий перисперм. Плоди Лататтєвих, за винятком глечиків, дозрівають під водою. При цьому плід розпадається, насіння спливає на поверхню води і, одягнені слизом, деякий час плавають, нагадуючи ікру риб. Мабуть, саме тому вони привертають увагу птахів. Після руйнування слизу і арілусу насіння опускається на дно, де й проростає. Насіння латаття, глечиків і, ймовірно, інших Лататтєвих можуть поширюватися водоплавними птахами і, можливо, також рибами. У природних умовах більшість Німфейних розмножуються переважно вегетативно — кореневищами і бульбами, а глечики частіше насінням.

Роль у природі[ред.ред. код]

Брахма, Вішну і Шива, що сидить на лотосах із своїми дружинами. Близько 1770 року. Гюлер, Індія

Лататтєві відіграють велику роль у харчуванні таких цінних мисливсько-промислових тварин, як лось, олень, ондатра, нутрія, бобер і їжатець. У літній час латаття іноді становлять до 50% корму ондатри. В умовах Кавказу нутрія харчується в значній мірі листям, черешками і квітконіжками латаття, оселяючись в найменш глибоких частинах водойми. У Гайані на листках вікторії неодноразово спостерігалися гнізда водоплавних птахів. Кореневищами латаття харчуються черепахи

Використання[ред.ред. код]

Лататтєві мають не лише певну естетичну цінність, прикрашаючи водойми і оранжереї ботанічних садів, але й здавна їх застосовують в народній медицині. У Бразилії смажене насіння вікторії вживають в їжу, а насіння і коріння евріали їдять в Китаї, де на півдні країни цю рослину навіть спеціально культивують. Цікаво застосування латать у стародавніх народів як культових рослин. Так, яскраво-червоні квіти латаття червоного (Nymphaea rubra), що прийшло зі Східної Індії, використовували для виготовлення вінків, які покладали на володарів Давнього Єгипту під час сходження на престол, як символ їх божественності. Стилізоване зображення латаття, наприклад латаття блакитне (Nymphaea coerulea), з яскраво-блакитними квітками, що дико виростають у долині Нілу, дуже часто зустрічається на монетах, колонах і могильних плитах Стародавнього Єгипту. 

З лататтям пов'язані численні легенди і сказання. Так, знаменитий єгипетський лотос (Nymphaea lotus) примітний тим, що його квітки зазвичай розкриваються ввечері і закриваються рано вранці, був присвячений богам Озірісу і Ізіді; люди вірили в його зв'язок з Місяцем.

Література[ред.ред. код]

  • Жизнь растений: в 6-ти томах. — М.: Просвещение. Под редакцией А. Л. Тахтаджяна, главный редактор чл.-кор. АН СССР, проф. А. А. Федоров. 1974 (рос.)

Джерела[ред.ред. код]