Латерит

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Латерит

Латери́т (рос. латерит, англ. laterite, нім. Laterit m) — червоноколірний залізистий або залізисто-глиноземистий елювіальний продукт глибокого фізико-хімічного вивітрювання алюмосилікатних порід в умовах вологого тропічного та субтропічного клімату. Геологічний вік латериту змінюється від сучасного до палеозойського і давнішого. В тропічній зоні земної кулі латерит покриває великі плато і горбисті території. Потужність шару латериту коливається від декількох метрів до 50 м. У залежності від складу материнських головних порід, що зазнавали вивітрювання, розрізнюють латерити бокситоносні, нікеленосні, залізисті, манґаноносні, а також елювіальні розсипи золота, платини, алмазів, каситериту та ін. У ґрунтознавстві терміном латерит позначають щільний ґрунтовий горизонт, збагачений оксидами заліза та манґану, які принесені ґрунтовими водами. Глинисті латерити використовуються як будівельний матеріал.

В Україні латерит є на Кримському півострові.

Див. також[ред.ред. код]

Література[ред.ред. код]