Латимерія

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Латимерія
Латимерія коморська (Latimeria chalumnae).
Біологічна класифікація
Домен: Ядерні (Eukaryota)
Царство: Тварини (Metazoa)
Підцарство: Справжні багатоклітинні (Eumetazoa)
Тип: Хордові (Chordata)
Підтип: Черепні (Craniata)
Надклас: Щелепні (Gnathostomata)
Клас: Лопатепері (Sarcopterygii)
Ряд: Целакантоподібні (Coelacanthiformes)
Родина: Латимерієві (Latimeriidae)
Рід: Латимерія (Latimeria)
Smith, 1939
Мапа знахідок представників роду Латимерія
Мапа знахідок представників роду Латимерія
Види
Синоніми
* Malania Smith, 1953
Посилання
Commons-logo.svg Вікісховище: Latimeria
ITIS logo.jpg ITIS: 649767
US-NLM-NCBI-Logo.svg NCBI: 7896
Wikispecies-logo.svg Віківиди: Latimeria

Латимерія (Latimeria) — рід целакантів родини Латимерієві (Latimeriidae), що збереглися до сьогоднішнього часу.

Характеристика[ред.ред. код]

Latimeria chalumnae - екземпляр у Зоологічному музеї в Копенгагені

Базуючись на кільцях приросту на отолітах, латимерії живуть до 80-100 років. Мешкають на глибині 700 м і більше, але частіше трапляються на 90-200 м. Живі екземпляри целаканта коморського Latimeria chalumnae мають блакитне забарвлення, що є, імовірно, камуфляжем від їх потенційних жертв; екземпляри целаканта індонезійського (L. menadoensis) мають коричневе забарвлення.

Очі целакантів дуже чутливі, мають тапетум. Латимерії майже ніколи не відловлюються в денний час і в повний місяць. Їхні очі мають велику кількість червоних тілець, рецепторів, що допомагають бачити в темряві краще, ніж при світі. Завдяки цьому латимерія віддає перевагу темній воді.

Латимерії полюють на різні типи жертв, таких як каракатиці, кальмари, глибоководні риби, дрібні акули. Для целакантів властива здатність плавати під час полювання головою вниз, задом на перед, або перевернутими догори черевом.

Модель Latimeria chalumnae у Оксфордському музеї Природної Історії, що показує природне забарвлення риби

Целаканти, що живуть біля Содвана-Бей у Південній Африці, відпочивають у печерах на глибині 90-150 м протягом світлої частини доби і випливають на глибину менш за 55 м на полювання в ночі. Для латимерій важлива не стільки глибина, скільки темрява, а ще більше - температура від 14 до 22 °C. Кількість кисню, яку кров може поглинати з води через зябра, залежить від температури води. Наукові дослідження вказують, що латимерії вимушені залишатись у холодних, багатих киснем водах, у протилежному випадку їх кров не здатна поглинати достатню кількість кисню.[1]

Розмноження[ред.ред. код]

Самиці целакантів яйцеживородні, народжують мальків групами по 5-25 шт.; мальки здатні до самостійного життя одразу після народження. Розмноження досліджено погано, але зрозуміло, що вони сягають статевої зрілості на 20 році життя. Вагітність триває 13-15 місяців.

Знахідки[ред.ред. код]

Стаття про знахідку латимерії у 1939 р., журнал Daily Dispatch
Таблиця знахідок[2][3]
Дата Опис
до 1938 Попри те що латимерія була невідома за заході, аборигени Південної Африки знали про цю рибу, називаючи її "gombessa" або "mame".[4]
1938 (23 грудня) За 70 км на південний-захід від Іст-Лондона вперше знайдено сучасного целаканта.
1952 (21 грудня) Другий відомий для науки екземпляр знайдений біля Коморських островів. З тих часів близько 200 екз. зловлено біля островів Великий Комор і Анжуан.
1988 Першу фотографію латимерії в її природному середовищі зроблено Гансом Фріке біля Великого Комора.
1991 За 24 км на північний схід від узбережжя Келімане, Мозамбік, знайдено ще одного целаканта.
1995 За 30 км на південь від Туліару, Мадагаскар, знайдено ще одного целаканта.
1997 (18 вересня) Знайдено новий вид латимерії, на цей раз біля берегів Індонезії.
2000 Група целакантів відзначена дайверами біля Содвана-Бей, Водяно-болотний парк Ісімангалісо, Південна Африка.
2001 Ще одну групу виявлено біля берегів Кенії.
2003 Вперше целакант пійманий рибалкою в Танзанії. Взагалі за рік піймано 22 екз.
2004 Канадський дослідник Вільям Саммерс піймав найбільший відомий екземпляр целаканта біля берегів Мадагаскару.[Джерело?]
2007 (19 травня) Індонезійський рибалка, Джустінус Лаама, впіймав біля берегів Сулавесі екземпляр довжиною 1,31 м і вагою 51 кг, який впродовж 17 годин жив у басейні.[5]
2007 (15 липня) Двоє рибалок із Занзібару впіймали целаканта довжиною 1,34 м і вагою 27 кг. Рибу було впіймано біля північного узбережжя острова, біля берегів Танзанії.[6]

Примітки[ред.ред. код]

  1. page 200, Weinberg, Samantha. 2006. A Fish Caught in Time: the Search for the Coelacanth. HarperCollins Publishers, New York, NY.
  2. Iziko South African Museum, Cape Town
  3. Nelson, Joseph S. (2006). Fishes of the World. John Wiley & Sons, Inc. ISBN 0-471-25031-7
  4. Rumor or Reality: The Creatures of Cryptozoology, #7 in the list. Livescience.com
  5. Reuters (2007), "Indonesian fisherman nets ancient fish", Reuters UK, 2007-05-21, Retrieved on 2007-07-16.
  6. Reuters (2007), "Zanzibar fishermen land ancient fish", Reuters UK, 2007-07-15, Retrieved on 2009-12-13.

Ресурси Інтернету[ред.ред. код]