Лаура Рейніля

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Лаура Рейніля
Laura Reinilä
Прапор
Прапор
4-а Посол Фінляндії в Україні
2003 — 2007
Міністр: Ерккі Туоміоя
Попередник: Тімо Юхані Репо
Наступник: Крістер Міккелссон
Прапор
Прапор
Посол Фінляндії у Тунісі
2007 — 2010
Міністр: Ілкка КанерваАлександер Стубб
Попередник: Каія Іландер
Наступник: Тійна Йортікка-Лайтінен
 
Народження: 1950(1950)
Йоенсуу, Північна Карелія, Фінляндія
Національність: фінка
Країна: Фінляндія Фінляндія
Релігія: лютеранство
Освіта: Гельсінський університет
Нагороди:
орден «За заслуги» III ступеня Commander of the Order of the Lion of Finland Knight First Class of the Order of the Lion of Finland

Лаура Рейніля (фін. Laura Reinilä; нар. 1950(1950), Йоенсуу, Північна Карелія, Фінляндія) — фінська дипломатка. Четвертий Надзвичайний і Повноважний Посол Фінляндії в Україні після відновлення незалежності у 2003—2007 роках. Посол у Тунісі у 2007—2010 роках.

Біографія[ред. | ред. код]

Лаура Рейніля народилась 1950 року у фінському місті Йоенсуу у Північній Карелії[1]. Закінчила Гельсінський університет, магістр політичних наук; Паризьку національну школу управління.

Дипломатична кар'єра:

  • З 1984 року по 1988 рік — Місія Фінляндії при Організації з економічного розвитку, Париж;
  • З 1988 року по 1990 рік — перший секретар Посольства Фінляндії в Російській Федерації;
  • З 1990 року по 1993 рік — радник політичного відділу Міністерства закордонних справ Фінляндії;
  • З 1993 року по 1997 рік — радник, заступник глави місії Посольства Фінляндії в Австралії;
  • З 1997 року по 1999 рік — Посол, заступник начальника служби протоколу Міністерства закордонних справ Фінляндії;
  • З 1999 року по 2003 рік — Посол з врегулювання цивільних криз у МЗС Фінляндії.
  • З 2003 року по 2007 рік — Надзвичайний і Повноважний Посол Фінляндії в Україні.
  • З 2007 року по 2010 рік — Надзвичайний і Повноважний Посол Фінляндії у Тунісі.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Новий посол Фінляндії — етнічний швед. Архів оригіналу за 6 липня 2015. Процитовано 19 липня 2012.

Література та джерела[ред. | ред. код]