Лауреати премії Вольфа (фізика)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Докладніше: Премія Вольфа

Премія Вольфа з фізики присуджується раз на рік Фондом Вольфа. Це одна з шести премій Вольфа, що вручається Фондом з 1978.

Лауреати премії[ред.ред. код]

Рік вручення Лауреат Країна Формулювання
1978 Ву Цзяньсюн КНР КНР / США США За дослідження сил слабкої взаємодії, що сприяли встановленню точної форми, а також незбереження парності, для цього виду сил.
1979 Джордж Юджин Уленбек Нідерланди Нідерланди / США США За відкриття, спільно з нині покійним С. А. Гаудсмітом, спіну електрона.
Джузеппе Оккіаліні Італія Італія За внесок у відкриття народження електронних пар і заряджених піонів.
1980 Майкл Фішер
Лео Каданов
Кеннет Геддес Вільсон
США США
США США
США США
За новаторські розробки, що завершилися створенням загальної теорії критичної поведінки в переходах між різними термодинамічними фазами матерії.
1982 Леон Ледерман
Мартін Льюїс Перл
США США
США США
За несподіване експериментальне відкриття нових частинок, що формують третє покоління кварків і лептонів.
1987 Герберт Фрідман США США За його піонерські дослідження сонячного рентгенівського випромінювання.
1988 Роджер Пенроуз
Стівен Гокінг
Велика Британія Велика Британія
Велика Британія Велика Британія
За блискучий розвиток загальної теорії відносності, в якому вони показали неминучість космологічних сингулярностей і пояснили фізику чорних дір. У своїй роботі вони значно поглибили наше розуміння походження і можливої ​​долі Всесвіту.
1989 Премія не присуджувалася
1990 П’єр Жиль де Жен
Девід Таулес
Франція Франція
Велика Британія Велика Британія / США США
За широкий спектр піонерських вкладів в наше розуміння організації складних конденсованих систем: де Жену — особливо за його роботи з макромолекулярних речовин та рідких кристалів, Таулесу — за роботи з невпорядкованих та низьковимірних систем.
1993 Бенуа Мандельброт Франція Франція / США США За усвідомлення широкого поширення фракталів і розвиток математичних методів для їх опису; він змінив наш погляд на природу.
1994 Йоітіро Намбу Японія Японія / США США За внесок в теорію елементарних частинок, включаючи усвідомлення ролі спонтанного порушення симетрії за аналогією з теорією надпровідності, і за відкриття колірної симетрії сильних взаємодій.
1996/1997 Джон Арчибальд Вілер США США За плідний внесок у фізику чорних дір, квантову гравітацію, а також у теорію ядерного розсіювання і теорію поділу ядра.
1999 Дан Шехтман Ізраїль Ізраїль За експериментальне відкриття квазікристали ів, неперіодичних твердих тіл з дальнім порядком, яке надихнуло дослідження нового фундаментального стану речовини.
2000 Раймонд Девіс
Масатосі Косіба
США США
Японія Японія
За піонерські спостереження астрономічних явищ шляхом детектування нейтрино, що призвели до створення розвивається напряму нейтринної астрономії.
2001 Премія не присуджувалася
2002/2003 Бертран Гальперін
Ентоні Легетт
США США
Велика Британія Велика Британія / США США
За ключові припущення в широкому розмаїтті областей фізики конденсованого стану речовини: Леггета — в надплинності ізотопів рідкого гелію і в макроскопічних квантових явищах, Гальперіна — в двовимірному плавленні, розупорядкованих системах і в системах із сильною міжелектронною взаємодією.
2004 Робер Бру
Франсуа Енглер
Пітер Гіггс
Бельгія Бельгія
Бельгія Бельгія
Велика Британія Велика Британія
За піонерську роботу, яка привела до розуміння механізму генерації маси всякий раз, коли локальна калібрувальна симетрія реалізується асиметрично у світі субатомних частинок.
2005 Деніел Клеппнер США США За революційну роботу в атомної фізики воднеподібних систем, що включає дослідження з водневого мазер у, рідбергівських атомві та бозе-ейнштейнівської конденсації.
2006/2007 Альбер Ферт
Петер Грюнберг
Франція Франція
Німеччина Німеччина
За незалежне відкриття явища гігантського магнітного опору, що став основою нового напряму досліджень та програм — спінтроніки, в якому спін електрона використовується для зберігання і передачі інформації.
2008 Премія не присуджувалася
2009 Премія не присуджувалася
2010 Джон Клаузер
Ален Аспе
Антон Цайлінгер
США США
Франція Франція
Австрія Австрія
За фундаментальний концептуальний і експериментальний внесок в основи квантової фізики, зокрема за серію зростаючих за складністю перевірок нерівностей Белла (або розширених версій цих нерівностей) з використанням заплутаних квантових станів.
2011 Максиміліан Гайдер
Гаральд Розе
Кнут Урбан
Німеччина Німеччина
Німеччина Німеччина
Німеччина Німеччина
За розробку технології електронної мікроскопії зі скоригованими абераціями, що дозволила спостерігати окремі атоми з пікометровою просторовою роздільністю, що стало революційним досягненням для матеріалознавства.

Посилання[ред.ред. код]