Леандро Ян Марконі
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Леа́ндро Ян Марко́ні пол. Leandro Jan Marconi (23 квітня 1834 Варшава — 8 жовтня 1919 Монтре) — польський архітектор італійського походження. Син архітектора Генрика Марконі (1792—1863). Мати — шотландка Маргарита Гейтон (1807—1884). Дружиною була Броніслава Осіковська (1838—1902).[1] Мав доньку Генрієту і сина Владислава. Початково працював із батьком. 1854 склав екзамен будівничого I класу, 1865 — II класу. Автор проектів багатьох еклектичних будівель, стилістично пов'язаних із класицизмом і італійським ренесансом.
Твори [ред.]
- Білий палацик на вулиці Фраскаті, Варшава.
- Велика синагога у Варшаві (1876—1878 зруйнована 1943).
- Торгівельний банк (Bank Handlowy) у Варшаві на вул. Траугутта.
- Палац Вільгельма Еліса Рау у Варшаві на вул. Алеї уяздовські (1866—1868).
- Перебудова палацу Собанських у Варшаві на вул. Алеї уяздовські (1876).
- Палац Константина Замойського у Варшаві на вул. Фоксал (1878).
- Костел у селі Чижев Мазовецького воєводства.
- Палац у місті Вака Троцька, Литва.
Примітки [ред.]
- ↑ Родинні кола деяких осіб із Польського біографічного словника. MARCONI Leandro Jan (1834-1919) architekt (t. 19 s. 602) (drzewo). Переглянуто 27 травня, 2010
Джерела [ред.]
- Łoza S. Słownik architektów i budowniczych polaków oraz cudzoziemców w Polsce pracujących. — Warszawa: Wydawnictwo im. Mianowskiego, Instytutu popierania nauki, 1931. — С. 211, 212.
