Левицький Венедикт
| о. Венедикт Левицький | |
|---|---|
 | |
| Основні відомості | |
| Народження |
29 березня 1783 с. Іванівці, нині Жидачівський район Львівська область Україна |
| Країна: |
 Австрійська імперія |
| Альма-матер: | Львівський університет |
| Заклад: | Львівський університет |
| Конфесія: | УГКЦ |
| Смерть: | 14 січня 1851 (67 років) |
| м. Львів | |
| Праці й досягнення | |
| Рід діяльності: | священик |
| Основні інтереси: | моральне богослов'я |
| Звання: | професор |
| Титул: | Ректор Львівського університету (1829—1830 |
 Левицький Венедикт у Вікісховищі | |
о. Венеди́кт Леви́цький де Равіч (29 березня 1783, с. Іванівці на Стрийщині, нині Львівської області — 14 січня 1851) — український греко-католицький церковний діяч, педагог, професор і ректор Львівського університету (1829—1830).
Біографія[ред. | ред. код]
1802 року закінчив Львівську гімназію. У 1803—1805 роках вивчав філософію і право у Львівському університеті, у 1805—1810 роках навчався у Віденському конвікті (семінарії). Був:
- священиком в соборі святого Юра у Львові (1810—1815),
- заступником ректора Львівської духовної семінарії (1815—1820),
- професором морального богослов'я Львівського університету (з 1817),
- тимчасовим ректором семінарії (1820—1824, 1836—1838),
- почесним каноніком (крилошанином з 1826),
- деканом богословського факультету університету (1829, 1831, 1839, 1843, 1847),
- ректором університету (1829—1830),
- цензором українських книг і театральних вистав (1835—1848).
Відомий як консерватор, ініціатор цензурної заборони альманахів Руської Трійці «Зоря» і «Русалка Дністрова» (наказав конфіскувати весь наклад, що було зроблено тільки 1845 року[1]), граматики живої народнорозмовної мови Йосипа Лозинського та інших видань.
Під час революції 1848—1849 в Австрії — член Головної Руської Ради, керівник її відділу освіти, учасник Першого з'їзду русинської інтелігенції у Львові, де обстоював церковно-слов'янську мову в літературі, співзасновник Галицько-Руської Матиці.
Відзнаки[ред. | ред. код]
- цісарсько-королівський радник (від 1847),
- піднесений до шляхетського стану і до свого прізвища почав приписував додаток de Rawicz (1848).
Праці[ред. | ред. код]
Автор праці «Про руський напис на дзвоні св. Юра у Львові» (1831), перекладів біблійної історії Старого і Нового Заповіту, довідника про галицьких і львівських єпископів, життєписів ректорів Львівського університету.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Василь Верига. Нариси з історії України… С. 157
Джерела[ред. | ред. код]
- Ф. І. Стеблій. Левицький Венедикт [Архівовано 22 серпня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2009. — Т. 6 : Ла — Мі. — С. 85. — 784 с. : іл. — ISBN 978-966-00-1028-1.
- Левицький Венедикт // Енциклопедія українознавства. Словникова частина. — Т. 4. — С. 1265. (світлина)
- Стеблій Ф. Левицький Венедикт // Довідник з історії України. — 2-е видання. — К., 2001. — С. 396.
- Василь Верига. Нариси з історії України (кінець XVIII — початок XIX ст.). — Львів: Світ, 1996. — 448 с. — С. 157—158. — ISBN 5-7773-0359-5.
- Левицький Венедикт / Довідник з історії України. За ред. І. Підкови та Р. Шуста. — К. : Генеза, 1993. [Архівовано 4 березня 2015 у Wayback Machine.]
| ||||||||||
