Левоневський Валерій Станіславович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Левоневський Валерій Станіславович
В. С. Левоневський
Народився 15 серпня 1963(1963-08-15) (60 років)
Гродно, БРСР
Громадянство Білорусь Білорусь
Місце проживання Гродно, Білорусь
Діяльність білоруський підприємець, опозиційний лідер
Відомий завдяки Страйковий комітет Республіки Білорусь
Посада голова СКРБ
Партія Об'єднана громадянська партія
Сайт levonevski.net

Вале́рій Станісла́вович Левоне́вський (рос. Вал́ерий Станисл́авович Левон́евский, біл. Вале́ры Станісла́вавіч Леване́ўскі, пол. Walery Lewoniewski) — білоруський політичний та громадський діяч, колишній політичний в'язень. Визнаний «Міжнародною Амністією» в'язнем сумління[1].

Біографія[ред. | ред. код]

Народився 15 серпня 1963 року в м. Гродно в багатодітній сім'ї[2]. Захоплення: бокс, шахи, фотографія, радіоелектроніка, програмування, філософія, правознавство.

1979 р. — кандидат в майстри спорту з боксу.

1980 р. — почав трудовий шлях з роботи слюсарем механічних майстерен.

1980—1982 рр. — служба в РА, відмінник Радянської і Болгарської Армії.

1985—1991 рр. — регулювальник радіоапаратури, слюсар контрольно-вимірювальних приладів і автоматики, інженер на підприємствах м. Гродно.

1991 р. — зареєстрований індивідуальним підприємцем. Керував Гродненським обласним суспільним об'єднанням по захисту прав платників податків, споживачів і автоаматорів, Гродненським інформаційно-правовим центром, Гродненським центром по захисту прав споживачів.

З 1996 року очолює Страйковий комітет (Страйком) підприємців Республіки Білорусь. Організатор масових акцій протесту підприємців в Республіці Білорусь, за що притягувався до арештів, штрафних санкцій і судових переслідувань. Засновник і головний редактор республіканського бюлетеня «Підприємець»[3]. Неодноразово брав участь у виборах як кандидат в депутати місцевих і республіканських органів законодавчої влади. У всіх випадках відмовлено в реєстрації за політичними мотивами[4][5].

У 2001 році висувався кандидатом у президенти Республіки Білорусь[6]. Зняв свою кандидатуру[7][8] через законодавство (Декрет № 20 2001 р.[9]), що змінилося в процесі виборів.

2004—2006 рр. — відбував покарання у вигляді позбавлення свободи в колонії загального режиму, з конфіскацією майна, по ст. 368, ч. 2 Кримінального кодексу Республіки Білорусь (образа президента Республіки Білорусь). До Валерія Левоневського було заборонено застосовувати умовно-дострокове звільнення і амністію. Багато разів в колоніях Валерій піддавався покаранням у вигляді приміщення в ШІЗО (штрафний ізолятор), позбавлення побачень, а також тортурам і знущанням, погрозам вбивства з боку адміністрації ВЗ з основною метою: підписи під публічною відмовою від своєї політичної діяльності. Валерію було відмовлено протягом всього терміну відбуття покарання в кваліфікованій медичній допомозі і в медичному обстеженні. Йому заборонено було оскаржити накладені адміністрацією в'язниць стягнення в судовому порядку.

Валерій Левоневський повністю відбув дворічний термін ув'язнення, «відсидів» від «дзвінка до дзвінка» в різних в'язницях і колоніях[1], у тому числі:

2010 рік — вийшов документальний фільм «Під прицілом влади»[10], присвячений розвитку страйкового руху підприємців в Білорусі. Головний герой фільму, Валерій Левоневський, розповідає, наскільки важливим і небезпечним є ведення бізнесу в Білорусі. Фільм став лауреатом XV Загальнопольського перегляду документальних форм BAZAR в Познані.

Кримінальна справа[ред. | ред. код]

Напередодні 1 травня 2004 року в м. Гродно поширювалися листівки, в яких В. Левоневський запрошував городян взяти участь в санкціонованому мітингу 1 травня. У листівці також містився текст[11][12]:

прийди і скажи, що ти проти, щоб за твій рахунок «хтось» їздив до Австрії відпочивати, кататися на лижах, жити собі на втіху

Оскільки було відомо, що президент Білорусі Олександр Лукашенко проводив відпустку в Австрії, прокуратура Білорусі згодом розцінила це як публічну образу президента.

1 травня 2004 року Левоневський мав намір взяти участь в санкціонованій властями демонстрації в Гродно, але вранці Валерій був затриманий на виході з будинку, де він проживає. Співробітники міліції доставили його в місцеве відділення міліції, і, вилучивши гроші і паспорт, помістили в ізолятор тимчасового вмісту. Того ж дня вранці були затримані діти Левоневського, яких через декілька годин випустили з відділення міліції[13].

3 травня 2004 року на 15 діб арешту був засуджений Валерій Левоневський. Порушуючи закон, судили не в суді, а в камері ізолятора тимчасового вмісту (ІТУ)[14].

3 травня 2004 року за активну участь в мітингу (1 травня) на 13 діб арешту був засуджений Володимир Левоневський — син Валерія Левоневського[14].

7 травня 2004 року співробітники КДБ і ОМОНа, виламавши вхідні двері, увірвалися в квартиру В.Левоневського. Обшук тривав шість годин. З квартири було вилучено всю оргтехніку, багато документів, коштовні речі[14][15][16]. Співробітники КДБ примушували неповнолітню дочку Левоневського свідчити проти свого батька[17]. У цей і подальші дні співробітники КДБ і міліції проводили обшуки у родичів Левоневського, а також в офісах громадських організацій, які, на думку спецслужб, могли бути причетні до справи «Образа президента».

14 травня 2004 року — за день до закінчення 15 діб арешту, Левоневському подовжують на 3 дні термін затримання.

18 травня 2004 року — Левоневському було пред'явлене звинувачення по ст. 368 (ч. 2) Кримінального кодексу Білорусі — «Публічна образа президента РБ, здійснена особою, раніше судимою за образу, або наклеп, або сполучене із звинуваченням в здійсненні тяжкого або особливо тяжкого злочину». Валерій з ІТУ був поміщений в СІЗО на 2 місяці[18].

4 червня 2004 року — вперше з моменту арешту (1 травня 2004 року) В.Левоневському дозволили зустрітися з дружиною в СІЗО[19].

12 липня 2004 року — Левоневському подовжують арешт ще на місяць[20].

21 липня 2004 року — дружина Левоневського звернулася до президента Білорусі О.Лукашенко із скаргами на умови пребування мужа в СІЗО[21].

21 липня 2004 року — проти сина Володимира збуджена кримінальна справа по ст.342 Кримінального кодексу Білорусі — «Організація несанкціонованого мітингу» (термін арешту — до 3 років)[22].

21 липня 2004 року — Валерій Левоневський оголошує голодовку в СІЗО[23].

27 липня 2004 року — Левоневський припинив голодовку[24].

28 липня 2004 року — з Валерія Левоневського і його сина зняті звинувачення по ст.342 КК РБ[25].

1 серпня 2004 року — Сергій Шнуров («Ленінград») і Олександр Васильєв («Сплін») виступили в захист Левоневського[26].

16 серпня 2004 року суд продовжив Левоневському термін ув'язнення під вартою ще на 1 місяць[27].

7 вересня 2004 року суд Ленінського р-ну м. Гродно (суддя Демченко Д. В., державний обвинувач Панасюк Е. Р.) визнав Васильєва Олександра Олександровича і Левоневського Валерія Станіславовича винними в публічній образі президента Республіки Білорусь, сполученою із звинуваченням в скоєнні тяжкого злочину, і на підставі ч. 2 ст. 368 Кримінального Кодексу Республіки Білорусь засудив обох до двох років позбавлення волі з відбуттям покарання в колонії загального режиму.

16 вересня 2004 року Європейський Парламент закликає білоруські власті негайно звільнити Валерія Льовоневського і всіх інших політичних противників режиму[28].

Сім'я[ред. | ред. код]

Одружений, четверо дітей.

Зсилки[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ а б Білорусь: Валерій Левоневський і Олександр Васильєв попали у в'язницю за публікацію вірша | Amnesty International (рос.). Архів оригіналу за 20 січня 2012. Процитовано 19 червня 2011.
  2. ↑ Автобіографія на офіційному сайті Левоневського В.С. (рос.). Архів оригіналу за 23 серпня 2011. Процитовано 19 червня 2011.
  3. ↑ Бюлетень «ПІДПРИЄМЕЦЬ» (інтернет-версія) (рос.). Архів оригіналу за 14 серпня 2011. Процитовано 19 червня 2011.
  4. ↑ Валерію Левоневському відмовлено в реєстрації кандидатом в депутати (рос.). Архів оригіналу за 2 квітня 2012. Процитовано 19 червня 2011.
  5. ↑ Комісія Гродненського Північного виборчого округу відмовила в реєстрації ініціативній групі Валерія Левоневського (рос.). Архів оригіналу за 13 листопада 2017. Процитовано 19 червня 2011.
  6. ↑ На пост президента Білорусі претендують 25 чоловік[недоступне посилання з квітня 2019]
  7. ↑ Голова страйкому підприємців В.Левоневський вибуває з передвиборної [Архівовано 7 вересня 2012 у Archive.is] — «БелаПАН»
  8. ↑ У підтримку потенційного кандидата в президенти Валерія Левоневського зібрано 19 тисяч підписів[недоступне посилання з квітня 2019] — «БелаПАН»
  9. ↑ Декрет Президента Республіки Білорусь від 26 червня 2001 р. № 20 (рос.). Архів оригіналу за 8 жовтня 2011. Процитовано 19 червня 2011.
  10. ↑ Кіно: Валерій Левоневський - під прицілом влади (відео) (рос.). Архів оригіналу за 20 серпня 2011. Процитовано 19 червня 2011.
  11. ↑ Білорусь: Валерій Левоневський і Олександр Васильєв попали у в'язницю за публікацію вірша (рос.). Архів оригіналу за 20 січня 2012. Процитовано 19 червня 2011.
  12. ↑ Листівка, яка послужила підставою до збудження кримінальної справи №04065250036 (рос.). Архів оригіналу за 6 жовтня 2011. Процитовано 19 червня 2011.
  13. ↑ Арештований Валерій Левоневський (рос.). Архів оригіналу за 24 листопада 2011. Процитовано 19 червня 2011.
  14. ↑ а б в В Гродно шукають поета Чуковського [Архівовано 6 грудня 2012 у Archive.is] — газета «„Комсомольськая Правда“ в Білорусі»
  15. ↑ Співробітники КДБ і ОМОН узяли штурмом квартиру Валерія Левоневського (фото) (рос.). Архів оригіналу за 1 жовтня 2011. Процитовано 19 червня 2011.
  16. ↑ Фоторепортаж з обшуку квартири Левоневського (рос.). Архів оригіналу за 24 листопада 2011. Процитовано 19 червня 2011.
  17. ↑ Тотальна «зачистка» в Гродно (рос.). Архів оригіналу за 24 листопада 2011. Процитовано 19 червня 2011.
  18. ↑ Меру стрыманьня для Леванеўскага пакінулі бязь зьменаў — два месяцы ў СІЗА [Архівовано 27 вересня 2011 у Wayback Machine.] — Радыё Свабода
  19. ↑ Валерію Левоневському вперше дозволили зустрітися з дружиною (рос.). Архів оригіналу за 14 лютого 2010. Процитовано 19 червня 2011.
  20. ↑ Валер Леванеўскі будзе сядзець за кратамі да 15 жніўня (біл.). Архів оригіналу за 27 вересня 2011. Процитовано 19 червня 2011.
  21. ↑ Марина Льовоневськая: «Зупините розправу над моїм чоловіком!» (рос.). Архів оригіналу за 24 листопада 2011. Процитовано 19 червня 2011.
  22. ↑ Новая крымінальная справа распачата ў Горадні супраць Валерыя Леванеўскага, ягонага сына й сям'і Васільевых [Архівовано 27 вересня 2011 у Wayback Machine.] — Радыё Свабода
  23. ↑ Валерій Левоневський оголосив голодовку (рос.). Архів оригіналу за 3 червня 2009. Процитовано 19 червня 2011.
  24. ↑ Валерій Левоневський припинив голодовку (рос.). Архів оригіналу за 3 червня 2009. Процитовано 19 червня 2011.
  25. ↑ Леванеўскага больш не абвінавачваюць у правядзеньні несанкцыянаванага мітынгу (біл.). Архів оригіналу за 24 листопада 2011. Процитовано 19 червня 2011.
  26. ↑ Російські музиканти приєдналися до акції «Міжнародної Амністії» в захист в'язнів совісті в Білорусі [Архівовано 19 листопада 2008 у Wayback Machine.] — Другие берега
  27. ↑ Валерію Левоневському знов продовжено термін перебування під вартою[недоступне посилання з квітня 2019] — «БелаПАН»
  28. ↑ Резолюція Європейського парламенту про ситуацію в Білорусі [Архівовано 29 листопада 2011 у Wayback Machine.] на різних мовах
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Левоневський_Валерій_Станіславович&oldid=40428488