Левіафан

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
гравюра Гюстава Доре «Знищення Левіафана». На її створення Доре надихнула Біблія: «У той день навідає Господь Своїм твердим, і дужим та сильним мечем левіятана, змія прудкого, і левіятана, змія звивкого, і дракона, що в морі, заб'є» (Ісая 27:1)

Левіафа́н (гебр. לִוְיָתָן, лів'ятан) — біблійне морське чудовисько, монстр. Слово левіафан стало синонімом великому чудовиську, потворі, монстру. Левіафан згадується як в числених легендах народного фолькльору (напр. Йормунґанд в скандинавській міфології), так і в сучасній літературі (як синонім слову «монстр»). В Старому Заповіті іноді ототожнюється із Сатаною.[1].

З їдиша левіафан (вимовляється лівйосн) перекладається як кит.

Левіафан в християнстві[ред.ред. код]

Левіафан зображається в Біблії як страшна потвора, наділена величезною силою, якої жахаються і від якої ховаються навіть найбільші силачі. Левіафан створений безстрашним і на землі йому немає подоби.

«…на сам вигляд його упадеш. Нема смільчака, щоб його він збудив…» (Йов 41:1-2)

«Навколо зубів його жах! Його спина канали щитів, поєднання їх крем'яная печать. Одне до одного доходить, а вітер між ними не пройде. Одне до одного притверджені, сполучені, і не відділяться. Його чхання засвічує світло, а очі його як повіки зорі світової! Бухає полум'я з пащі його, вириваються іскри огненні! Із ніздер його валить дим, немов з того горшка, що кипить та біжить. Його подих розпалює вугіль, і бухає полум'я з пащі його. Сила ночує на шиї його, а страх перед ним утікає. М'ясо нутра його міцно тримається, воно в ньому тверде, не хитається. Його серце, мов з каменя вилите, і тверде, як те долішнє жорно! Як підводиться він, перелякуються силачі, та й ховаються з жаху. Той меч, що досягне його, не встоїть, ані спис, ані ратище й панцер. За солому залізо вважає, а мідь за гнилу деревину! Син лука, стріла, не примусить утікати його, каміння із пращі для нього зміняється в сіно. Булаву уважає він за соломинку, і сміється із посвисту ратища. Під ним гостре череп'я, лягає на гостре, немов у болото. Чинить він, що кипить глибочінь, мов горня, і обертає море в окріп. Стежка світить за ним, а безодня здається йому сивиною. Немає подоби йому на землі, він безстрашним створений, він бачить усе, що високе, він цар над усім пишним звір'ям!» (Йов 41:6-26)

Левіафан згадується в Біблії або як приклад незбагненності божественного творіння:

«Які то численні діла Твої, Господи, Ти мудро вчинив їх усіх, Твого творива повна земля! Ось море велике й розлогошироке, там повзюче, й числа їм немає, звірина мала та велика! Ходять там кораблі, там той левіятан , якого створив Ти, щоб бавитися йому в морі. Вони всі чекають Тебе, щоб Ти часу свого поживу їм дав.» (Пс. 103:24-27)

або в якості ворожої Богу істоти, яка є втіленням первісного хаосу і над якою Бог на початку часів здобуває перемогу:

«Розділив Ти був море Своєю потугою, побив голови зміям на водах, Ти левіятанові голову був поторощив, його Ти віддав був на їжу народові пустині…» (Пс.73:13-14)

Левіафан в іудаїзмі[ред.ред. код]

Левіафан Гоббса[ред.ред. код]

За Гоббсом Левіафан — казкове всепоглинаюче чудовисько — є символом держави (детальніше — див. трактат «Левіафан»). Ідея «Левіафана» полягає в тому, що людям жилось погано і вони вирішили укласти суспільну угоду і заснувати державу. Люди створили Левіафана заради суспільних інтересів, але створивши, віддали йому все. Тож він претендує не тільки на керування людьми, але й на їх майно, життя і, що найжахливіше, на їх внутрішній світ та релігійні переконання. В Частині ІІ «Про державу» Трактату «Левіафан» в главі 17 Про причини виникнення і встановлення держави Гоббс зазначає: «…таке народження того великого Левіафана, чи вірніше того смертного Бога, якому ми під владою безсмертного Бога забов'язані своїм миром і своїм захистом.»

Левіафан як узагальнений термін для морського монстра[ред.ред. код]

Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. Баал. Библійська енциклопедія