Лезгинська мова

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Лезгинська мова
лезги чІал
Кеферпатан Къавкъаздин чIалар лез.svg
Поширена в: Росія Росія, Азербайджан Азербайджан
Носії: 500,000
Класифікація: Північно-кавказька сім'я
Нахсько-дагестанські мови
Лезгинські мови
Офіційний статус
Коди мови
ISO 639-1 немає
ISO 639-2 lez
ISO 639-3 lez

Лезгинська мова (самоназва: лезги чІал) — мова лезгинів.

Лезгинська мова розповсюджена в районах проживання лезгинів — здебільшого в південно-східному Дагестані (Курахський, Ахтинський, Магарамкентський, Сулейман-Стальський, і частково в інших районах) та на півночі Азербайджану (Кубінський, Кусарський, Хачмазський райони). За даними перепису 2002 року в Російській Федерації 398 тис. осіб, а в 1999 році в Азербайджані 178 тис. володіли лезгинською мовою. Лезгинська мова має статус однієї з державних мов Дагестану.

Діалекти: Кюрінський, Гюнейський (основа літературної мови), Курахський, Яркінський, Самурський та Кубінський.

Іменник має категорію відмінку (18) та числа, а дієслово не змінюється в особі та числі але має складну систему часових форм. Номінативна, ергативна та дативна форми є основними при побудові простого речення.

До 1928 року лезгини використовували арабську писемність, яка була замінена латинською. Від 1938 року для письма на гюнейському діалекті радянською владою була запроваджена кирилиця.

Джерела[ред.ред. код]


Мовознавство Це незавершена стаття з мовознавства.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.