Leica

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з Лейка)
Перейти до: навігація, пошук

Координати: 50°32′35″ пн. ш. 008°23′25″ сх. д. / 50.54306° пн. ш. 8.39028° сх. д. / 50.54306; 8.39028

Leica Camera AG
Тип Aktiengesellschaft
Лістинг на біржі Знята з біржі.
Заснування Німеччина Німеччина (1849)
Штаб-квартира Ветцлар, Німеччина
Ключові особи Альфред Шопф
Галузь Фототехніка
Продукція фотокамери, об'єктиви, біноклі та інше оптичне обладнання.

Leica — німецька група компаній, що колись називалась Ernst Leitz GmbH, а зараз розділена на три виробництва — Leica Camera AG, Leica Geosystems AG, та Leica Microsystems GmbH. Виготовляє відомі на весь світ фотографічні камери, мікроскопи, оптичні та геодезичні прилади. Leica першою випустила 35-мм камеру.

Історія камер Leica[ред.ред. код]

Оскар Барнак — батько і розробник камер Leica
Перша Leica, що була представлена на ярмарці в Лейпцигу навесні 1925 року
Одна з перших реклам Leica
Рекламна листівка
Реклама камер Leica, що виготовлялись для Вермахту
Leicaflex Mark I chrome, 1965

Перший прототип був сконструйований Оскаром Барнаком (Oskar Barnack) в 1913 році. Барнак використав стандартну 35-мм кіноплівку, але розширив розмір одного кадру до 24×36 мм. Барнак стверджував, що пропорція 2:3 є найліпшою і на одну плівку можна було вміщувати до 40 кадрів (пізніше розмір стандартної плівки було зменшено до 36 кадрів). В ті часи Барнак працює на заводі E. Leitz Optische Werke, директором якого був Ернст Лайц (Ernst Leitz).

Дуже цікава історія появи Барнака серед інженерів заводу Leitz. Оскар Барнак, що до того працював на заводі Zeiss (майбутньому конкуренті Leica — Zeiss Contax), перейшов до Лайца через те, що той гарантував йому медичне страхування і належне лікування за кошти компанії, в чому йому відмовили на заводі Zeiss. Оскар Барнак мав дуже слабке здоров'я і хворів на астму, через яку пізніше і помер.

Вислів Барнака — «Маленькі негативи — великі кадри» — з часом доконечно змінив світ фотографії.

У 1923 році Лайц іде на ризик і вирішує пустити камеру у виробництво. В 1925 вона була вперше представлена на весняній ярмарці в Лейпцизі як Leca І (Leitz Camera, що пізніше було змінено на зрозуміліше і зручніше Leica). Вона мала об'єктив Elmar 50 mm f/3.5, діапазон витримок від 1/20 до 1/500 секунд, ще позицію Zeit (час), компактний розмір і надійність.

Попервах виробництво Leica приблизно подвоювалося щороку: в 1925 р. випустили близько 850 камер, в 1926 р. — близько 1550, а 1927 р. — близько 3200, в 1928 р. — близько 7600 камер. Після 1928 року фотокамери Leica вже набули масової популярності: з 15 000 вироблених одиниць в 1929 р. до 40 000 в 1936.

Свого піку випуск Leica сягнув у 1938 р. (44 000 камер), після чого знизився до приблизно 6000 примірників у 1942 р. Загалом із 1925 р. до завершення Другої світової випустили близько 400 000 фотоапаратів Leica. Якщо не вважати спеціальні модифікації, що користуються великим попитом серед колекціонерів:

  • Leica I (A) 1925–1932 р. 55 000 прим.
  • Leica Standard (E) 1932–1949 р. 27 000 прим.
  • Leica II (D) 1932–1940 р. 52 000 прим.
  • Leica III (F) 1933–1939 р. 75 000 прим.
  • Leica IIIa (G) 1935–1948 р. 93 000 прим.
  • Leica IIIb 1938–1946 р. 32 000 прим.

В 1930 році виходить Leica I Schraubgewinde з опцією змінних об'єктивів на 39-мм різьбленні. На той час були доступні «нормальний» 50-мм об'єктив, 35-мм ширококутний та 135-мм телеоб'єктив.

Leica II з'являється 1932, з вбудованим далекоміром, що мав опцію налаштування на різкість. Модель ще мала окремий видошукач, який показував зменшену картинку, а далекомір показував дві картинки, які сходились в одну, якщо об'єктив був вірно сфокусований на об'єкті зйомки. В наступну модель, Leica III, було додано триваліші витримки (до 1 с) та збільшено зумування далекоміру до 1.5X для зручнішого й обережнішого фокусування. В модель IIIa, представлену в 1935 було додано витримку 1/1000 с. Ще одна особливість IIIa була в тому, що це була остання камера, над якою працював Барнак перед своєю смертю.

Лайц продовжував модернізувати оригінальний дизайн камери до 1957 року. Фінальна версія, IIIg, включала в себе великий видошукач з позначками можливих границь кадрів, який закріпився надалі, але все ще з окремим далекоміром та видошукачем.

В 1954 році виходить Leica M3, що має байонетне кріплення і закріпляє за собою славу дива дизайну завдяки комбінації надзвичайної функціональності та простоти вигляду. В цій моделі далекомір та видошукач об'єднані в один яскравий видошукач. Для наведення фокусу треба було з'єднати дві картинки в одну, ця система була представлена як компенсація паралаксу чи поправка на паралакс. На додаток камера мала новий прогумований шторково-щілинний затвор. Цю модель дотепер продовжують оновлювати, остання версія — М8 — вже цифрова. Всі моделі серії М підтримують можливість встановлення на них об'єктивів, що виходили з часів виходу першої М3.

Leica також виробляла SLR-камери. Починаючи з Leicaflex, потім Leicaflex SL та Leicaflex SL2. Кожен Leicaflex був оснащений з механічним затвором та електронним експонометром, на початку без TTL-заміру в Leicaflex, та з доданим TTL-заміром в SL та SL2. За Leicaflex слідували R-серії, від R3 до R7, які з початку робились спільно з корпорацією Minolta. Вся серія R була оснащена електронним затвором, за винятком повністю механічної R6, в якій єдиним електронним приладом був експонометр. Останньою моделлю є R-9, яка має опцію приєднання цифрової задньої насадки («задника», digital back). SLR-камери виробництва Leica добре сприймаються фотографами і користуються повагою, але значно менш популярні та менш успішні за класичні моделі з окремим видошукачем. Можливо через те, що японські виробники фотографічного обладнання прогресивніші в цій галузі, Leica, наприклад, не випустила жодної плівкової камери з автофокусом, модельний ряд об'єктивів значно менший, ніж в японських виробників та ще й дорожчий.

Лайц також ввів деякі інновації в фотографічній оптиці. З 1930-х по 1950-ті роки Leica змагалась із ще одним німецьким виробником — Contax за звання найдосконалішої камери на ринку. Leica створила цілу міфологію про те, що фотографії зроблені за допомогою їх об'єктивів можна відрізнити від фотографії зроблених будь-яким іншим, з приводу чого, звичайно, виникало багато суперечок. Але так чи інакше, завдяки політиці компанії та її майже бездоганної продукції Leica вважається переможницею цієї битви.

Об'єктиви Leica особливо відомі за бездоганну роботу на максимальній діафрагмі. Особливо виділяється об'єктив Noctilux 50 mm f/1.0, представлений в 1976, він виробляється і дотепер. Єдиним конкурентом був об'єктив Canon 50mm f/1.0L USM для EOS системи, але Canon припинив його виробництво.

Деякі компанії копіювали дизайн та схему роботи камер, що виготовляв Leitz. Серед плагіаторів був навіть Canon на початку свого розвитку в ції сфері, також японські камери Leotaz та Nicca, американський Kardon, англійський Reid та добре-відомі Зоркій та харківський Фед.

В 1986 компанія Leitz змінює свою назву на Leica (LEItz CAmera) через славу бренду Leica. На сьогодняшній день компанія Leica Camera AG стала незалежною одиницею і перенесла своє виробництво з міста Ветцлар (Wetzlar) до Золмса (Solms). В 1996 році Leica Group вийшла зі складу Leica Group і стала акціонерною компанією. В 1998 Leica Group розділилась на Leica Microsystems та Leica Geosystems.

На виставці PMA-2006 Leica Camera AG заявила про підтримку Four-Thirds System, і невдовзі випустила першу цифрову дзеркальну камеру, яка відповідає цьому стандарту, якою стала Lieca DIGILUX 3. Ця камера не є унікальною розробкою Leica, а побудована на базі камери Panasonic DMC-L1. Камера сумісна з лінійкою об'єктивів Leica серії D, а також з усіма іншими об'єктивами системи Four-Thirds.

Наразі Leica Camera випускає оптику високої якості, компактні камери (в тому числі системи М — прямих послідовників першої камери Leica), SLR-камери системи R, компактні та професійні цифрові камери (разом з компанією Panasonic), такі як Leica Digilux 2 / Panasonic DMC-LC1, Leica Digilux 3, біноклі та підзорні труби.

У світі існує пребагато колекціонерів старих камер Leica, деякі з них є членами різноманітних спеціальних об'єднань чи організацій. Либонь, найбільша з таких організацій - це Leica Historical Society of America, що нараховує більш ніж 2000 членів. Було видано багато книжок присвячених розвитку Leica чи окремим камерам, виходить декілька часописів, що мають на меті інформувати та підтримувати колекціонерів у всьому світі.

Серед колекціонерів найбільшим попитом користуються камери, випущені під час Другої світової війни заводом Leitz для Вермахту. Як і все німецьке виробництво, Leitz мав служити на користь Третього рейху. До речі, цікавим фактом тих часів є те, що Ернст Лайц та його дочка зорганізували славнозвісний «Потяг свободи», що таємно переправляв євреїв з Німеччини щоб ті уникнули Голокосту.

Перелік камер та об'єктивів Leica[ред.ред. код]

Нижче частково приведено список камер і об'єктивів, що їх виготовляв Leitz.

Leica I з фіксованим об'єктивом[ред.ред. код]

  • Leica I — перша камера заводу Leitz була представлена публіці під час весняної ярмарки в Лейпцигу у 1925. Камера була побудована на основі прототипу Ur-Leica, що його спроектував Оскар Барнак у 1913 році та іншого — Prototyp 1, розробленого ним у 1923. Спадкоємці цієї моделі — Leica Luxur та Leica Compur (загалом було виготовлено 60 586 камер). З 1930 року виробляється з опцією змінних об'єктивів.

Leica з різьбленням для встановлення змінних об'єктивів[ред.ред. код]

Камери Leica зі змінними об'єктивами на різьбленні:

  • Leica I зі змінним об'єктивом
  • Leica II — 1932. Leica з далекоміром.
  • Leica III — 1933. Змінений дизайн та додано довгі витримки.
  • Leica IIIa — 1935. Додано витримку 1/1000s.
  • Leica IIIb. Далекомір та видошукач об'єднано в єдиний пристрій.
  • Leica IIIc. Жорсткіша коробка камери, надійніша. IIIc заявила себе як найвитриваліша і найнадійніша камера з цієї серії.
  • Leica IIId. Інтегровано систему автоматичного спуску.
  • Leica IIIf — 1950. Leica додає синхронізацію зі спалахом. «Black Dial» IIIf синхронізує лише на витримці 1/30 с, але пізніше «Red Dial» додає зручнішу 1/50 с. Деякі моделі «Red Dial IIIf» також мають опцію автоспуску, вони знані під іменем IIIf RD DA (тобто Delayed Action — «затримка»).
  • Leica IIIg — Виготовляється до 1960. (Загалом на цей час виготовлено 798 200 примірників різьблених камер.)

Серія M[ред.ред. код]

Камера Leica M3, 1954
Leica M6, 1984
  • М3 — 1954–1966 (загалом 200 000 примірників виготовлено). М3 було анонсовано на виставці Foto Kina в 1954 році. Це перша з М-серії Leica, що виготовляються заводом дотепер — перше байонетне кріплення для змінних об'єктивів. В рекламній листцівці цієї камери Leica представляла продукт, як «довічне інвестування в ідеальну фотографію», твердження, що виявилось правдою після 50 років її існування.
  • MP — 1956–1957 (402 примірників було виготовлено). Представлялась як репортерська камера, фактично це була оптимізована М3.
  • M2 — 1958–1967 (88 000 примірників було виготовлено). Дешевша і простіша за М3, М2 мала .73 збільшувач вмонтований в далекомір, замість .92 в М3, що робило зручнішою зйомку на 35 мм об'єктиви. Збільшення в 0,72 раза в подальшому стало стандартним для всіх далекомірів серії М. Ще, на відміну від своїх попередників, М2 не мала автоматичного скидання лічильника кадрів.
  • M1 — 1959–1964 (9392 примірників було виготовлено). Спрощена М2 для використання в технічній і наукових сферах, М1 не мала далекоміра. В 1965 оновлена і перейменована в MD (взагалі без видошукача). Потім трансформувалась в MDa (1967) та врешті-решт на MD-2 (1980).
  • M4 — 1967–1975 (50 000 примірників було виготовлено); З доданими позначеннями розмірів кадрів до видошукача для виділення зони кадрів по 35 мм та 135 мм — об'єктивах. Додано автоматичний спуск.
  • M5 — 1971–1975 (31 400 примірників було виготовлено). Перша Leica з TTL-експонометром. Через додані функціональні оновлення, камера мала більший за звичний для серії М корпус і не мала можливості взаємодіяти з деякими старими ширококутними об'єктивами (21 mm f4.0 та f3.4). Остання камера серії М, що мала автоспуск.
  • CL — 1973–1976 (компактна Leica), також знана під іменами Minolta CL та Leitz-Minolta CL. Була представлена разом з двома об'єктивами, що були розроблені спеціально для цієї моделі — 40 mm Summicron-C f2 та 90 mm Elmar-C f4.
  • M4-1 — 1977–1980 (17 000 примірників було виготовлено). Перша М з «гарячим башмаком» для встановлення електричного спалаху. Без автоспуску. Виготовлялась в Канаді.
  • М4-Р — 1980–1986. Додано рамки до далекоміра для 28 мм та 75 мм об'єктивів. Нема автоспуску, теж виготовляється в Канаді.
  • М6 — 1984–1998. Справжній прорив. В цій камері поєднано класичний дизайн та останні інновації в сфері фотографії, додано новий експонометр.
  • M6J — 1994. Колекційне видання, всього 1640 екземплярів було виготовлено на честь 40-річного ювілею М-серії.
  • M6 0.85 — 1998. (3130 примірників було виготовлено) М6 з наближенням далекоміра в 0.85 разів для комфортнішого і акуратнішого налаштування на різкість при роботі зі швидкими об'єктивами (50 mm f/1.0 Noctilux, 75 mm f/1.4 Summilu) та телеоб'єктивами.
  • М6 TTL — 1998–2002. Є дві версії з наближенням в 0.72 та 0.85 разів. З 2000, ще одна з наближенням в 0.58 разів для зручнішої роботи з ширококутними об'єктивами. Головна відмінність полягала в тому, що камера могла «розуміти» спалах, тобто автоматично налаштовувати його потужність.
  • M7 виготовляється з 2002 року і по сьогодні. TTL-замір, пріоритет діафрагми, ручний замір, електроспуск та дві механічні швидкості — 1/60 та 1/125. Виготовляються з різними далекомірами (.58, .72, .85).
  • МР (Mechanical Perfection) виготовляється з 2003 по сьогодні. Таке собі віддання честі класичній МР зовнішньо нагадую оригінальні версії, але функціонально наближена до класичної М6. Можлива в чорному чи хромованому забарвленні та з різними далекомірами (.58, .72, .85).
  • М8. Перша цифрова Leica з 10.3-мегапіксельною матрицею Kodak, розробленою спеціально для М8. Модель має 2,5" дісплей, кроп-фактор складає ×1,33 порівняно з плівковими камерами.

Серія R (SLR)[ред.ред. код]

Leica R3 MOT, 1978
Leica R8 black, 1996
  • Leicaflex — 1964–1965 — іноді з'являється під іменем Standart, вбудований експонометр, чітке наведення на різкість за допомогою яскравого кола в центрі видошукача.
  • Leicaflex SL та SL MOT — 1968 — TTL — експонометр з можливістю заміру світла по зонах видошукача, трохи вища коробка за попередника, зручна і функціональна. Близько 1000 примірників було виготовлено.
  • Leicaflex SL2/SL2 MOT — 197 — оптимізована модифікація свого попередника зазнала слави, як сама міцна SLR-камера, що була виготовлена. Музей Leica Solms має експонат цієї камери, що залишився цілим після падіння з висоти 7600 метрів. Близько 1000 примірників було виготовлено.
  • R3 — 1976–1980. Перша електрона SLR-камера виготовлена заводом Leitz, базована на камері Minolta XE1/7, чим Leitz розпочав свою співпрацю з Minolta у виготовленні SLR-камер. Перші кілька примірників було виготовлено в Німеччині, після чого виробництво переїхало до Португалії.
  • R4MOT/R4/R4S/R4S Mod2 — 1980–1987 — нова компактна модель базована на Minolta XD11. R4 задала моду в дизайні серії R аж включно до моделі R7. Ця камера включала в себе програмний (автоматичний) режим, пріоритет витримки чи діафрагми, ручний режим, замір по зонах чи центрально-зважений замір.
  • Leica R4
  • R5 and R-E — 1987 — виправлено електроніку (R5 мала можливість TTL-налаштування спалаху), RE — спрощена модель.
  • R6 — 1988-92 механічний спуск, з електроніки мала тільки експонометр.
  • R6.2 — 1992 — оптимізована R6.
  • R7 — 1992 — набагато більше складної електроніки.
  • R8 — Повний редизайн камери, вже без участі Minolta, виробництво повертається назад до Німеччини
  • R9 — оптимізація R8 з пониженням ваги на 100 г.
  • R8/R9 DMR Digital Module-R — 10-мегапіксельна задня насадка до камер R8/R9, перша цифрова насадка до 35-мм камер.

Серія С[ред.ред. код]

  • Z2X
  • C1
  • C2
  • C3
  • Leica Minilux 40 mm
  • Leica Minilux Zoom
  • Leica CM 40 mm
  • Leica CM Zoom

Цифрова Leica[ред.ред. код]

Цифрові камери Leica виготовляються в Японії спільно з компанією Panasonic, часто Leica і Panasonic випускають схожі моделі, Panasonic виходить під маркою Lumix.

  • Digilux
  • Digilux Zoom
  • Digilux 4.3
  • D-Lux
  • D-Lux 2
  • D-Lux 3
  • Digilux 1
  • Digilux 2
  • Digilux 3 Four-Thirds System DSLR (2006-09-14)
  • R8/R9 DMR Digital Modul-R DSLR
  • C-Lux 1
  • V-Lux 1
  • M8
  • M8.2
  • M9

Об'єктиви Leica серії M[ред.ред. код]

  • Elmarit-M Asph. 21 mm f/2.8
  • Elmarit-M Asph. 24 mm f/2.8
  • Summicron-M Asph. 28 mm f/2
  • Elmarit-M 28 mm f/2.8
  • Elmarit-M Asph. 28 mm f/2.8 (Вересень 2006)
  • Summilux-M Asph. 35 mm f/1.4
  • Summicron-M Asph. 35 mm f/2
  • Summilux-M Asph. 50 mm f/1.4
  • Summicron-M 50 mm f/2
  • Noctilux-M 50 mm f/1
  • Elmar-M 50 mm f/2.8 (розбірний)
  • Summilux-M 75 mm f/1.4
  • Apo-Summicron-M Asph. 75 mm f/2
  • Apo-Summicron-M Asph. 90 mm f/2
  • Elmarit-M 90 mm f/2.8
  • Elmarit 135 mm f/2.8
  • Apo-Telyt-M 135 mm f/3.4
  • Macro-Elmar-M 90 mm f/4
  • Tri-Elmar-M Asph. 28-35-50 mm f/4
  • Tri-Elmar-M Asph. 16-18-21 mm f/4 (Вересень 2006)

Об'єктиви Leica серії R[ред.ред. код]

  • Leica 15 mm f/3.5 Super-Elmar-R — 1980 (Дизайн Carl Zeiss)
  • Leica 15 mm f/2.8 Super-Elmarit-R ASPH — 2001 (Дизайн Schneider-Kreuznach)
  • Leica 16 mm f/2.8 Fisheye-Elmarit-R — 1970 (Дизайн Minolta)
  • Leica 19 mm f/2.8 Elmarit-R Перша версія
  • Leica 19 mm f/2.8 Elmarit-R Друга версія — 1990
  • Leica 21 mm f/4.0 Super-Angulon-R — 1968–1992 (Дизайн Schneider-Kreuznach)
  • Leica 21 mm f/3.4 Super-Angulon-R — 1968 (Дизайн Schneider-Kreuznach)
  • Leica 24 mm f/2.8 Elmarit-R (Дизайн Minolta)
  • Leica 28 mm PC-Super-Angulon-R (Дизайн Schneider-Kreuznach)
  • Leica 28 mm f/2.8 Elmarit-R Перша версія — 1970
  • Leica 28 mm f/2.8 Elmarit-R Друга версія — 1994
  • Leica 35 mm f/4.0 PA-Curtagon-R (Дизайн Schneider-Kreuznach)
  • Leica 35 mm f/2.8 Elmarit-R Перша версія — 1964
  • Leica 35 mm f/2.8 Elmarit-R Друга версія
  • Leica 35 mm f/2.8 Elmarit-R Третя версія
  • Leica 35 mm f/2.0 Summicron-R Перша версія — 1970
  • Leica 35 mm f/2.0 Summicron-R Друга версія — 1976
  • Leica 35 mm f/1.4 Summilux-R
  • Leica 50 mm f/2.0 Summicron-R Перша версія — 1964
  • Leica 50 mm f/2.0 Summicron-R Перша версія — 1964
  • Leica 50 mm f/2.0 Summicron-R Друга версія — 1977
  • Leica 50 mm f/1.4 Summilux-R Перша версія
  • Leica 50 mm f/1.4 Summilux-R Друга версія
  • Leica 50 mm f/1.4 Summilux-R Третя версія — 1997
  • Leica 60 mm Macro-Elmarit-R Перша версія — 1972
  • Leica 60 mm Macro-Elmarit-R Друга версія
  • Leica 75 mm f/2.0 Elcan-R code C-341 — Дуже рідкісний
  • Leica 80 mm f/1.4 Summilux-R
  • Leica 90 mm f/2.8 Elmarit-R Перша версія — 1964–1996
  • Leica 90 mm f/2.8 Elmarit-R Друга версія — 1983
  • Leica 90 mm Summicron-R Перша версія — 1969
  • Leica 90 mm Summicron-R Друга версія
  • Leica 90 mm APO-Summicron-R ASPH — 2002
  • Leica 90 mm f/1.0 Elcan-R — Дуже рідкісний
  • Leica 100 mm f/4.0 Macro-Elmar-R
  • Leica 100 mm f/4.0 Macro-Elmar-R спіральна версія
  • Leica 100 mm f/2.8 APO-Macro-Elmarit-R
  • Leica 135 mm f/2.8 Elmarit-R Перша версія — 1965
  • Leica 135 mm f/2.8 Elmarit-R Перша версія — 1965
  • Leica 135 mm f/2.8 Elmarit-R Друга версія
  • Leica 180 mm Elmar-R — 1976
  • Leica 180 mm f/2.8 Elmarit-R Перша версія
  • Leica 180 mm f/2.8 Elmarit-R Друга версія
  • Leica 180 mm f/3.4 APO-Telyt-R — 1975–1998
  • Leica 180 mm f/2.8 APO-Elmarit-R — 1998
  • Leica 180 mm f/2.0 APO-Summicron-R
  • Leica 180 mm f/3.4 Elcan-R code C-303 — Дуже рідкісний
  • Leica 250 mm f/4.0 Telyt-R Перша версія
  • Leica 250 mm f/4.0 Telyt-R Друга версія
  • Leica 280 mm f/4.8 Telyt-V
  • Leica 280 mm f/4.0 APO-Telyt-R
  • Leica 280 mm f/2.8 APO-Telyt-R — 1984–1997
  • Leica 350 mm f/4.8 Telyt-R
  • Leica 400 mm f/6.8 Telyt-R — 1968–1994
  • Leica 400 mm f/5.6 Telyt-R
  • Leica 400 mm f/2.8 APO-Telyt-R — 1992–1996
  • Leica 450 mm f/5.6 Elcan-R, code C-329 — Дуже рідкісний
  • Leica 500 mm f/8 MR-Telyt-R
  • Leica 560 mm f/6.8 Telyt-R — 1971–1995
  • Leica 560 mm f/5.6 Telyt-R — 1966–1973
  • Leica 800 mm f/6.3 Telyt-S — 1972–1995
  • Leica modular APO-Telyt-R 260/400/560 head
  • Leica modular APO-Telyt-R 400/560/800 head
  • Leica 21 mm-35 mm f/3.5-f/4.0 Vario-Elmar-R zoom — 2002
  • Leica 28 mm-70 mm f/3.5-f/4.5 Vario-Elmar-R zoom (Дизайн Sigma)
  • Leica 70-180 mm f/2.8 Vario-APO-Elmarit-R zoom
  • Leica 35-70 f/4.0 Vario-Elmar-R zoom
  • Leica 35-70 mm f/3.5 Vario-Elmar-R zoom (Дизайн Minolta)
  • Leica 35-70 mm Vario-Elmarit-R ASPH zoom — 2000 (тільки 200 примірників було виготовлено)
  • Leica 70-210 mm f/4.0 Vario-Elmar-R zoom (Дизайн Minolta)
  • Leica 75-200 mm f/4.5 Vario-Elmar-R — 1976–1984 (Дизайн Minolta)
  • Leica 80-200 mm f/4.5 Vario-Elmar-R zoom (Дизайн Minolta)
  • Leica 80-200 mm f/4.0 Vario-Elmar-R zoom
  • Leica 105–280 mm f/4.2 Vario-Elmar-R zoom

Об'єктиви Leica серії D[ред.ред. код]

Об'єктиви серії Leica D призначені для роботи із DSLR Four-Thirds System, і випускаються спільно з компанією Panasonic.

  • Leica D Vario-Elemarit 14-50mm f2.8-3.5 ASPH
  • Leica D SUMMILUX 25mm/F1.4 ASPH

Відомі фотографи, що знімали на камери Leica[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]

Офіційні сайти[ред.ред. код]

Інші посилання[ред.ред. код]