Лейцит

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Лейцит. Італія.
Лейцит. Італія.

Лейцит (рос. лейцит, англ. leucite, нім. Leucit m, Leuzit m) — типовий магматичний мінерал, алюмосилікат каркасної будови.

Загальний опис[ред.ред. код]

Формула: K[AlSi2O6]. Іноді містить домішки Na, Са, Ti, Fe, Mg, Mn. Сліди Li, Pb, Cs. Містить, % (у зразках з Везувію): K2O — 20,59; Al2O3 — 23,22; SiO2 — 56,10. Сингонія тетрагональна. Густина 2,47. Тв. 5,5-6,5. Колір переважно сірий. Блиск скляний. Напівпрозорий. Крихкий. Злам раковистий. Форми виділення: кристали псевдокубічної форми або вкраплені зерна. Зустрічається в молодих вулканічних лужних породах разом з лужними польовими шпатами, піроксенами, магнетитом.

Характерний для багатих на калій і бідних на кремнезем лав третинного і сучасного віку. Родов. Л. відомі в Італії, ФРН, США, Австралії, Вірменії, ДР Конго, Уганді та ін. Руда алюмінію і сировина для одержання калієвих сполук. Рідкісний.

Від грецьк. «левкос» — світлий, білий, A.H.Werner, 1791.

Розрізняють[ред.ред. код]

  • лейцит залізний (різновид лейциту, в якому алюміній заміщається тривалентним залізом);
  • α — лейцит (зайва назва лейциту);
  • β — лейцит (кубічна високотемпературна (>605 °C) модифікація лейциту).

Див. також[ред.ред. код]

Література[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]