Козак Мамай

Козак Мамай

Мамай або Козак Мамай (козак-мамай, козак-бродяга) — легендарний український козак, який ходить по світу і допомагає людям у біді, бореться за правду і карає кривдників. Узагальнений образ козака і українців загалом в Україні в часи Козаччини. Захисник українського народу, степовик, мандрівник, воїн, мудрець, казкар і характерник в одній особі. Його образи можна було зустріти в багатьох хатах, поряд з образами святих (іконами). З іменем (назвою) тісно пов'язаний стародавнє поняття «мамаювати» (мандрувати, козакувати, вести козачий спосіб життя), «ходити на мамая» (іти навмання, куди очі дивляться).

Козак Мамай у світогляді, народній творчості, казках і піснях українських козаків, вільних людей козацької України відігравав ту саму роль, що ходжа Насреддін («захисник віри») у світогляді народів Середньої Азії і мусульманського світу. В деякому сенсі можна говорити, що ходжа Насреддін — це козак Мамай у творчості народів Середньої Азії. Образ козака Мамая, козака-мандрівника має спільні риси з іншим персонажем українського фольклору — Марком Проклятим, але є одна важлива відмінність — на відміну від Марка, козак Мамай ходить по світу з власної волі, а не заради того, щоб спокутувати тяжкі гріхи.

Короткі відомості

«Козака з ляхом розговор». Полотно, олія. Невідомий художник. Національний художній музей України. Козак Мамай, якого схожий на ляха чорт спокушає до випивки. Українське народне мистецтво. Перша пол.19 ст.

Оповіді про козака Мамая можна зустріти серед народних легенд, переказів, примовок. Та чи не найкраще його образ відтворений у народному живописі: в оксамитному жупані, сап'янових чоботях та синіх шароварах; кругла поголена голова з хвацько закрученим за вухо «оселедцем», довгі вуса, чорні брови, карі очі, тонкий ніс, рум'яні щоки — перед вами портрет красеня-молодця, яким він склався в народній уяві.

Козака Мамая на таких картинах завжди малювали з кобзою, що є символом співучої душі народу. Кінь на картині символізував народну волю, дуб — його могутність. Часто на малюнках ми бачимо зображення списа з прапорцем, козацького штофа і чарки. Це були речі, пов'язані зі смертю козака — спис ставили на місці поховання, штоф і чарку клали в могилу — вони нагадували про скороминущість життя та козацьку долю, в якій загроза смерті в бою була повсякденною реальністю.

Такі картини малювали на полотні, на стінах будівель, віконцях, кахлях, скринях, посуді, вуликах і навіть на дверях яскравими, соковитими фарбами часто з написом: «Я козак Мамай, мене не займай». Це свідчило про доброту, незалежність та веселу вдачу хазяїв господи. Згадані малюнки, що дійшли до нашого часу, не тільки вдало прикрашали домівку, а й розповідали про смаки та світогляд хазяїв.

За народними переказами козак Мамай був православним, мав дар зцілювати хворих і ходити по воді, що давало право простим людям шанувати його як святого і вішати у хаті його образ поряд з образами інших святих.

У літературі

Козак Мамай — образ, ідеал козака, вільної людини, який допомагає людям, а служить тільки Богу, поширений серед українського народу в XVI—XX ст., часто висів в хаті поряд з іконами — святими образами

Український радянський письменник Олександр Ільченко у своєму творі «Козацькому роду нема переводу або Мамай і Вогонь-Молодиця» згадує про козака Мамая наступним чином: «Образ козака Мамая живе у народі не одну сотню літ. І не дві. І не три. Деякі його сучасники свідчать про знайомство з тим характерником-запорожцем в дуже давні часи, десь ще при зародженні Січі

Інші разом з ним пліч-о-пліч воювали у славному війську Зіновія-Богдана Хмеля.

Треті зустрічали його на шляхах України вже після того, як народився на світ Тарас Григорович Шевченко. Був між ними і мій прапрадід»

«Ось так він, вірно, і ходив по нашій щедрій землі, мудрості да хитрості з віку у вік набираючись, ходив і ходить, затим що живий він, мабуть, і тепер, веселий і непереможний, визваний до життя у глибині минулих віків силою народної фантазії, — не Хитрий Петро болгарський, не Ойленшпігель німецький, не Совесдрал польський, не Домишлян сербський, не східні мудрагелі — Мушфікі або ходжа Насреддін, не румунські Пекале і Тендале, а таки наш козак — Мамай, своєрідне втілення українського характеру, вічно живий образ волелюбства, стійкості і безсмертя народу, Козак Мамай, що на протязі століть, від усяких ворогів відбиваючись, леліяв давню мрію: не воювати, не насильничати, не ярмити нікого, а у себе вдома — сіяти хліб, класти камінь, будувати, — Козак Мамай — бродяга-запорожець, воїн і гультяй, жартівник і філософ, бандурист і співак, бабій і одночасно — монах, простакуватий і мудрий чарівник, безстрашний лукавець, — в нього і в ступі пестом не попадеш, — народний герой, якого іскону знають люди на Україні, хоч про нього над Дніпром ні казок не сказували, ні пісень не складали.

Ні казок ні пісень!

А прославив Козака народ-художник.

По берегам Дніпра-Славути, по стародавнім козацьким і селянським хатам — на кленових і дубових полотнищах дверей, на килимах, на кафельних печах, на глечиках, на тарілках, на кованих скринях, на масляними фарбами писаних картинах, навіть на липових колодах вуликів часто можна було бачити самі різні образи Мамая, тисячі перемін його поличчя, всі з новими особливостями мандрів, з новими і новими підписами, вільно розтлумаючими діяння і нрав героя, тисячі сюжетів, що возносили в народі славу Козака.»

Вірші

Напис на одній зі стародавніх картин з козаком-мамаєм:

«Не завидую нікому — ні панам, ані царю.
Богу своєму святому я за все благодарю!
Хотя титлом і не славен, та жизнь весело веду,
У ділах своїх ісправен, я вовік не пропаду».

Колекції

Колекцію картин «Козак Мамай» зберігає та експонує Український центр народної культури «Музей Івана Гончара».

Галерея

• 

  18 століття

• 

  1728

• 

  19 століття

• 

  19 століття

• 

  19 століття

• 

  1855

• 

  1890

• 

  2003

В мистецтві

Герб Ничипорівки

Література

Український письменник Олександр Ільченко писав химерний роман з народих вуст «Козацькому роду нема переводу, або ж Козак Мамай та чужа молодиця». Українська письменниця Воронина Леся написала пригодницькі повісті для дітей в яких головний герої — український Суперагент 000 — Гриць Мамай. Вони вийшли книжкою на папері "Суперагент 000. Таємниця золотого кенгуру", Вінниця, Теза 2004 р. і аудіокнижкою аудіокнижка "Суперагент 000. У пащі крокодила", Вінниця, Теза 2009 р.

Кіно

У 2003 році на Національній кіностудії імені Олександра Довженка режисер Олесь Санін створив фільм «Мамай».

Музика

У музиці образ козака Мамая знайшов відображення у піснях сучасних українських гуртів Кому Вниз, Воплі Відоплясова та Багряний Шлях.

Джерела та література

• Гайдай Л. Історія України в особах, термінах, назвах і поняттях. — Луцьк: Вежа, 2000
• Держко О. Козацькому роду нема переводу або ж Історія козака Мамая. // Україна, 1990, № 38
• УРЕ. — Київ, 1961. — Т. 6.

Література

• Бушак С. М. Сміхова культура українського народу у творах «Козак Мамай» та «Запорожцях» Іллі Рєпіна // Скарбниця української культури. Збірка наукових праць. — Вип. 3. / Чернігівский історичний музей. — Чернігів: Сіверянська думка, 2002. — C. 72-79.

Посилання

• Булига В. Козаки Мамаї зібралися разом
• Світлана Орел. Свого не цураймося… // Дзеркало тижня, №49 (577), 17.12.2005
• Царь Иоанн Грозный - пра-пра-пра-внук Козака Мамая?
• Народний живопис Полісся. Фотоальбом, детальний опис та характеристика
• Картини козака Мамая
• Парсуна Козак Мамай
• Фільм Олеся Саніна Мамай
• http://monitor.chernigov.net/ru/arhiv-novin/kazak-mamay-potomok-chingishana-2.html
• Про козака Мамая у Спільноті Мамай